Особливості організації виховання і навчання 3-річних дітей

Період пристосування малюка до нових умов життя, нового режиму, відмінних від тих, що були в сім'ї, досить складний. Незвичні умови призводять до напруженості, іноді до стресу, що загострює й без того хворобливий стан малюка. У зв'язку з цим особливого значення набуває створення відповідних психолого-педагогічних умов адаптації дитини.

Деякий час можна дозволити комусь із бать­ків бути в групі разом з дитиною. Справитися з напруженням, складними переживаннями, дитині допоможуть улюблені речі, іграшки, при­несені з дому. Вихователь має виявляти постійну турботу про кожну дитину, тоді вона почуватиме себе захищеною, спокійною.

На початкуперебування малят у дитячому садку вихователь має надавати кожному з них різноманітну всебічну допомогу. Це, з одного боку, пов’язане з труднощами під час одягання й роздягання які може зазнавати дитина (наприклад внаслідок недосконалої дрібної моторики), а з іншого - допомога вихователя набуває характеру спільної з дитиною справи, і в такій ситуації побутові практичні дії стають не тільки важливими, а й цікавими, вона привчається сама успішно їх виконувати. Водночас спільні дії й спілкування дитини з вихователем під час різних режимних побутових моментів є важливим корекційним засобом психічного розвитку дитини.

Необхідною умовою доброго самопочуття і розвитку маленької дитини в дитячому садку є довіра і приязність до вихователя. Дитині із затримкою психічного розвитку особливо потрібна материнська підтримка і турбота, тому вихователь про­тягом дня має виявляти до кожної дитини своє добре ставлення: приголубити, назвати ласкавим іменем, погла­дити, допомогти.

Поступово треба спонукати малюка до певної самостійності. Намагання дитини самостійно виконати ту чи іншу дію — взутись, одягнутись, їсти, розпочати гру, розглядати картинки, покласти речі та іграшки на місце, допомогти іншій дитині тощо — вихователь має помітити, позитивно оцінити, незалежно від того, який буде результат. Ініціативні дії вихованця, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідченням активності. Дитина, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей із затримкою психічного розвитку психологічно недоцільні. Досягнення дитини важливо порівнювати не з іншими дітьми, а з її власними досягненнями на попередньому рівні розвитку (- раніше не вмів, а тепер вже навчився), і не з результатами інших (Петрик вміє, а ти — ні).