Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ураження електричним струмом, перша медична допомога





У 1862 році француз Леура де Меркюр вперше описав випадок ураження людини електричним струмом при випадковому дотику до струмоведучої частини в мережі постійного струму. Смерть настала миттєво. Далі з’являються нові публікації в різних електротехнічних часописах. У 1882 році австрійський вчений С.Еллінек описав першу електротравму при дії змінного струму. З поширенням використання змінного електричного струму кількість електротравм почала зростати. З’ясувалась більша небезпека змінного струму в порівнянні з постійним. Автори описували нещасні випадки від дії електричного струму, які завершувалися смертю людини. В цих публікаціях вказувалось, що електричний струм викликає миттєву смерть людини, як правило, без будь-яких суттєвих змін на її тілі.

Засновник науки про небезпеку електрики – австрійський вчений С.Еллінек в кінці 20-х років минулого сторіччя вперше висунув припущення про те, що вирішальну роль у багатьох випадках ураженнях має "фактор уваги", тобто тяжкість наслідку зумовлена в значній мірі станом нервової системи людини на момент ураження. Причина цих уражень добре відома. Вони виникають внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму. Невміле користування електричними приладами в техніці і в побуті, а також несправність цих приладів призводить до електротравм.

Ураження струмом – складний фізико-хімічний процес, який складається з біологічної, термічної, електрохімічної та механічної дій на організм.

Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої тканини, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які пов΄язані з його життєвими функціями. Дія струму починає відчуватися вже при його силі 3-5 мА, струм силою 20-25 мА викликає мимовільні м’язові скорочення, в тому числі м’язів серця та легень. При цьому порушується кровообіг і функція органів дихання або повністю припиняється їх діяльність.

Термічна (теплова) дія струму зумовлює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні і зовнішні.

Електрохімічна (електролітична) дія струму спричиняє розклад органічних рідин, в тому числі і крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкодженнях тканин організму, зокрема, м’язової, стінок кровоносних судин, судин легенів внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.

Останні три види дії властиві як живій, так і неживій природі.

Електричні травми поділяються на два види: місцеві, коли виникає місцеве ураження організму, і загальні, так звані електричні удари, коли уражається (або створюється загроза ураження) весь організм через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

При перебігу електричного струму в організмі одночасно присутні всі види дії. Це зумовлене природою електричних явищ і біоелектричною природою живої тканини, але негативний вплив на людину може бути різний.

Орієнтований розподіл нещасних випадків від дії електричного струму в промисловості за видами травм: 20% - місцеві електротравми; 25% - електричні удари; 55% - змішані травми, тобто одночасно місцеві електротравми і електричні удари.

Електротравми частіше бувають навесні, влітку та восени, коли підвищується пітливість шкіряних покривів. Небезпечне ураження електричним струмом зі смертельним результатом може наступити при його напрузі 127-220 В і більше. При ураженні струмом напругою більш ніж 10 000 В смерть наступає від обширних опіків. При однаковій напрузі змінний струм небезпечніший постійного.

Сила струму, який проходить крізь тіло, прямо пропорційна його напрузі й зворотно пропорційна опору шкіряних покривів і предметів, які відділяють постраждалого від землі. Електричний опір організму головним чином залежить від опору його шкіри. Опір однієї й тієї ж ділянки шкіри може значно коливатися: чим шкіра м´якша і більш волога, тим нижче її опір.

Шлях струму від точки входу до місця виходу з тіла має назву "петля струму". (мал.1.12.)

Мал..1.12. Варіанти проходження електричногос струму по тілу

 

Розрізняють нижню, верхню і повну петлі. Нижня петля – від ноги до ноги менш небезпечна, верхня – від руки до руки більш небезпечна, при якій струм обов’язково проходить не тільки через кінцівки, але й крізь серце, що може викликати порушення серцевої діяльності. В місцях входу та виходу утворюються електричні опіки, так звані "ознаки струму". Вони виглядають як ділянки сухого омертвіння шкіри колової або еліпсоїдної форми. "Ознаки струму" більш виражені на місцях виходу струму особливо при контакті з металом.

В залежності від наслідків ураження електричні удари можна поділити на п’ять ступенів:

І ступінь – судомне ледь відчутне скорочення м’язів;

ІІ ступінь – судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;

ІІІ ступінь - судомне скорочення м’язів, яке супроводжується втратою свідомості у постраждалого;

ІV ступінь – втрата свідомості і порушення серцево-судинної діяльності та дихання;

V ступінь – стан клінічної смерті.

Клінічна картина ураження електричним струмом складається із загальних і місцевих ознак. Суб’єктивні відчуття постраждалого під час проходження крізь нього електричного струму різноманітні: легкий поштовх, пекучий біль, судомні скорочення м’язів тощо.

Загальні ознаки – блідість шкіряних покривів, синюшність, збільшення виділення слини, іноді блювота, біль у серці. Після усунення впливу струму постраждалий відчуває втому, розбитість, тяжкість в усьому тілі, загальне пригнічення або збудження.

Чинником ураження є сила електричного струму, а не напруга. Усі бачили птахів, що сидять на дротах великої напруги повітряних ліній електропередачі, але це не призводить до їх ураження. Через них струм не протікає, бо відсутнє коло для його протікання. Воно може утворитися тільки при одночасному дотику до другого проводу або до землі. Щодо птахів, то вони ізольовані від них шаром ізоляції – повітряним проміжком. У приміщеннях електричний зв’язок із землею можуть надати струмопровідні підлоги, в побутових приміщеннях – батареї опалення, газові плити, санітарно-технічне обладнання, - саме ті чинники, які надають приміщенню підвищену небезпеку.

Перша допомога при електротравмі – швидке звільнення постраждалого від контакту з електрострумом.

Робити це потрібно обережно з дотриманням правил безпеки, щоб не "підключитися" до електричного ланцюга. Краще це робити за допомогою предметів, що не проводять струму (сухе дерево, пластмаса, гума та інши діелектрик). В жодному разі не можна брати постраждалого за відкриті ділянки тіла, Якщо ураження сталося на високовольтній мережі, поки він знаходиться під дією струму, то підходити до потерпілого треба маленькими кроками, щоб не потрапити під "крокову напругу", тому що навколо людини утворюється електромагнітне поле, у зв’зку з чим той, що допомогає, може стати теж постраждалим.

Після звільнення постраждалого від дії струму оцінюють його стан. При непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах негайно приступають до серцево-легеневої реанімації. Термін реанімаційних заходів може тривати до 3 годин. Госпіталізації підлягають усі особи, які отримали електротравми.

Виникає вірогідність ураження блискавкою під час грози, коли відмічається значне накопичення електричних зарядів у атмосфері. При цьому шлях блискавки до землі може бути ніби "орієнтований" на окреме дерево чи більш високе дерево в лісі, або на металеву конструкцію. Тому знаходитися під ними під час грози небезпечно. Щоб уникнути вражаючого впливу блискавки в приміщенні, необхідно закривати вікна, кватирки, вимикати з електромережі всі електричні прилади.

Питання для самоконтролю:

1. Які дії викликає електрострум в організмі людини?

2. Які ознаки місцевих уражень при дії електричного струму?

3. Скласти алгоритм надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом та блискавкою.


1.11. Термінальний стан людини, долікарська реанімація.

 

Серцево-легенева реанімація (СЛР) – це комплекс заходів, які спрямовані на заміну і поновлення порушених при термінальних станах основних життєво важливих функцій організму (кровообігу та дихання) з метою попередження загибелі головного мозку.

Основними причинами розвитку термінальних станів, які виникають за межами лікарських закладів, є: синдром раптової смерті новонароджених, травми, утоплення, порушення прохідності верхніх дихальних шляхів тощо.

До термінальних станів відносяться: передагонія, агонія, клінічна смерть. Вказані стани є етапами вмирання організму.

Передагонія визначається сплутаністю свідомості та іншими ознаками порушення діяльності вищої нервової системи; зникненням пульсу на периферійних артеріях, гіпотензією (зниженням артеріального тиску), поверхневим та частим диханням; блідим і/або мармуровим кольором шкіри. В залежності від клінічної ситуації передагонія може тривати від декількох хвилин до декількох годин, іноді діб. При подальшому погіршенні стану розвивається агонія. Інколи перед нею розвивається термінальна пауза. Остання характеризується тимчасовим (протягом 20-90 секунд) припиненням дихання і кровообігу.

Агонія - За термінальною паузою наступає ²останній спалах боротьби організму за життя² агонія - (це й знайшло відображення в самому терміні: agon – означає боротьба). Вона проявляється появою судомного, часто з патологічними ритмами, дихання, подальшим пригніченням скорочувальної функції серця. При подальшому погіршенні стану розвивається клінічна смерть.

Клінічна смерть – це період з моменту припинення дихання і кровообігу до розвитку незворотніх змін найбільш чутливих до гіпоксії клітин центральної нервової системи (ЦНС). При звичайних умовах навколишнього середовища клінічна смерть триває 4-6 хв. Клінічна смерть може бути як наслідок прогресування передагонії, агонії, так і розвивається раптово без попередніх етапів вмирання.

Ознаки клінічної смерті:

1. Відсутність зовнішнього дихання. Визначається по відсутності екскурсії грудної клітини.

2. Відсутність кровообігу. Визначається по відсутності пульсу на магістральних артеріях (сонній, плечовій і стегнов). Відсутність пульсу на периферійних артеріях (наприклад, променевої) не являється ознакою клінічної смерті, так як при вираженому спазмі периферійних артерій, або при гіпотезі її пульс може не відчувається. Крім того, людина, яка надає допомогу, пульсацію власних артерій може прийняти за пульсацію периферійного артеріального стовбура постраждалого.

Якщо пульс визначається на променевій артерії, то у дитини старшого віку і дорослого систолічний артеріальний тиск вище 80 мм рт.ст.

Перевірка пульсу на магістральних судинах не є єдиним і основним критерієм термінального стану: відсутність будь-яких наявних ознак життя, а не тільки чітко підтвердженої відсутності пульсу, а саме:

3. Розширення зіниць.

4. Відсутність свідомості.

5. Зміна кольору шкіри і слизових оболонок (при цьому переважає блідий колір при первинній зупинці кровообігу або термосинюшний при первинній зупинці дихання).

6. Атонія.

7. Арефлексія.

Наведені ознаки клінічної смерті можуть з¢являтися у будь-якій послідовності, і не одночасно. При первинній зупинці серцевої діяльності, свідомість зазвичай зникає протягом 10-15 сек, максимальне розширення зіниць – 30-60 сек.

 

Організаційні основи серцево-легеневої реанімації.

 

Знання методів та володіння основами долікарської реанімації допомагає не тільки врятувати життя постраждалого, а й уникнути небажаних ускладнень, та скоротити строки лікування постраждалого.

Серцево-легенева реанімація поділяється на:

1. Період елементарного підтримання життя.

2. Період подальшого підтримання життя.

3. Період подовженого і тривалого підтримання життя.

На етапі елементарного підтримання життя виконують прийоми по заміні життєво важливих функцій організму – серця і дихання. При цьому самі заходи та їх послідовність визначаються абревіатурою, яка добре запам¢ятовується з трьох англійських букв - ²АВС².

А – (англ. airway open - ²відкриття дихальних шляхів²) – звільнення ротової порожнини та дихальних шляхів від сторонніх тіл.

В – (англ. breath for victim - ²дихання для жертви²) – штучна вентиляція легень.

С – (англ. circulation his blood – забезпечення його кровообігу) – непрямий масаж серця.

Найбільш частою причиною закриття дихальних шляхів у хворих або постраждалих, які знаходяться без свідомості, є западання кореню язика та нижньої щелепи, надлишок слини і слизу, сторонні тіла, блювотні маси, кров, гній, вода (утоплення), вибиті зуби, вставні протези, цукерки тощо.

Перша маніпуляція з метою поновлення прохідності дихальних шляхів – це контроль ротової порожнини. Відкривати її слід наступним чином: вказівний палець лівої руки притискує верхні зуби, великий – нижні зуби. зазирнути в його порожнину і оглянути горло. При наявності сторонніх тіл необхідно негайно їх видалити. Для цього відхиляють голову праворуч, не змінюючи положення пальців лівої руки. Правим вказівним пальцем відтягують правий кут роту донизу, що полегшує самостійне звільнення ротової порожнини від рідких мас. Якщо у ротовій порожнині залишилися шматочки їжі, слиз, тверді предмети, то їх видаляють вказівним пальцем правої руки (який обгорнуто серветкою) коловими рухами за годинниковою стрілкою.

Пiсля вилучення сторонніх тiл з ротової порожнини голову знов слід покласти прямо. Якщо такої можливості немає, постраждалому слід надати стабільне бокове положення. Для цього постраждалого перевертають на правий бік, праву ногу згинають в колінному суглобі, i приводять до живота, ліву руку згинають у ліктьовому суглобі, а її долоню підкладають під праву половину обличчя постраждалого. Голова при цьому злегка запрокидується

В такому стійкому положенні на боці утворюються сприятливі умови для дихання, стає неможливим западання язика, затікання слизу або крові у дихальні шляхи.

Небезпечні порушення дихання, коли в дихальні шляхи потрапляють сторонні тіла, наприклад, погано розжована їжа (розмова під час прийому їжі, блювання), льодяники, дрібні іграшки тощо), які застряють у ротоглотцi, призводять до здавлювання надгортанника i закриття входу до гортані. У постраждалого спостерігають зупинку дихання, відсутнiсть голосу (пояснює жестами), він не може кашляти, оскільки неможливий вдих.

Для вилучення стороннього тіла існує декілька варіантів: постраждалому зі збереженою свідомістю постукування по спині та пiддiафрагмальний поштовх можуть бути нанесені не тільки в положенні постраждалого лежачи, але й стоячи або сидячи, для виконання першого прийому однією рукою пiдтримують постраждалого в ділянці грудної клітки попереду, а іншою наносить постукування зі спини, для виконання другого варіанту людина, яка надає допомогу, стає позаду постраждалого, стискує одну руку в кулак, прикладає кулак до живота постраждалого по середній лінії трохи вище пупа i нижче мечевидного паростку тією стороною, де знаходиться великий палець, i, міцно охоплює кисть навколо руки, швидкими рухами вдавлює кулак у живіт в напрямку догори, При необхідності повторюють натиснення.

Пiддiафрагмальний поштовх виконують в тих випадках, коли постраждалий втратив свідомість. З метою його виконання людяна, яка надає допомогу, встає навколішки з цього або з іншого боку або над ним, Нижню частину долоні однiєї руки прикладають до живота по середній лінії трохи вище пупа i нижче мечевидного паростку. Другу руку кладуть поверх першої i три п’ять разів натискають на живіт швидкими рухами догори по середній лінії.

 

Штучна вентиляція легень.

Штучне дихання застосовують у тому випадку, коли у людини порушується або зупиняється нормальне дихання. Починати його треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання небезпечна для життя. Починають відмирати клітини головного мозку.

Штучне дихання проводиться різними способами: за Лабордом, Сильвестром, Шеффером і Шюллером.

За способом Лаборда (мал.1.13) витягують язик потерпілого і притримують пальцями, обмотаними носовою хустинкою або марлею. Взявшись за язик, витягують його (при цьому відбувається вдих) і потім, не випускаючи, подають його в рот (при цьому відбувається видих). Робити це потрібно ритмічно 12—16 разів за хвилину.

 

Мал. 1.13. Штучне дихання за Лабордом.

 

За способом Шюллера потерпілий лежить на спині. Той, хто надає допомогу, охоплює двома руками з обох боків його реброві дуги і розтягує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і до середини (видих).

Способи Шюллера і Шеффера (мал..1.14) не застосовують при переломах ребер, а спосіб Сильвестра (мал.1.15), крім того, при переломах кісток рук. У таких випадках необхідно проводити тільки ритмічне потягування язика за способом Лаборда.

Штучне дихання потрібно продовжувати довго, інколи протягом 2—4 год. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення дихання знову припиняється, штучне дихання потрібно відновити.

Штучне дихання потребує багато часу, через це необхідно підміняти того, хто надає допомогу.

Одночасно зі штучним диханням потерпілому дають нюхати нашатирний спирт і розтирають шкіру вовняною тканиною.

 

 

Мал.. 1.14. Штучне дихання за Шеффером:

а — вдих; б — видих

 

 

 

 

Мал. 1.15. Штучне дихання за Сильвестром:

а — вдих; б — видих

 

Перелічені методи визнані малоефективними і повинні застосовуватися лише в другу чергу, тобто коли рятівник не в змозі застосувати більш ефективнi методи (у випадку особливо небезпечних інфекцій, отруєння ФОС, важкої травми обличчя).

 

Методи ²рот до рота”, «рот до носа» є найбільш відомими. Для наповнення легень постраждалого використовується видихуване повітря рятівника. Найбільш поширений i більш зручний прийом наступний: виконавши прийом розгинання голови для відкриття дихальних шляхів, рятівник одну руку розташовує на задній поверхні шиї, тим самим він утримує голову, а друга рука, долонею розташовується на чолі постраждалого, таким чином, щоб було зручно двома пальцями (вказівним великим) закрити ніс постраждалого.

Після глибокого вдиху широко відкритим ротом закриває ніс постраждалого й робить форсоване вдування повітря в легені постраждалого. Одночасно ведеться спостереження за екскурсією грудної клітки.

Перші 3-5 вдувань треба робити в швидкому темпі, а наступні з частотою 12-14 разів за хвилину.

 

 
 


 

Після закінчення вдування рятівник відводить свою голову убік, у постраждалого відбувається пасивний видих через відкриті дихальні шляхи. При кожному вдуванні грудна клітка повинна пiднiматися, а пiд час вдиху опускатися. Якщо екскурсія грудної клітки під час перших вдихів відсутня, необхідно ще раз виконати заходи по поновленню прохідності дихальних шляхів.

 
 

Метод з "носа до роту" - Принцип полягає в тому, що рятівник вдуває повітря не через рот, а через ніс постраждалого. Цей метод застосовується тоді, коли з певних причин (неможливо відкрити нижню щелепу, при пораненні губ, язика) неможливо застосувати метод “з рота до рота”.

Техніка виконання: однією рукою, яка розташована на чолі постраждалого, закидають голову постраждалого, іншою, пiднімаючи його підборіддя і нижню щелепу, закривають рот. Вдування повітря виконується через носові ходи. В період пасивного видиху слід трохи відкрити рот постраждалого. Потім вдування продовжується в тому ж ритмі. Ефективність вдування повітря оцінюється за ступенем дихальних екскурсій грудної клітки.

Штучне дихання у дітей виконується вдуванням повітря i до рота i до носа одночасно. Частота вдувань повинна бути 18-20 разів за хвилину, але об’єм вдування менший, щоб уникнути пошкодження легенів.

 

Date: 2016-02-19; view: 769; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию