Загальні поняття про ризики

ЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання контрольних робіт

для студентів економічних спеціальностей

6.030509 «Облік і аудит», 6.030508 «Фінанси»

заочної форми навчання та ФПО

Затверджено на засіданні кафедри

обліку і аудиту.

Протокол № 7

від 11 грудня 2011 р.

ЧДТУ 2012

Економічні ризики. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів економічних спеціальностей 6.030509 “Облік і аудит”, 6.030508 “Фінанси” заочної форми навчання та ФПО / Укл.: Гончаренко І.М. – Чернігів: ЧДТУ, 20012 – 23с.

Укладач: Гончаренко Ірина Миколаївна, викладач

Відповідальний за випуск: Лень Василь Степанович, завідувач кафедри обліку і аудиту, кандидат економічних наук, доцент

Рецензент: Іванова Людмила Борисівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту Чернігівського державного технологічного університету

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………….4

1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РИЗИКИ ……………………………………………………….6
2. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА САМОПІДГОТОВКИ ………………………..12
3. ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ …………………………………13
4. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ …………………………………………………………………...14
5. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ …………………………………………………………………...15

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………...23

ВСТУП

Економічний ризик належить до фундаментальних понять сучасної економічної теорії, фінансів та менеджменту, що обумовлено стохастичним характером функціонування багатьох економічних систем. Ідентифікація, аналіз, оцінювання, моделювання економічного ризику та управління ним складають невід’ємну частину діяльності сучасного економіста.

Проблема вивчення ризику в сучасних умовах функціонування суб'єктів господарювання постала з особливою гостротою. Суспільство, яке попри всі вживані заходи не може запобігти глобальним конфліктам, міжнародним кризам, екологічним катастрофам, нескінченним помилкам і непередбачуваним ситуаціям, усвідомило нарешті необхідність обов’язкової оцінки ризику в кожному виді діяльності перед прийняттям рішення про будь-які кроки у напрямку її здійснення.

Особливу роль ризик відіграє в економіці та менеджменті, які як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках неможливі без невизначеності, випадковості і конфліктності, що зумовлено найрізноманітнішими причинами: природними явищами, політичними подіями, податковим регулюванням, змінами у законодавстві, коливаннями цін і курсів валют, конкуренцією, виконанням договірних зобов’язань, особистими вподобаннями і перевагами учасників подій та багатьма іншими факторами.

Метою дисципліни є ознайомлення із природою економічного ризику та сучасними науковими підходами до його аналізу та оцінювання, навчання їх способам оцінки ризикових ринкових ситуацій, методам прогнозування кінцевого результату і вибору оптимальної стратегії в умовах невизначеності, випадковості і конфлікту, які б дали змогу швидко і якісно вирішувати завдання по профілю майбутньої спеціальності.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

Ø джерело, об’єкт та суб’єкт ризику;

Ø класифікацію видів ризиків;

Ø функції ризику та особливості його прояву в сучасних умовах;

Ø принципи управління ризиками;

Ø способи та методи зниження економічного ризику;

Ø основні і спеціальні методи та прийоми вимірювання ризику;

Ø критерії вибору управлінських рішень в умовах ризику;

Ø як здійснюється вибір оптимальної стратегії в умовах ризику.

Після вивчення дисципліни студент повинен вміти:

Ø класифікувати ризики;

Ø визначати вид ризику;

Ø управляти ризиками;

Ø застосовувати методи зниження економічного ризику для розв’язання економічних та управлінських завдань;

Ø кількісно оцінювати ризики за допомогою економіко-математичних методів;

Ø вибрати оптимальне управлінське рішення в умовах ризику.

Запропоновані методичні вказівки містять теоретичний матеріал, який буде корисним для студента заочника як початковий матеріал для вивчення даної дисципліни. В кінці теоретичного матеріалу наведений перелік питань для самоконтролю та самопідготовки, які необхідно кожному студенту опрацювати для успішного вивчення дисципліни.

Контрольна робота студента заочника складається із двох частин: перша частина – теоретична, включає в себе висвітлення тем, які відповідають варіанту студента; друга частина – розрахункова, включає в себе розв’язання задач, які відповідають варіанту студента.

Наприкінці методичних вказівок наведено список використаної та рекомендованої літератури для поглибленого вивчення дисципліни.

Дані методичні вказівки складені у відповідності з робочою програмою дисципліни «Економічні ризики» і призначені для підготовки студентів економічних спеціальностей заочної форми навчання та ФПО.

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО РИЗИКИ

В економіці і підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. Ризик розуміють не лише як можливість настання збитків, а й як можливість відхилення від цілей, від бажаних, очікуваних результатів, задля досягнення котрих, власне, і приймаються рішення. Ризик - це також відсутність позитивних результатів або невикористані можливості.

Наголосимо, що ризик існує тоді, коли наявні можливості активного оцінювання, управління, прийняття рішень. Коли відсутні альтернативи рішень (планів, проектів, стратегій), то відсутній і ризик. Джерело ризику - це чинники (явища, предмети, процеси), які спричиняють невизначеність і конфліктність.

Невизначеність - це фундаментальна характеристика забезпеченості процесу прийняття рішень необхідною інформацією чи, у більш загальному трактуванні, знаннями щодо проблемної ситуації. Невизначеність пов’язується з ефективністю економічної діяльності.

В економічній діяльності та підприємництві нерідко виникають негаразди як по горизонталі, так і по вертикалі управління, суперечності та конфлікти в трудових колективах, напружені стосунки між організаціями, установами та інституціями, існує й множинність цілей, багатокритеріальність, конкуренція. Усе це призводить до невизначеності та конфліктності.

Кожному менеджеру, підприємцю, бізнесмену необхідно максимально враховувати те, що, починаючи свою діяльність, тобто вступаючи у ринкові відносини, будь-якому підприємству (фірмі) доведеться мати справу з невизначеністю і, як наслідок цього, бути обтяженим протягом усієї діяльності тими видами ризиків, як внутрішніми, так і зовнішніми, котрі притаманні даній економіці й даному виду діяльності.

Причини виникнення невизначеності у господарській діяльності можна об’єднати у кілька груп, це:

1. Недетермінованість процесів, котрі відбуваються у суспільстві загалом і в економічній діяльності зокрема. Недетермінованість, як уже зазначалося, є наслідком відсутності можливості щодо вичерпного передбачення і прогнозування процесів.

2. Відсутність вичерпної інформації при організації та плануванні поведінки суб’єкта ринкової діяльності чи суб’єктивний, неякісний аналіз її.

3. Вплив суб’єктивних чинників на результати аналізу (рівень кваліфікації, приховування частини інформації, дезінформація тощо).

Чим вищим є ступінь невизначеності, тим складнішим має бути застосовуваний для прийняття управлінських рішень інструментарій.

Отже, ризик - це економічна категорія в діяльності суб’єктів господарювання, пов’язана з подоланням невизначеності, конфліктності оцінювання, неминучого вибору. Оцінка ризику є багатомірною величиною, що характеризує можливі відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливої невдачі (збитків) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв’язків.

Наведене визначення ризику, який є характерним феноменом ринкової економіки, ґрунтується на системному підході до цієї економічної категорії, вказує на необхідність ретельного аналізу впливу на об’єкти (процеси) оцінювання та керування множини внутрішніх і зовнішніх чинників, надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику).

Життя кожної людини - це ситуація постійного вибору, зокрема, вибір тих чи інших гіпотез та ієрархії цінностей. Ступінь ризику залежить і від ставлення до невизначеності й конфлікту, до зумовленого ними ризику суб’єкта прийняття рішення: схильності, несхильності, байдужості. Тому всі чинники невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.

Отже, ризик виникає тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, конфліктності, а особа, яка приймає рішення зацікавлена в результатах рішення. Ризик являє собою діалектичну єдність об’єктивного та суб’єктивного. Він пов’язаний із творчістю, з пошуком нових підходів і методів діяльності. Важливими є такі характеристики ризику, як суперечливість, альтернативність, правомірність, невизначеність.

Об’єктивно економічна діяльність і підприємництво не можливі без певного ризику, котрим вони обтяжені. Навіть абсолютна бездіяльність в економіці та бізнесі обтяжена ризиком невикористаних можливостей, закопаних талантів.

Об’єктом управління в економічних процесах називають керовану економічну систему. Об’єктом інвестиційної діяльності є майно у різних його формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку або для досягнення певного соціального ефекту: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Суб’єкт управління - це відповідальна особа, якій надано право остаточного вибору рішення, користуючись якісною та кількісною інформацією, і на яку покладена відповідальність за цей вибір. Вона через різні форми управлінських дій організовує цілеспрямоване функціонування об’єкта. Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Основними поняттями (категоріями) теорії прийняття рішень є: система керування; керований об’єкт; суб’єкт керування та прийняття управлінських рішень; економічне середовище; стан об’єкту та середовища; рішення, що приймаються; невизначеність та зумовлений нею ризик; функціонал оцінювання (матриця значень функціоналу оцінювання); ситуація прийняття рішень; інформаційна ситуація; джерело інформації; критерії прийняття рішень тощо.

Прийняття рішень за умов невизначенності характеризується тим, що неможливо однозначно передбачити наслідки цих рішень. Тобто, можливі варіанти будь-якої економічної діяльності є варіантами з різними за розміром рівнем очікуваного прибутку і характеризуються різною ймовірністю того, що цього прибутку буде досягнуто власне на даному сподіваному рівні. Така непевність призводить до того, що прибуток стає випадковою величиною, яку можна максимізувати лише за умов прийняття ряду гіпотез та коли інвестор має певну схильність до ризику.

Управління ризиком – багатостадійний процес, що має на меті зменшення або компенсування збитків для об’єкту при настанні несприятливих подій. Розглянемо основні етапи процесу управління ризиком.

Аналіз ризику – перший етап, метою якого є отримання необхідної інформації про структуру, властивості об’єкта та ризики, якими він характеризується. Аналіз складається з виявлення ризиків та їхньої оцінки. При виявленні ризиків (якісна складова) визначаються всі ризики, що властиві досліджуваній системі. Оцінка є кількісним описом виявлених ризиків, в ході якої визначаються такі їхні характеристики, як ймовірність та розмір можливого збитку. На даному етапі формується набір сценарііїв розвитку несприятливих ситуацій і для різних ризиків можуть бути побудовані функції розподілення ймовірності появи збитку в залежності від його розмру.

Після цього наступає етап вибору метода впливу на ризики з метою мінімізації можливого збитку в майбутньому. Як правило, кожен вид ризику припускає два-три способи його зменшення. Тому виникає проблема оцінки порівняльної ефективності методів впливу на ризик для вибору найкращого з них. Порівняння може проходити на основі різноманітних критеріїв, в тому числі економічних.

Після вибору оптимальних способів впливу на конкретні ризики виникає можливість формування загальної стратегії управління повним комплексом ризиків підприємства. Це етап прийняття рішень, коли визначаються необхідні фінансові та трудові ресурси, здійснюється постановка та розподілення задач серед менеджерів, проводяться консультації із спеціалістами.

Процес безпосереднього впливу на ризик можна розділити на три основні групи – зниження, зберігання та передача ризику.

Зниження ризику має на меті зменшення розмірів можливого збитку, або ймовірності появи несприятливих подій. Найчастіше воно досягається за рахунок здійснення запобіжних заходів, під якими розуміють різноманітні засоби посилення безпеки будівель та споруджень, встановлення систем контролю та оповіщення, протипожежних пристроїв та ін.

Збереження ризику на існуючому рівні не завжди означає відмову від будь-яких дій, направлених на компенсацію збитків, хоча така можливість також існує. Підприємство може утворити спеціальні резервні фонди, з яких буде проводитись компенсація збитків при появі несприятливих обставин. Подібний метод управління ризиком називається самострахуванням. До заходів, що здійснюються при збереженні ризику, також відносять отримання кредитів та позик для компенсації збитків і відновлення виробництва, отримання державних дотацій тощо.

Міри по передачі ризику означають передачу відповідальності за нього третім особам при збереженні існуючого рівня ризику. До них відносяться страхування, яке припускає передачу ризику страховій компанії за визначену плату, а також різного роду фінансові гарантії. Передача ризику може також бути здійснена шляхом внесення в текст документів (договорів, торгових контрактів тощо) спеціальних обмовок, що зменшують власну відповідальність при появі непередбачуваних подій або передають ризик контрагенту.

Заключним етапом управління ризиком являється контроль та коректування результатів реалізації обраної стратегії із урахуванням нової інформації. Контроль полягає в отриманні інформації від менеджерів про існуючі збитки та прийняті міри по їхній мінімізації. Він може виражатись у виявленні нових обставин, що змінюють рівень ризику, передачі цих відомостей страховій компанії, спостеріганні за роботою систем безпеки тощо. Періодично необхідно проводити перегляд даних про ефективність мір по управлінню ризиками із урахуванням інформації про збитки за даний період.