Практична робота № 7

Практична робота «Поведінка людини в екстремальних ситуаціях» передбачає, надання студентам практичних навичок щодо визначення основних заходів захисту людей в умовах екстремального стану людини.

Мета роботи:

Ø поглибити теоретичні знання й закріпити практичні навички з питань визначення екстремальних факторів, які діють на внутрішнє середовище організму що можуть призвести до зламу фізіологічних механізмів гомеостазу потерпілого;

Ø навчитись визначати розлади фізіологічних функцій та порушення діяльності систем організму, які потребують їх корекції, зміцнення чи відновлення;

Ø визначити способи захисту співробітників та населення у НС;

Ø набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат людей та їх здоров’я під час екстремальних ситуації;

Завдання роботи:

Ø уміти надати допомогу постраждалим по захисту їх здоров’я у екстремальних ситуаціях;

Ø знати теоретичний матеріал щодо особливостей прояву екстремальних ситуацій;

Ø знати класифікацію негативних факторів;

Ø уміти розробляти алгоритм розвитку екстремальних станів;

Ø уміти побудувати алгоритм огляду та забезпечити його виконання; виконання

Ø уміти побудувати алгоритм надання термінової допомоги потерпілому у екстремальному стані.

Методологія екстремальних станів людини

Довкілля являє собою багатокомпонентну систему, яка об'єднує фізичні, хімічні, біологічні, соціальні та інші фактори. Кожен з цих чинників має суттєвий вплив на організм, який може значно посилюватися, змінюватися та модифікуватися.

Внутрішнє середовище людини відділене від зовнішнього особливими оболонками - бар'єрами, до числа яких відносяться шкіра, слизові оболонки, епітелій травного каналу, а постійність забезпечується регуляторними механізмами організму, які мають здатність його зберігати навіть при різних змінах основних параметрів навколишнього середовища.

Окремою групою є екстремальні фактори, які діють на внутрішнє середовище організму. Вони можуть зламати фізіологічні механізми гомеостазу і призвести, якщо не до смерті, то до критичного, (невідкладної допомоги) - стану потерпілого, коли спостерігаються розлади фізіологічних функцій та порушення діяльності систем, які не можуть відновитися самостійно і вимагають часткової або повної їх корекції, зміцнення чи відновлення.

Відомо, що головною загально біологічною властивістю живої системи у відповідь на вплив різних факторів довкілля є адаптація - явище, що характеризується ознаками гальмування і захисту організму, тобто стан пристосувального збудження. Вміння керувати цими реакціями, дозволяє людині оволодіти засобами безпеки, впевнено долаючи перешкоди – виживати у складних екстремальних ситуаціях.

Серед органів і систем людського організму на вплив екстремальних факторів першою реагує нервова система.

Зміни, які відбуваються з боку центральної нервової системи (ЦНС) позначаються на функціях всіх органів, клітин, тканини, що і призводить до розвитку екстремальних станів. На початковому етапі зміни мають захисно-пристосувальний характер, а потім - патологічний. Таке явище вперше відкрив М.Е. Введенський і назвав його - парабіозом.

На першому етапі розвитку екстремальних станів, через зміни гуморальних і гормональних факторів, відбувається мобілізація захисних реакцій – швидкий аварійний механізм. Цей стан супроводжується великою втратою енергії, кількості гормонів і нейромедіаторів.

Другий етап розвитку екстремальних станів пов’язаний з різким підвищенням реактивності організму, призводить до перенапруження його функцій. Тому збудження втрачає своє захисне значення і набуває патологічного характеру.

Таким чином, алгоритм розвитку екстремального стану організму, який базується головним чином на змінах з боку ЦНС, виглядає так: мобілізація –резистентність – перенапруження - початкове виснаження - охоронне гальмування - повне виснаження – відновлення організму

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ

Але, в залежності від природи, сили екстремального фактору та індивідуальних особливостей організму (досвіду, знань, умінь, фізичного розвитку, загартованості та спроможності), послідовність вказаних стадій може змінюватись, інколи окремі стадії і зовсім будуть відсутніми, наприклад при дії ультра екстремальних факторів початкові захисні реакції і охоронні процеси не встигають організуватись. Відбувається виснаження організму та навіть його загибель.

Ефективність боротьби з екстремальними станами може відбутися тільки за двох умов: правильно запланованих та обґрунтованих організаційних заходів захисту і раціональної медичної допомоги на всіх етапах евакуації потерпілих.

При наявності масової кількості постраждалих актуальним і поки невирішеним залишається питання про те, кому необхідно в першу чергу надавати допомогу.

Діаграма постраждалих які,

не отримавши своєчасно допомогу - загинуть

Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед не отримавших допомогу протягом години вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96% потерпілих.

Алгоритм розвитку екстремальних станів

Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів яка включає такі алгоритми:

І. Алгоритм огляду:

оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;

оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;

визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити кровотечу (в першу чергу, артеріальну);

оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу (відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.);

оцінити стан органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості визначається по реакції потерпілим: на команду чи на больовий подразник;

встановити мовний контакт з потерпілим, перевірити наявність або відсутність активних, пасивних рухів.

ІІ. Алгоритм надання допомоги.

Залежно від стану потерпілого, характеру травми, нещасного випадку, раптового захворювання, вражаючого фактору: зупинка кровотечі, накладання пов’язок на рани, заходи долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання.

Транспортування потерпілого до медичного закладу.

Завдання до оформлення звіту по роботі:
Робота виконується на листах формату А-4, відповідно до умов завдання з визначенням алгоритмів надання допомоги потерпілим і включає: вступну частину, теоретичну частину, аналітичну частину та висновок.