Фурса С, Я.. Цюра Т. В

Докази і дока.а/вин >ія у цивільному процесі

відомі по справі, що слухається у суді, але в силу того, що особа є прикутою до ліжка вона не може з'явитися до суду, а суд відмовив стороні здійснювати допит цього свідка за місцем його проживання (тобто у його квартирі чи у лікар­ні). Крім того, як у чинному, так і новому ЦПК передбачено тільки процедуру огляду на місці речових та письмових доказів, які не можна доставити у суд (ст. 139 нового ЦПК), а не допит свідка за місцем його безпосереднього проживан­ня, тобто, щоб суд у силу поважних причин хвороби, трав­ми, віку допитував свідків у їх квартирі. Але, якщо це сві­док € чи не єдиною особою показання (пояснення), якої можуть мати вирішальне значення для справи та реального захисту прав суб'єктів, то як тоді діяти особі у цьому ви­падку. В адвокатській практиці був такий випадок, коли слухалася справа про визнання права власності на будинок, який був побудований у 1937 році, щоб довести обставини справи необхідно було надати докази, а залишилось тільки два свідки, які могли б підтвердити ці обставини. В силу похилого віку (1910 року та 1911 року народження) свідки не могли пересуватися самостійно, а один із них взагалі був прикутий до ліжка. Тому пояснення таких осіб були засвід­чені нотаріусом. За п. 11 Інструкції нотаріус виїхав за міс­цем постійного проживання осіб для відібрання таких пояс­нень та оформив їх пояснення як офіційні заяви до суду та засвідчив їх підписи.

Саме така класифікація надасть можливість визначитися у кожному конкретному випадку із допустимістю способів забезпе­чення доказів нотаріусами, визначити ці способи та розробити процедуру конкретних способів забезпечення доказів нотаріусами. З метою, щоб показати важливість такого інституту як забез­печення доказів, звернемося до Цивільного процесуального ко­дексу Франції. Так, у ст. 217 ЦПК Франції йдеться про те, що якщо свідок не може з'явитися до суду та надасть суду доказ на підтвердження поважності такої неявки, суддя може надати йому відстрочку у дачі показань чи може сам виїхати для відібрання показань на місце. У ст. 231 ЦПК Франції також має місце поло­ження про негайний допит осіб, пояснення яких мають значення

для встановлення істини. Такий допит може зробити суддя як у судовому засіданні, чи у своєму кабінеті, а рівно як і в будь-якому іншому місці (Авт. - так і за місцем безпосереднього проживання свідка), якщо цього вимагають обставини справи. Це положення с дуже слушним та повинно бути імплементованим у новий ЦПК України.

Але головне те, щоб вирішення усіх цих спірних моментів знай­шло своє закріплення як в Інструкції про порядок вчинення нота­ріальних дій, так й у новому Законі "Про нотаріат", Положенні про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представ­ництвах та консульських установах. Це потрібно для того, щоб нотаріуси та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, мали на­дійне "знаряддя" праці - чітку процедуру забезпечення доказів*.

§11. Аналіз доказів та інших матеріалів цивільної справи

Стосовно аналізу доказів, то цей аспект пов'язаний з понятій­ним апаратом цивільного процесу. Теоретики цивільного процесу визначають, що суб'єкти доказового процесу можуть провадити оцінку доказів, але їх оцінка, на відміну від оцінки суду, є реко­мендаційною, а не владною.¹⁴⁷ Вважаємо доцільним однозначно встановити, що оцінку доказів здійснює тільки суд, що випливає із ст. 112нового ЦПК, оскільки в ст. 27 нового ЦПК особам, що беруть участь в справі, не надано право здійснювати оцінку дока­зів. Що ж до осіб, які беруть участь у справі, то, вважається, вони можуть тільки аналізувати докази, а не оцінювати їх. Свідченням аналізу доказів суб'єктами доказування є судові дебати, в яких вони висловлюють свої доводи, міркування та заперечення сто­совно наданих іншою стороною доказів і можливості покладення їх в основу судового рішення.

'Фурса С Я. Проблеми забезпечення доказів нотаріусами та суддями. Чи можлива аналогія?

// Юриспруденція: теорія і практика. - 2004. - М2 (2). - С.10-23.

¹⁴¹ Цивільне процесуальне право України. / Під ред. В.В. Комаром. - Харкіа: Праю. 1990.

- С 196- 98; Гражданский процесе. / Иод ред. М. К. Треушиикоаа. - М.: Но*ый юрист.

С 172-175.