Стаття 41

1. Відповідно до цієї статті держава, яка бере участь у цьому
Пакті, може в будь-який час заявити, що вона визнає компетенцію
Комітету одержувати і розглядати повідомлення про те, що якась
держава-учасниця твердить, що інша держава-учасниця не виконує
своїх зобов'язань за цим Пактом. Повідомлення, передбачені цією
статтею, можуть прийматися і розглядатися тільки в тому разі, коли
їх подала держава-учасниця, яка зробила заяву про визнання для
себе компетенції цього Комітету. Комітет не приймає ніяких
повідомлень, коли вони стосуються держави-учасниці, яка не зробила
такої заяви. Повідомлення, одержані згідно з цією статтею,
розглядаються відповідно до такої процедури:

а) коли якась держава-учасниця цього Пакту вважає, що інша
держава-учасниця не втілює в життя постанов цього Пакту, то вона
може письмовим повідомленням довести це питання до відома
зазначеної держави-учасниці. Протягом трьох місяців після
одержання цього повідомлення держава, яка одержала його, подає в
письмовій формі тій державі, яка надіслала таке повідомлення,
пояснення чи будь-яку іншу заяву з роз'ясненням у цьому питанні,
де має бути, наскільки це є можливим і доцільним, зазначено
внутрішні процедури і заходи, яких було вжито, буде вжито або може
бути вжито в цьому питанні;

b) коли питання не вирішено на задоволення обох
заінтересованих держав-учасниць протягом шести місяців після
отримання одержуючою державою першого повідомлення, будь-яка з
цих держав має право передати це питання в Комітет, повідомивши
про це Комітет і другу державу;

с) Комітет розглядає передане йому питання тільки після того,
як переконається, що відповідно до загальновизнаних принципів
міжнародного права всі доступні внутрішні засоби було випробувано
і вичерпано в даному разі. Це правило не діє в тих випадках, коли
застосування цих засобів невиправдано затягується;

d) при розгляді повідомлень, передбачених цією статтею,
Комітет проводить закриті засідання;

е) з додержанням постанов підпункту (с) Комітет надає свої
добрі послуги заінтересованим державам-учасницям з метою дружнього
вирішення питання на основі поважання прав людини та основних
свобод, визнаних в цьому Пакті;

f) в будь-якому переданому на його розгляд питанні Комітет
може звернутися до заінтересованих держав-учасниць, згаданих у
підпункті (b), з проханням подати будь-яку інформацію, що
стосується справи;

g) заінтересовані держави-учасниці, згадані в підпункті (b),
мають право бути представленими при розгляді в Комітеті питання і
робити заяви усно і (або) письмово;

h) Комітет подає протягом дванадцяти місяців з дня одержання
повідомлення відповідно до підпункту (b) доповідь:

і) коли досягається вирішення в рамках постанов підпункту
(е), то Комітет обмежується в своїй доповіді коротким викладом
фактів і досягнутого рішення;

іі) коли вирішення в рамках постанов підпункту (е) не
досягнуто, то Комітет обмежується в своїй доповіді коротким
викладом фактів; письмові заяви і запис усних заяв, що їх виклали
заінтересовані держави-учасниці, додаються до доповіді.

У кожному питанні доповідь надсилається заінтересованим
державам-учасницям.

2. Постанови цієї статті набирають чинності, коли десять
держав, які беруть участь у цьому Пакті, зроблять заяву відповідно
до пункту 1 цієї статті. Такі заяви депонуються
державами-учасницями у Генерального секретаря Організації
Об'єднаних Націй, який надсилає їх копії решті держав-учасниць.
Заява може бути в будь-який час взята назад повідомленням
Генерального секретаря. Така дія не перешкоджає розглядові
будь-якого питання, що є предметом повідомлення, вже переданого
відповідно до цієї статті, ніякі подальші повідомлення будь-якої
держави-учасниці не приймаються після одержання Генеральним
секретарем повідомлення про взяття заяви назад, якщо
заінтересована держава-учасниця не зробила нової заяви.