Бухгалтерське законодавство

Французьке бухгалтерське законодавство має довгу історію. Ще комерційний кодекс 1673 р. передбачав розділ, в якому вказувалися правила ведення бухгалтерських документів. Розвиток цієї справи відобразив кодекс Наполеона, який мав вплив на інші країни. У даний час бухгалтерське законодавство здійснює Національна рада по бухгалтерії, що створена у 1957 р. Це незалежна організація, яка співпрацює з міністерством економіки, фінансів і бюджету. Основна мета цієї організації – підготовка норм ведення обліку і форм документів. Важливе значення має загальний план ведення бухгалтерії прийнятий в 1982 р. З 1983 р. він є обов’язковим для всіх.

В основі плану лежать ідеї Юджина Шмаленбаха – німецького професора, спеціаліста з бухгалтерського обліку, який запропонував форму стандартного національного бухгалтерського кодексу. З приходом нацистів він був позбавлений посади професора в Кельні, але його підхід був прийнятий у Німеччині ще у 1937 р. і став основою реалізації національного економічного плану, відомий як план Герінга.

У Франції цей підхід був прийнятий у 1942 р. і став основою для розробки загального плану ведення обліку. Після війни французький уряд не відмовився від цього плану з двох причин.

1. Велика кількість компаній була націоналізована і уряду необхідно було навести порядок в бухгалтерських системах цих підприємств, а це можна було зробити на основі уніфікованого плану ведення обліку.

2. Уряд Шарля де Голля прийняв п’ятирічний план відновлення французької промисловості. Уніфікований план бухгалтерського обліку повинен був надати необхідну інформацію для того, щоб запровадити заплановані ідеї в життя.

План 1982 р. включає розділи:

1. Загальні принципи.

2. Термінологію.

3. Правила оцінки.

4. Правила обрахунку прибутків і збитків.

5. Зведений бухгалтерський документ.

6. Порядок ведення цих документів.

7. Щорічні бухгалтерські документи.

8. Розрахунок собівартості.

Питаннями обліку займається Міністерство фінансів, а аудитом - Міністерство юстиції. Всі компанії з обмеженою відповідальністю і товариства зобов’язані подавати свої документи для аудиту.

Малими у Франції вважають підприємства, в яких:

а) сума активів 230 тисяч євро;

б) чистий оборот 460 тисяч євро;

в) середня кількість працівників 10 чоловік.

Середніми у Франції вважають підприємства, в яких виконується два з трьох вказаних показників:

а) сума активів 1,5 мільйони євро;

б) чистий оборот 3.0 мільйони євро;

в) середня кількість працівників 50 чоловік.

Великими підприємствами у Франції вважаються ті, які перевищили два із трьох вказаних показників за останні 2 роки.

4.2 Облік фінансових результатів та самофінансування фірми

Визначення фінансових результатів на французьких підприємствах відбувається двома способами за даними фінансової бухгалтерії:

а) лінійним, де проходить співставлення випуску товарів з минулими затратами і відображення новоствореної вартості загальною сумою з наступною її деталізацією;

б) у вигляді бухгалтерського рахунку по дебету відображається споживання підприємства, тобто затрати, а по кредиту - випуск продукції, тобто реалізація.

За французьким варіантом загальний результат роботи підприємства визначається шляхом сумування експлуатаційних, фінансових і надзвичайних витрат.

Експлуатаційними є види діяльності, що передбачені статутом підприємства: виробнича, торгівельна, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова та інші види виробничої діяльності.

Фінансовою є діяльність, пов’язана з фінансовим і банківським обслуговуванням підприємства, (випуск акцій, фінансова участь у діяльності підприємств, надання і отримання кредитів).

Надзвичайною називають діяльність за операціями довготривалого характеру як правило від 2 до 5 років. Наприклад, реалізація основних засобів, авторського чи орендного права.

За кожним з видів діяльності проводиться співставлення затрат з випуском, продажем (реалізацією) і визначення фінансових результатів.

Основними особливостями визначення фінансового результату методом “затрати-випуск” є:

- точне визначення новоствореної вартості за даними фінансової бухгалтерії;

- за даними фінансової бухгалтерії розробляється матриця “затрати - випуск ” і на її основі визначається новостворена вартість;

- фінансовий результат роботи підприємства визначається без обрахунку фактичної собівартості виготовленої, відвантаженої і реалізованої продукції.

У результаті цього значно знижується трудомісткість бухгалтерських робіт, підвищується оперативність і посилюється контроль фінансових органів.

Самофінансування – це фінансове інвестування з допомогою власних ресурсів підприємства. Джерелом самофінансування є власний капітал підприємства, який включає амортизаційні відрахування, резерви, нерозподілений прибуток.

В обліку самофінансування визначальне місце займає облік амортизаційних відрахувань.

Річні норми амортизації, які використовуються у Франції, характеризуються наступними даними (таблиця 14).

Нематеріальні основні засоби:

- ліцензії на патент (протягом захищеного періоду, як правило 23 роки);

- витрати на заснування фірми (протягом періоду заснування, але не більше 5 років);

- право користування землею, водою та іншими природними ресурсами

(протягом періоду, який вказаний у договорі, угоді про користування);

- авторське право (протягом захищеного періоду).

У випадку придбання об’єкта протягом року амортизацію за міжнародними стандартами нараховують з дати введення в експлуатацію і лише на деяких об’єктах амортизацію нараховують з дати придбання. У випадку продажу об’єкта нарахування амортизації припиняється з дати реалізації. При цьому для розрахунку амортизації за місяць береться 30 днів, а за рік - 360 днів.

На деякі предмети амортизація нараховується, виходячи з бази, затвердженої законом. Так, наприклад, щодо легкових автомобілів амортизаційна база не може перевищувати 35000 франків (5,3 тисячі євро) за французьким фінансовим законом 1975 р.

Таблиця 14

Наприклад. Фірма придбала 1 липня 1995 р. і ввела в експлуатацію легковий автомобіль вартістю 50000 франків. Річна норма амортизації – 20 %. Фактично автомобіль прослужив 4 роки, після чого був реалізований за 25000 франків.

Амортизація, прийнята для нарахування податку з прибутку, склала 28000 франків.

Амортизація, використана для визначення результату продажу дорівнює 40000 франків.

Залишкова вартість реалізованого легкового автомобіля дорівнює 10000 франків (50000 – 40000).

Прибуток від реалізації легкового автомобіля складе 15000 франків (25000 – 10000) і відображається як надзвичайний результат, врахований в фінансовий результат фірми, що підлягає оподаткуванню.

З метою стимулювання структурних змін у фінансуванні інвестицій, вирішення пріоритетних проблем розвитку економіки і забезпечення ефективності функціонування економічної моделі країни уряд використовує систему прискореної амортизації, основу якої формує дегресивна амортизація.

Таблиця 15

При дегресивній амортизації суму амортизаційних відрахувань визначають виходячи з залишкової вартості об’єктів і норм амортизації, помножених на коефіцієнт:

1,5 – якщо нормативний час використання об’єкта від 3 до 5 років;

2,0 - якщо нормативний час використання об’єкта від 5 до 6 років;

2,5 - якщо нормативний час використання об’єкта більше 6 років.

Дегресивні норми використовують з дати придбання, лінійні - з дати використання об’єкта.

Підприємства можуть використовувати дегресивну систему амортизації за основними засобами, придбаними або побудованими з 1 січня 1960 р. і термін служби яких складає не менше 3 років:

- станки і обладнання, що використовується для обробки і переробки в промисловості та на транспорті;

- споруди, призначені для очищення води і атмосфери;

- обладнання і споруди з виробництва пари, тепла й енергії;

- споруди для забезпечення безпеки працівників;

- споруди медико-соціального характеру;

- машини і обладнання, що використовують для наукових і технічних досліджень;

- машини і обладнання для готелів;

- обладнання, призначене для економії енергії та сировини;

- споруди для складування.

Наведемо порівняльний приклад нарахування амортизації за лінійною і дегресивною системою.

Обладнання придбано 1 вересня за 180000 франків, нормальний термін служби – 5 років. Введено обладнання 20 вересня. При лінійній системі амортизації річна норма дорівнює 20 % (100/5). Амортизація нараховується з 20 вересня, тобто в першому році амортизацію нараховують за 100 днів.

1. (180000 х 20 х 100) / 360 = 10000 франків

2. При лінійній системі щорічну сума амортизації визначають за початковою вартістю за затвердженою нормою: (180000х20)/100=36000 франків.

3. За останній рік (180000 х 20 х 260) / 360 = 26000 франків

1. При дегресивній системі амортизації річна норма дорівнює 40 % (20% х

2). Амортизацію нараховують з 1 вересня, тобто 120 днів в першому році (180000 х 40 х 120) / 360 = 24000 франків

2. При дегресивній системі щорічна сума амортизації визначається за залишковою вартістю за затвердженою нормою, скоригованою на поправний коефіцієнт (156000 х 40) / 100 = 62400 франків

3. У тому випадку, коли сума амортизації менше половини залишкової вартості (56160 х 40) / 100 = 22464 франки, залишкову вартість включають в витрати однаковими частинами протягом двох років (56160 / 2 = 28080).

Таблиця 16. Розрахунок річних норм амортизації лінійним і дегресивним способом.

4.3 Представлення бухгалтерських документів

Щорічні бухгалтерські звіти складаються з балансу, звіту про прибутки і збитки і коментарів до них. Ці документи можна подавати трьома способами.

1. Скорочений варіант: баланс, звіт і коментар подають загальним підсумком.

2. Основний, коли до вказаних подаються ще інші документи (таблиці, в яких вказують порядок отримання прибутків, порівняльні дані за п’ять останніх років, цінні папери і таке інше).

3. Детальний, який не є обов’язковим (всі документи за обов’язковим варіантом: самофінансування фірми протягом року і діаграми та графіки зміни фінансового стану).

Далі подають коментарі до бухгалтерських документів, які дають можливість зрозуміти їх зміст, а також дають пояснення за бухгалтерськими принципами, які використовувалися.

У Франції не існує спеціальних нормативних документів, які б вказували, як необхідно діяти при інфляційних явищах. Але міністерство фінансів і економіки дозволяє проводити переоцінку активів відповідно до зафіксованих темпів інфляції. Останній раз це проводилось у 1978 р., а до того - в 1959 і 1945 р.

У період 1919-1927 рр., коли рівень інфляції в Франції був дуже високим, багато французьких компаній готували бухгалтерські документи у двох варіантах: у паперових грошах, що відображало поточну вартість, і у золотих франках, що відповідало постійній вартості.

Матеріальні активи повинні переоцінюватися. Це здійснюється тоді, коли переоцінка зменшує податкові відрахування. З 1960 р. у Франції почали використовуватись прискорені темпи списання вартості.

Найпоширенішим методом оцінки матеріальних цінностей є метод середньої зваженої, але застосовують також методи ФІФО і ЛІФО.

Питання для самоперевірки та самоконтролю

1. Як формувалося бухгалтерське законодавство в Франції.

2. Як ведеться облік фінансових результатів та самофінансування фірми?

3. Вкажіть на особливості нарахування амортизації.

4. Як проводиться розрахунок річних норм амортизації лінійним і дегресивним способами?

5. Які варіанти представлення бухгалтерських документів використовують Франції?

5. Особливості організація обліку в Даніі