Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

Частини безсполучникового складного речення можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире. Два знаки — кома і крапка з комою — розділяють компоненти складного речення як засіб його графічного членування. Крапка з комою вживається в ускладнених безсполучникових реченнях з більшою кількістю компонентів, у комбінації з іншими розділовими знаками. Тире і двокрапка — семантизовані пунктуаційні знаки: вони передають відношення причини і наслідку, умови, протиставлення, пояснення, приєднання.

Кома ставиться в безсполучниковому складному реченні, коли його компоненти створюють єдність складної думки, виражаючи одночасність, послідовність чи спільність дії: «Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса...» (Панас Мирний).

Крапка з комою вживається тоді, коли окремі частини безсполучникового складного речення не мають тісного зв'язку в змісті або в середині частини вже є свої коми: «Колись вона [школа] була мов лялечка, весело сміялась білизною своїх стін, вабила до себе привітним блиском широких вікон; над нею вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги осокори; біля них, на світлій сонячній галяві, мов сестра у пишному вбранні, молода, білокора береза...» (Ю.Збанацький); «Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо; дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито» (Г.Чупринка).

Двокрапка вживається в таких випадках:

1) якщо друга частина складного речення пояснює, доповнює першу, розкриває її зміст: «А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо дивна річ: людина кожна якоюсь мірою поет» (М. Рильський);

2) якщо друга частина означає причину, підставу того, про що говориться в першій частині: «Немає в нас ні одного достойного проректи українське слово Т. Шевченка: уся сила і краса нашої мови тільки йому одному одкрилася» (П. Куліш);

3) якщо в першій частині є дієслова знати, чути, бачити, розуміти, вирішувати, дивуватися, дивитися, які разом з інтонацією попереджають, що в наступному реченні буде викладено якийсь факт: «Глянув у далечінь: на горах було видно Київ, лисніли позолочені бані та хрести на монастирях та церквах» (І. Нечуй-Левипький).

Тире в безсполучниковому складному реченні ставиться:

1) при зіставленні чи протиставленні змісту частин: «Розум без книги — птах без крил» (прислів'я); «Та сам я шукав не істини модні — Розшукую в хаосі власну особу» (М. Руденко);

2) при швидкій зміні подій чи несподіваному наслідку: «Заспівала Ніна Матвієнко — зал завмер, очікуючи дива...» (газ.);

3) якщо в першій частині зазначається час, умова, причина того, про що говориться в другій частині.