Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Набряки





При порушенні функцій серцевого м’яза розвиваються набряки. Це є наслідком того, що ослаблий м’яз не спроможний викинути всю кров у легеневу артерію і аорту, в результаті чого в шлуночках виникає застій крові. Поступово він поширюється на всю венозну систему великого кола кровообігу.

Серцеві набряки належать до так званих механічних набряків, що виникають внаслідок підвищеного тиску у венозних судинах і капілярах і мають ряд характерних рис: з’являються на нижніх кінцівках, тобто в найбільш віддаленому від серця місці, під кінець дня, а до ранку зникають. Якщо потерпілий (хворий) лежить, то набряки з’являються в ділянці крижів, сідниць, нижньої поверхні стегон. Шкіра над набряком стає гладенькою, блискучою, її температура і чутливість знижуються.

При подальшому ослабленні серця рідина з’являється і в порожнинах ― черевній, плевральній, порожнині перикарда.

 

 

Ціаноз (синюха).

Синюшний колір губ, кінчика носа, пальців рук і ніг називається ціанозом. Частіше ціаноз з’являється раніше набряків і також є результатом серцевої недостатності. Синюшний колір є результатом збільшення в крові відновленого гемоглобіну.

Серед екстремальних станів, або станів, критичних для життя, які виникають в органах кровообігу при дії екстремальних факторів, відносять гостру судинну недостатність, стенокардію, інфаркт міокарда, гостру серцеву недостатність, гіпертонічну кризу, раптову зупинку серця (табл.1.1.).

 

Таблиця 1.1.Визначення загрозливих для життя станів з боку серцево-судинної системи

  Дія екстремальних факторів  
     
Загрозливі для життя стани з боку серцево-судинної системи  
     
Загальні ознаки: 1. Відчуття жаху. 2. Болі у ділянці серця · тривалість; · локалізація; · іррадіація; · умови виникнення. 3. Задишка, ядуха. 4. Серцебиття (порушення ритму). 5. Набряки (нижні кінцівки). 6. Головний біль. 7. Зміни артеріального тиску крові. 8. Ціаноз шкіри.  
   
           
Стенокардія       Інфаркт міокарда   Гостра судинна недостатність     Гіпертонічний криз
                           

 

Гостра судинна недостатність.

Під гострою судинною недостатністю розуміють недостатність периферійного кровообігу, яка супроводжується низьким артеріальним тиском і порушенням кровопостачання органів і тканин.

Гостра судинна недостатність має такі форми: непритомність, колапс.

Непритомність ― раптове короткочасне потьмарення свідомості, зумовлене гострою недостатністю кровопостачання головного мозку. Це пов’язано з раптовим переміщенням крові в судини черевної порожнини. Причинами такого стану можуть бути різка зміна положення тіла, перебування у положенні стоячи протягом тривалого часу, сильний біль, голодування, негативні емоції. Серед додаткових факторів, які викликають непритомність, можуть бути перенесені інфекційні хвороби, анемія, перевтома.

Непритомність частіше розвивається раптово, хоча іноді їй може передувати переднепритомний стан: різка загальна слабкість, запаморочення, шум у вухах, мигтіння “мушок” перед очима, потемніння в очах, відчуття порожнечі в голові, похолодання й оніміння рук і ніг, нудота. Людина непритомніє, падає. Шкіра бліда, волога, краплини поту на лобі, руки і ноги холодні, пульс слабкий, ледь визначається, рідкий, артеріальний тиск крові низький (систолічний нижче 80―100 мм рт.ст.), дихання поверхове, рідке, зіниці звужені.

Тривалість непритомності від кількох секунд до кількох хвилин.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги (алгоритм 1.1.)

1. Хворого кладуть з трохи опущеною головою і піднятими на 45о ногами.

2. Звільняють від тісного одягу.

3. Оббризкують груди і обличчя холодною водою.

4. Розтирають тіло, особливо ноги і руки.

5. На шматочку вати дають понюхати нашатирний спирт (можна потерти їм скроні).

6. До нижніх кінцівок покласти грілки.

7. Після відновлення свідомості, нормалізації пульсу і артеріального тиску крові, потерпілому забезпечують фізичний і психічний спокій, дають випити гарячого чаю.

Якщо загальна слабкість, нудота, потемніння в очах, пітливість, підвищення АТ зберігаються протягом години, у цих випадках показана екстрена госпіталізація.

Колапс ― гостра судинна недостатність, що виникає при гальмуванні симпатичної частини вегетативної нервової системи або підвищенні тонусу блукаючого нерву. Колапс супроводжується зниженням артеріального тиску, але без втрати свідомості.

Механізм розвитку колапсу: в результаті спаду тонусу судин настає їх розширення з порушенням співвідношення між ємкістю судинного русла та об’ємом циркулюючої крові. Це призводить до зменшення венозного припливу до серця, зниження серцевого викиду, порушення кровопостачання головного мозку.

Початок колапсу гострий, раптовий. На початку з’являються різка слабкість, запаморочення, шум у вухах. Тіло покривається холодним, липким потом, бліде, іноді спостерігається позіхання, нудота, блювання. Риси обличчя загострюються, артеріальний тиск знижується (80 мм рт.ст.), сповільнюється пульс, зменшується діурез, температура тіла знижується, дихання стає поверховим, частим.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

1. Усувають причини виникнення колапсу.

2. Зігрівають потерпілого (хворого): вкривають ковдрою, до ніг прикладають грілки.

3. Забезпечують доступ свіжого повітря в приміщення.

4. Далі перша медична допомога в основному така сама, як при непритомності.

 

Алгоритм 1.1. Діагностичний і лікувальний пошук при гострій судинній недостатності

  Гостра судинна недостатність  
               
               
Непритомність (зомління)   Колапс   Шок
             
1. Різка слабкість. 2. Запаморочення. 3. Шум у вухах. 4. Мигтіння “мушок” перед очима. 5. Потемніння в очах. 6. Відчуття порожнечі в голові. 7. Похолодання й оніміння рук і ніг. 8. Нудота. 9. Шкіра бліда, волога. 10. Краплини поту на лобі. 11. Пульс рідкий, слабкий, АТ низький. 12. Дихання поверхневе, рідке. 13. Зіниці звужені.   1. Загальна слабкість. 2. Запаморочення. 3. Шум у вухах. 4. Блідість шкіри. 5. Холодний, липкий піт. 6. Позіхання. 7. Нудота. 8. Блювання. 9. АТ знижується. 10. Пульс сповільнюється. 11. Зменшення діурезу. 12. Порушення свідомості. 13. Зниження температури тіла.      
План дій    
1. Потерпілому надати горизонтальне положення: · голова трохи опущена; · ноги підняти на 45о. 2. Забезпечити доступ свіжого повітря. 3. Звільнити шию та грудну клітку від стискаючого одягу. 4. Кінцівки зігріти грілками. 5. Оббризкують обличчя і груди холодною водою. 6. Розтирають руки і ноги. 7. Дають понюхати на шматочку вати нашатирний спирт. 8. Після відновлення свідомості дають випити гарячого, солодкого чаю. 9. При загрозі виникнення шоку терміново транспортують до лікарні.    
                           

 

 

Гостра серцева недостатність.

В основі цього порушення лежить раптове гостре зниження скорочувальної функції серця, що призводить до порушень внутрішньосерцевого і легеневого кровообігу.

Гостра серцева недостатність проявляється серцевою астмою ― нападом раптової задухи, який переходить в ядуху.

Якщо напад серцевої астми не ліквідувати своєчасно, то потім розвивається набряк легень, через різке зниження скорочувальної функції лівого шлуночку відбувається застій крові в судинах малого кола кровообігу. Внаслідок цього порушується газообмін в легенях, знижується вміст вуглекислоти в крові, погіршується постачання киснем органів і тканин, особливо центральної нервової системи. Підвищується збудливість дихального центру, що призводить до розвитку задишки, а потім і ядухи.

Типовий напад серцевої астми виникає частіше під час сну, вночі. Людина раптово відчуває гостру недостачу повітря і страх смерті. Сильна задишка примушує хворого сісти. Шкіра обличчя спочатку бліда, потім набуває синюшного кольору, покривається холодним потом. Пульс частий, аритмічний, АТ спочатку підвищується, а потім знижується. Дихання часте, сухий кашель. Приступ серцевої астми триває від 30 хв до 1 год, іноді кількох годин.

Якщо гостра серцева недостатність лівого шлуночка прогресує, серцева астма переходить у набряк легень: ядуха наростає, дихання стає клекотливим, посилюється кашель з виділенням кров’янистого пінистого харкотиння.

 

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

Завдання:

1. Зниження об’єму циркулюючої крові.

2. Полегшення роботи серця, зниження тиску в малому колі кровообігу.

3. Поліпшення постачання киснем тканин, гасіння піни.

Послідовність дій:

· Заспокоїти хворого.

· Звільнити грудну клітку від тісного одягу.

· Хворому забезпечують доступ свіжого повітря і надають положення напівсидячи з опущеними ногами.

· На обидві ноги (або на обидві руки) накладають джгути з силою, яка трохи перевищує діастолічний тиск (через кожні 10―15 хв джгути на деякий час знімають). Або зробити гарячу ванну з гірчицею для ніг (вода повинна доходити до середини гомілок).

4. Ефективним засобом, що полегшує роботу серця, є нітрогліцерин під язик.

 

Треба пам’ятати, що вжитий під язик нітрогліцерин (1 таблетка.) діє не більше 20 хв, це треба враховувати при повторному його прийманні.

Для покращення постачання тканин киснем дають вдихати кисень (через носові катетери, які вводять на глибину 6―8 см, зі швидкістю подачі кисню 6―10 л/хв).

Для запобігання виділення піни використовують маску (або змочити марлеву серветку) парів 20% етилового спирту. Тривалість вдихання повинна перевищувати 30―40 хв, потім хворий вдихає чистий кисень протягом 10―15 хв. і знову суміш кисню та етилового спирту. Коли піни багато, її відсмоктують за допомогою відсмоктувачів або гумової груші.

Треба пам’ятати, що гостра серцева недостатність― це загрозливий для життя стан. Тому при появі перших ознак недостатності негайно викликати швидку медичну допомогу.

 

Гострі форми ішемічної хвороби серця (ІХС).

Ішемічна хвороба серця ― ураження міокарда, зумовлене порушенням серцевого кровообігу.

Виникає внаслідок порушення рівноваги між серцевим кровотоком і живленням серцевого м’яза.

ІХС є розповсюдженим ураженням. Зустрічається у чоловіків у віці до 60 років в 2―4 рази частіше, ніж у жінок. Після 60 років ― частота однакова.

ІХС розвивається і у молодшому віці (30―40 років).

А). Однією із форм ІХС є стенокардія. Основною ознакою стенокардії є біль, що локалізується, як правило, за грудиною, і виникає частіше під час фізичного навантаження (ходьба, особливо швидка, носіння ноші).

Біль має стискаючий, здавлючий характер. Дуже часто хворі скаржаться не на біль, а на відчуття тиснення і паління. Біль має нападопоподібний характер, раптово з’являючись і швидко зникаючи, звичайно триває 1―5 хв., іноді довше. Біль найчастіше віддає у ліву руку, плече, лопатку, шию, мочку вуха, нижню щелепу, зуби.

Під час болю у людини виникає страх смерті, відчуття катастрофи. Вона завмирає, намагається не рухатись.

Для приступу стенокардії дуже характерним є зв’язок болю з впливом на організм певного фактора: біль припиняється, коли цей фактор припиняє діяти.

Обличчя хворого під час приступу часто блідне з синюхою, покрите холодним потом. Кінцівки холодні. Дихання рідке, поверхове. Пульс рідкий, АТ крові під час приступу частіше підвищується.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги (алгоритм 1.2.).

Завдання: швидко зупинити біль і попередити повторні напади:

1. Хворому забезпечити цілковитий спокій (фізичний, психічний).

2. Покласти у ліжко або посадити.

3. В приміщенні забезпечити доступ свіжого повітря.

4. Покласти під язик пігулку нітрогліцерину, або 2―3 краплі 1%-ного спиртового розчину на шматочок цукру.

5. Застосування валідолу, валокордину, крапель Зеленіна, в цих випадках має менше значення і може бути ефективним при легких приступах.

6. Коли нема терапевтичного ефекту від нітрогліцерину, приймання його можна повторити, а потім (або відразу) ввести підшкірно або внутрішньом’язово суміш анальгіну з ношпою і димедролом.

7. Одночасно з призначенням нітрогліцерину застосовують відволікаючі процедури: гірчичники на ділянку серця і грудину, покласти ліву руку по лікоть в гарячу воду.

Б). Другою формою гострої ІХС є інфаркт міокарда ― порушення, яке супроводжується некрозом окремих ділянок серцевого м’яза внаслідок невідповідності серцевого кровообігу потребам серцевого м’яза в кисні.

Домінуючою ознакою інфаркту міокарда є біль у ділянці серця, але, на відміну від стенокардії, більш виражений, тривалий, що не лікується нітрогліцерином.

Частіше біль має давлячий, стискаючий, сковуючий характер, як правило, віддає в ліве плече, ліву руку, шию, міжлопаткову ділянку.

Під час больового приступу у людини виникає страх смерті, обличчя блідне, покривається холодним потом, задишка. АТ крові знижується, пульс частий, аритмічний.

У більшості хворих на інфаркт міокарда спостерігається підвищення температури тіла.

Алгоритм 1.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) при приступі стенокардії.

  Напад стенокардії    
           
                   
Скарги потерпілого (хворого )       Ознаки огляду  
1. Гострий біль за грудиною: · стискуючий; · давлячий; · приступоподібний; · іррадіює в ліву руку, · плече; 2. Слабкість. 3. Відчуття жаху смерті. 4. Задишка. 1. Блідість шкіри. 2. Холодний піт. 3. Задишка. 4. Зниження або підвищення артеріального тиску. 5. Зміна поведінки:
  • відчуття катастрофи, жах смерті;
  • людина завмирає.
 
       
             
  План дій    
    - Надати зручне положення. - Забезпечити цілковитий спокій. - Розстібнути здавлюючий одяг. - Нітрогліцерін (1 пігулку під язик). - Гірчичники на ділянку серця, грудину. - Гарячі грілки (ванни до рук). - При відсутності ефекту дати повторно нітрогліцерін і викликати швидку допомогу.    
                       

 

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги (алгоритм 1.3.).

Інфаркт міокарда як гостра форма ішемічної хвороби вимагає спеціалізованої медичної допомоги.

Алгоритм 1.3. Діагностичний і лікувальний пошук при інфаркті міокарда.

  Гострий інфаркт міокарда    
   
           
           
  Скарги потерпілого (хворого)   Ознаки огляду    
1. Інтенсивний біль у ділянці серця і за грудиною: · давлячий; · стискаючий. 2. Задишка. 3. Різка слабкість. 4. Холодний піт. 5. Нудота. 6. Відчуття жаху смерті.   1. Блідість, ціаноз шкіри. 2. Холодний піт. 3. Зниження артеріального тиску. 4. Пульс частий, малий  
       
       
  Ускладнення у гострому періоді      
             
Кардіоген ний шок   Гостра серцева недостатність   Порушення ритму серця    
1. Блідість. 2. Ціаноз (синюха). 3. Зниження АТ. 4. Рідкий пульс (брадикардія). 5. Анурія.     1. Ядуха. 2. Кашель. 3. Ціаноз. 4. Тахікардія. 5. Кровохаркання.     1. Тахікардія. 2. Брадикардія. 3. Аритмія.    
     
       
  План дій  
1. Заспокоїти потерпілого (хворого). 2. Дати всередину (або внутрішньом’язово) суміш анальгіну з ношпою або димедролом. 3. За можливістю дати вологий кисень. 4. Гірчичники на ділянку серця. 5. Гарячі грілки до рук. 6. Нітрогліцерин кожні 15 хв. під язик. 7. Негайно викликати швидку допомогу.    
                                             

Поява провісників інфаркту міокарда на вулиці, вдома потребує термінової госпіталізації. До надання спеціалізованої медичної допомоги людині надають першу медичну допомогу в обсязі і послідовності, що і при приступі стенокардії.

Гіпертонічна криза ― різке підвищення артеріального тиску, причиною якого є дія зовнішніх факторів (стрес, фізичне або психічне перенапруження та ін.) і супроводжується такими ознаками як: головний біль у ділянці потилиці, серця, запаморочення, порушення сну, загальна слабкість, відчуття жару, пітливість, серцебиття, нудота, блювання, непритомність.

Одночасно з підвищенням артеріального тиску порушується мозковий кровообіг, що супроводжується порушенням мови і рухів.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги (алгоритм 1.4.).

Завдання: зниження різко підвищеного АТ крові.

1. Створюють фізичний і психічний спокій. Покласти в ліжко, трохи підняти голову.

2. Забезпечити доступ свіжого повітря.

3. На потилицю накладають гірчичник.

4. Для ніг зробити гарячу гірчичну ванну.

5. Негайно викликати швидку медичну допомогу.

Алгоритм 1.4. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при гіпертонічній кризі

  Гіпертонічна криза    
             
           
Скарги потерпілого (хворого)       Ознаки огляду
1. Головний біль у ділянці потилиці. 2. Головокружіння. 3. Відчуття жару. 4. Запаморочення. 5. Пітливість. 6. Серцебиття. 7. Біль у ділянці серця. 8. Порушення зору. 9. Нудота, блювання. 10. Непритомність.       1. Гіперемія обличчя. 2. Блідість обличчя. 3. Задишка. 4. Підвищення АТ. 5. Зміна поведінки― збудження.
     
  .        
  План дій  
  1. Вкласти в ліжко. 2. На потилицю― гірчичники. 3. Грілку до ніг або гарячу гірчичну ванну. 4. Медичні п’явки на соскоподібні відростки. 5. Викликати швидку допомогу.  
                       

Питання для самоконтролю:

1. Які ознаки виникають при гострих порушеннях функцій органів кровообігу?

2. Визначити загрозливі для життя стани з боку серцево-судинної системи, які виникають при дії екстремальних факторів.

3. Розкрити термін “гостра судинна недостатність”, визначити причини розвитку.

4. В чому різниця між непритомністю і колапсом, назвати основні ознаки?

5. Визначити поняття гостра серцева недостатність.

6. Які ознаки характеризують розвиток серцевої астми і набряку легень?

7. Визначити термін “ішемічна хвороба серця”: стенокардія й інфаркт міокарда серця.

8. Які ознаки характерні для стенокардії?

9. Назвати основні ознаки інфаркту міокарда серця.

10. Поняття терміна “гіпертонічний криз”, причини виникнення, ознаки.

11. Принципи першої медичної допомоги при загрозливих для життя станах з боку органів кровообігу при дії екстремальних факторів.


1.5. Наслідки дій екстремальних факторів на органи дихання.

Ознаки гострих порушень дихальної системи.

Життя починається з дихання і закінчується з його припиненням. Якщо їжу можна не приймати протягом багатьох діб, то не дихати неможливо навіть кілька хвилин.

Порушення функції дихальної системи при екстремальних випадках більш небезпечне для життя, ніж функції кровообігу (табл.1.2).

 

Таблиця 1.2. Визначення загрозливих для життя станів внаслідок дії різних факторів на органи дихання

 

  Дія екстремальних факторів  
       
Загальні ознаки
  1. Задишка, ядуха.
  2. Кашель.
  1. Біль у грудній клітці.
  2. Кровохаркання, кровотеча.
       
Гостра недостатність дихання     Кровотеча з легень, носа
       
  Напад бронхіальної астми  
               

 

До ознак гострих порушень функцій дихання і загрозливих для життя станів належать такі загальні ознаки: кашель, задишка, біль в грудній клітці, кровохаркання і кровотеча.

Кашель – один з основних симптомів порушень. Будучи рефлекторно-захисним актом, кашель звільняє організм від залишків, що утворилися внаслідок патологічного процесу в легенях і сторонніх часточок (пил, гази, дим, ін.), які потрапили туди із зовнішнього середовища.

Кашель може бути сухим або вологим. За частотою і характером – постійний, періодичним, нападоподібним; губним, сиплим, “чавкаючим”.

Правильна оцінка характеру кашлю дозволяє визначити характер порушень бронхолегеневої системи. Наприклад, раптовий, сухий, приступоподібний кашель при потраплянні стороннього тіла в дихальні шляхи; грубий, “чавкаючий”, сиплий – при ураженні верхніх дихальних шляхів.

Задишка – зміна частоти, глибини, ритму дихання, порушення співвідношення фаз вдиху і видиху, яке супроводжується суб’єктивним відчуттям нестачі повітря. Виникає внаслідок подразнення дихального центра. Вона може бути механічною (внаслідок травми голови), рефлекторною (внаслідок дії холоду на шкіру), нервового збудження, хімічною (різні токсини викликають подразнення дихального центра).

Залежно від того, яка фаза дихання стає утрудненою, розрізняють інспіраторну — утруднення вдиху, експіраторну —вдих короткий, а видих утруднений і досить тривалий, змішану. Різко виражена задишка називається ядухою. Якщо ядуха має характер приступу, вона називається астмою.

Кровохарканн я є однією з загрозливих ознак і характеризується виділенням крові або харкотиння з кров’ю з дихальних шляхів у вигляді прожилок або значною легеневою кровотечею. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з харкотинням, яскраво-червоного кольору, піниста.

Біль у грудній клітці. Ця ознака може бути пов’язана з багатьма порушеннями, тому дуже важливо встановити, чи пов’язані вони з легеневими захворюваннями, чи викликані чимось іншим.

Для м’язового болю характерною є поява або посилення його під час рухів (згинання, розгинання, поворот). Болючість за ходом нервів свідчить про невралгічні болі.

При захворюваннях органів дихання болі в грудній клітці залежать від подразнення плеври. Ці болі, як правило, з’являються під час кашлю, дихання.

Гостра дихальна недостатність, або легенева недостатність – це стан організму, зумовлений розладом вентиляції і (або) газообміну. Іншими словами, це неспроможність легенів перетворювати венозну кров на артеріальну.

Провідну роль у розвитку гострої дихальної недостатності мають такі фактори:

1. Порушення прохідності дихальних шляхів (наявність сторонніх тіл, утоплення та ін.);

2. Розлад механізмів дихання, які зумовлені інтоксикаціями, набряком мозку, отруєнням чадним газом;

3. Порушення легеневого кровообігу і зсув у співвідношенні вентиляція/перфузія.

Ознаками гострої дихальної недостатності є: відчуття нестачі повітря, неспокій, ейфорія. При огляді привертає увагу ціаноз (синюшність) шкіри, холодний липкий піт, порушення свідомості, кома, задишка (частота дихання 25 разів за 1 хв при 1 ступені ГНД, 35-40– при 2 ступені, 45 – при 3 ступені, 48 і більше - при 4). З боку серцево-судинної системи мають місце такі порушення як тахікардія (при 1-3 ступенях) і брадикардія (при 4 ступені), зміни АТ крові (збільшення у 2, зменшення у 3-4 ступенях).

 

Обсяг і послідовність надання першої медичної допомоги

Медична допомога охоплює низку заходів, які вимагають від допомагаючого додержуватись основних принципів надання першої медичної допомоги (алгоритм 1.5.).

Забезпечення прохідності дихальних шляхів:

* видалення сторонніх тіл із порожнини рота і ротової частини глотки пальцем, обгорнутим марлею;

* видалення слизу із ротової частини глотки за допомогою відсмоктувача або гумової груші;

* видалення сторонніх тіл із гортані і трахеї покашлюванням, постукуванням між лопатками і ручним стисненням грудної клітки на рівні середньої третини грудини;

* надання хворому стабільного положення на боці.

Застосування штучної вентиляції легень.

Алгоритм 1.5. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при гострій недостатності дихання

 

    Гостра недостатність дихання    
             
             
Скарги потерпілого       Ознаки огляду
  2. Відчуття нестачі повітря. 3. Задишка.         1. Ціаноз. 2. Холодний липкий піт. 3. Задишка. 4. Тахікардія, брадикардія. 5. Зміни АТ. 6. Порушення свідомості, кома.
     
             
  План дій  
  1. Заспокоїти, придати зручне положення. 2. Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів: видалення сторонніх тіл, слизу з порожнини носу, ротової частини глотки, гортані, трахеї. 3. Застосування штучної вентиляції легень, інгаляція киснем. 4. Викликати швидку медичну допомогу.  
                     

Напад бронхіальної астми.

Бронхіальна астма – це стан, який характеризується приступами ядухи з утрудненим видихом, які розвиваються внаслідок порушення бронхіальної прохідності.

Напад бронхіальної астми розвивається під впливом гострого нервового потрясіння, різкому охолодженні організму і інших зовнішніх факторів, які змінюють реактивність організму.

Напади бронхіальної астми починаються раптово, з почуття закладання у носі, стиснення у грудях, задишки з утрудненим видихом.

Під час дихання людину турбує сухий, гавкаючий кашель без харкотиння, або з виділенням його в незначних кількостях. Обличчя і руки синіють, шкіра вкривається холодним липким потом.

Для полегшення дихання хворий сідає, спираючись руками на ліжко, стіл, або на свої стегна. Хворі під час приступу збуджені і дуже лякаються.

 

Обсяг і послідовність надання першої медичної допомоги під час нападу бронхіальної астми (алгоритм 1.6.).

Заспокоїти.

Зручно вкласти хворого в ліжко – придати напівсидяче положення, під спину підкласти 1- 2 подушки.

Звільнити грудну клітку від здавлюючого одягу, забезпечити доступ свіжого повітря у приміщенні, але, відкриваючи вікно в холодну пору, слід тепло вкрити хворого.

Якщо на гірчицю немає алергічної реакції, зробити ручні і ножні ванни, на грудну клітку поставити медичні банки або гірчичники.

Дати випити склянку гарячого лужного питва (на склянку води 1- 2 ч. ложки соди) або лужної мінеральної води.

При можливості зробити інгаляцію киснем.

Викликати швидку медичну допомогу.

Алгоритм 1.6. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при приступі бронхіальної астми

 

    Напад бронхіальної астми.    
             
             
Скарги хворого   Ознаки
  1. Задишка, ядуха
  2. Кашель
  3. Важковиділяєме харкотиння
1. Короткий вдих і утруднений тривалий видих 2. Вимушене положення 3. Хрипи. 4. Тахікардія 5. Зниження АТ. 6. Збудженість.
             
План дій
  1. Заспокоїти, придати високе напівсидяче положення у ліжку
  2. Звільнити грудну клітку, живіт від стискуючого одягу
  3. Забезпечити доступ в приміщення свіжого повітря
  4. Допомогти застосувати (якщо він є) інгалятор
  5. При відсутності алергічних реакцій на грудну клітку гірчичники, зробити ножні і ручні гірчичні ванни, на грудну клітку поставити медичні банки
  6. Дати випити гарячого лужного питва, або теплої лужної мінеральної води
  7. При можливості зробити інгаляцію киснем.
  8. Викликати швидку медичну допомогу
               

Легенева кровотеча – виділення більше ніж 5 мл крові при кожному кашльовому поштовху. Залежно від кількості втраченої крові, кровотечі поділяються на: невеликі (5-100 мл), середні (100-300 мл), великі (300-500 мл) і профузні (понад 500 мл).

Кров при легеневій кровотечі (табл.3) виходить тільки під час кашлю, має алий колір, піниста. Іноді є провісники кровотечі у вигляді локального болю в грудній клітці, виділення мокротиння з солонуватим присмаком.

У разі великої крововтрати шкіра і слизові оболонки бліді або з синюшним відтінком, зниження АТ крові, тахікардія.

Таблиця 1.3. Діагностичні ознаки кровотечі з легень, носа, шлунку і стравоходу

 

Ознаки Кровотеча
  Із легень Із носа Із шлунка і стравоходу
Виділення крові При кашлі або струменем. Без передуючого кашлю або при невеликому кашлі. При блюванні або позивах до блювання.
Характер крові Яскраво-червона, піниста або темна, іноді з чорними згустками, з домішками мокротиння. Темна, зі згустками. Темна, як “гуща кави”, міститься в кашкоподібних або рідких блювотних масах. Іноді блювотні маси шоколадного кольору, з домішками їжі.
Скарги, дані дослідження Біль у боку, відчуття розпирання і паління у грудях, задишка. Під час кровотечі немає травми або захворювання легень. Блювання, біль у надчеревній ділянці.
Характер випорожнень Без особливостей. Без особливостей. Чорні, смердючі.

 

Обсяг і послідовність надання першої медичної допомоги (алгоритм 1.7.).

Перша медична допомога спрямована на зупинку кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів. Тому слід:

Заспокоїти людину, надати високе напівсидяче положення (під спину підкласти подушку, валик з одягу), голову повернути набік.

Звільнити грудну клітку від здавлюючого одягу.

Швидко провести диференціацію з кровотечами іншого походження: носовою, шлунковою.

На грудну клітку накладають холодний компрес, міхур з льодом, дають ковтати невеликі грудки (0,5-1 см) льоду, холодну воду.

При значній кровотечі на верхні і нижні кінцівки накладають джгути на 1-2 год.

Негайно викликати швидку медичну допомогу. Транспортують у напівсидячому положенні (якщо хворий притомний) або у фізіологічному положенні з опущеним головним кінцем (якщо хворий непритомний).

Носова кровотеча. Кров темна зі згустками. При такій кровотечі необхідно (алгоритм 1.8.):

Напівсидяче положення з закинутою головою. При відсутності свідомості голову повернути набік. У дитини голову тримають прямо або нахиляють вперед, щоб запобігти затіканню крові в носоглотку.

На ділянку носа кладуть холодний компрес – міхур з льодом, водою чи снігом.

У ніздрі вводять турунди, змочені у розчині пероксиду водню, крила носа стискають пальцями.

При відсутності ефекту зробити глибоку тампонаду носових ходів.

Алгоритм 1.7. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при легеневій кровотечі

    Легенева кровотеча    
             
             
Скарги потерпілого   Ознаки
1.Виділення кровотечі під час кашлю. 2.Локальний біль в грудній клітці 3.Виділення мокротиння з солонуватим присмаком 1Виділення при кожному кашльовому поштовху алої пінистої крові. 2.При великій втраті крові шкіра і слизові оболонки бліді або з синюшним відтінком 3.Зниження АТ. 4.Тахікардія.
             
План дій
1. Заспокоїти, надати високого напівсидячого положення, голову повернути набік. 2. Визначити походження кровотечі. 3. На грудну клітину покласти холодний компрес (міхур з льодом чи холодною водою). 4. Дати ковтнути невеликі грудки льоду. 5. При значній кровотечі накласти джгут на верхні і нижні кінцівки (на 1-2 год.) 6. Негайно викликати швидку медичну допомогу.
               

Алгоритм 1.8. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при кровотечі з носу

 

  Носова кровотеча  
     
  Ознаки Темна зі згустками кров.    
     
               
Придайте напівсидяче положення з закинутою головою дорослому. У дитини голову тримають прямо або нахиляють уперед.   На ділянку носа кладуть холодний компрес, міхур з льодом, холодною водою. . У ніздрі вводять ватні турунди, змочені у пероксиді водню  
                                   

 

Питання для самоконтролю:

1. Розкрити поняття терміну “гостра дихальна недостатність дихання”, назвати основні ознаки.

2. Вказати завдання і обсяг першої медичної допомоги при гострій дихальній недостатності.

3. Як забезпечити прохідність дихальних шляхів?

4. Що є характерним для приступу бронхіальної астми?

5. Яка тактика надання першої медичної допомоги при приступі бронхіальної астми?

6. Ознаки легеневої кровотечі і обсяг першої медичної допомоги.

7. Як допомогти при кровотечі з носу?


1.6. Коматозні стани, перша медична допомога.

Кома – це стан, що характеризується непритомністю, порушенням рефлекторної діяльності функцій життєво важливих органів і систем.

В перекладі з грецької, кома – “ занурення у глибокий сон ”, але ж на відміну від фізіологічного сну, вихід з коми пов’язано з великими труднощами. По походженню відомо більш 20 видів коми, але в основі розвитку всіх коматозних станів завжди лежать тяжкі порушення діяльності центральної нервової системи в зв’язку з травмою або патологічним процесом у головному мозку (пухлина, крововилив у мозок та ін.) або у зв’язку з токсичними діями (отруєння) на нервову систему

 

За причинами виникнення коматозні стани класифікуються:

1. Коми при захворюваннях внутрішніх органів: печінкова, уремічна, екламптична, гіпоксемічна, анемічна, голодна (аліментарно-дістрофічна).

2. Коми неврологічні (церебральні): травматична, епілептична, апоплектична.

3. Коми при захворюваннях ендокринних залоз: діабетична, гіпоглікемічна, наднирково-залозна (гіпокартикоїдна), тиреотоксична, гіпотиреоїдна.

4. Коми інфекційного походження: малярійна, пневматична, септична, при гострих нейроінфекціях.

5. Коми неінфекційного походження: алкогольна, наркотична.

6. Коми внаслідок впливу фізичних факторів: холодова, теплова, електрична.

 

Оскільки головний мозок є найвищим центром регуляції функцій життєво важливих органів, його ураження веде до вираженого порушення їх функцій: погіршення дихання, кровообігу, розладу обмінних процесів.

Порушення функцій інших органів, що відбувається при дії екстремальних факторів (печінки, нирок, підшлункової залози) можуть також бути причиною розвитку коми.

Незважаючи на велику кількість причин, що призводять до розвитку коматозних станів, є ознаки, які схожі при всіх видах ком: непритомність, зміна рефлексів, судоми, порушення дихання, зниження артеріального тиску з порушенням пульсу, зменшення або відсутність (анурія) виділення сечі, порушення ковтання, водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану, терморегуляції, приєднанням інфекцій з розвитком сепсису.

Не завжди за загальними, схожими ознаками можна визначити той чи інший коматозний стан. Тому потрібно звертати увагу і на власні (диференціальні) ознаки деяких ком що дозволить своєчасно надати першу медичну допомогу.

За глибиною або ступенем тяжкості коматозні стани поділяють так:

1. Легка кома – відсутність свідомості (непритомність); потерпілий не відповідає на запитання; захисні реакції (рогівкові, зіниць на світло, сухожильні рефлекси) збережені, але можуть бути послаблені; життєво важливі функції (дихання, кровообіг) не порушені, але можуть бути послаблені.

2. Значна кома – відсутність свідомості (непритомність); захисні реакції послаблені, рефлекси майже не викликаються; порушені функції дихання, кровообігу, тазових органів, порушення ковтання.

3. Глибока кома – свідомість і захисні реакції, рефлекси відсутні, атонія м’язів, зниження температури тіла (гіпотермія), розширення зіниць, значні порушення дихання, кровообігу, функцій внутрішніх органів.

4. Термінальна кома – критичні розлади життєво важливих функцій, що потребує спеціальних заходів (реанімації) для підтримання життєдіяльності організму.

 

Загальними принципами першої медичної допомоги є:

· Підтримання кровообігу;

· Підтримання ефективного дихання;

· Зняття збудження, судорог;

· Безпечне транспортування потерпілого в лікарню.

Оскільки потерпілі у комі непритомні і у них часто порушується ковтання і кашлюковий рефлекс, дуже важливим є підтримання прохідності дихальних шляхів.

При грубих порушеннях дихання і кровообігу застосовують штучну вентиляцію легень доступними методами і непрямий масаж серця.

 

Для випорожнення шлунку, коли є підозра на отруєння, його промивають.

Штучно викликати блювання у потерпілих, що перебувають у коматозному стані, категорично заборонено. Шлунок можна промивати тільки через товстий гумовий шлунковий зонд і тільки після інтубації трахеї.

Транспортування потерпілих має бути максимально швидким і безпечним. Потерпілого транспортують на носилках у стабільному положенні на боці з трохи спущеною головою або на спині (див. тему “Наслідки негативних дій екстремальних факторів на органи кровообігу і дихання, допомога потерпілим”).

Коми цукрового діабету.

Цукровий діабет (цукрове сечове виснаження, цукрова хвороба) – захворювання, при якому порушується обмін вуглеводів, що зумовлено абсолютною чи відносною недостатністю вироблення гормону інсуліну в β-клітинах острівцевого апарату підшлункової залози.

Хвороба виникає іноді після сильних нервових потрясінь, після травми головного мозку, інфекційних хвороб. У виникненні цукрового діабету, безперечно, відіграє роль і спадкова схильність до неї, природжена неповноцінність острівцевого апарату підшлункової залози.

Глибоке порушення обміну речовин з накопиченням у крові діючих токсичних продуктів обміну жирів – кетонових тіл (ацетону, ацетооцтової та оксимасляної кислот), що призводить до токсичного ураження центральної нервової системи – є діабетичною (гіперглікемічною) комою.

Факторами, що сприяють розвиткові коми є нерозпізнаний цукровий діабет, порушення лікування цукрового діабету (недостатнє введення інсуліну або різка його відміна), недодержання дієти, алкогольна і харчова інтоксикація. Розвиток коми поступовий.

Передкома(від 12 год. до кількох діб): кволість, швидка стомлюваність, головний біль, сильна спрага, сухість у роті, нудота, блювання.

Під час коми – глибоке знепритомнення, дихання рідке, шумне, глибоке, у видихненому повітрі відчувається запах ацетону, шкіра суха, зіниці розширені, АТ знижений, тахікардія.

Невідкладна допомога:

негайно зробити підшкірно або внутрішньом’язово ін’єкцію інсуліну 50-100 одиниць і викликати швидку медичну допомогу.

Гіпоглікемічна кома - стан, зумовлений різким спадом рівня глюкози в крові, зменшенням утилізації глюкози тканинами головного мозку. Розвиток коми, як правило, пов’язаний з передозуванням інсуліну під час лікування цукрового діабету, недостатнім прийманням вуглеводів, посиленою м’язовою роботою. Частіше кома розвивається у хворих з тяжким перебігом інсулінозалежного цукрового діабету, що супроводжується ураженням печінки, нирок, коли значно знижені запаси глікогену.

У перебігу коми умовно виділяють два періоди: період гіпоглікемічного стану (відчуття внутрішнього неспокою, слабкість, стомлюваність, підвищення пітливості, блідість шкіри, відчуття голоду, тремтіння рук, ніг, втрата чутливості кінчика язика, губ, підборіддя) і період гіпоглікемічної коми (дезорієнтація, агресивність, невмотивовані вчинки, непритомність, судоми, тіло вкрите потом, розширені зіниці, стиснуті зуби, тахікардія, очні яблука є твердими.

Оцінюючи стан людини, дуже важливо відрізняти гіпоглікемічну кому від гіперглікемічної.

Невідкладна допомога:

При негативних проявах гіпоглікемії рекомендують терміново випити міцного чаю з достатньою кількістю цукру, з’їсти цукерку, шматочок білого хліба, булки. Якщо стан не покращився, вживання солодощів треба повторити.

Увага! Про ознаки гіпоглікемії, що виникають після введення інсуліну, людина повинна бути проінформована і готова вживати солодощі.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розкрити поняття терміну «кома».

2. Як класифікуються коматозні стани за причинами їх виникнення?

3. Що таке діабетична і гіпоглікемічна коми?

4. Які ознаки характерні для діабетичної коми?

5. Невідкладна допомога при діабетичній комі.

6. Які ознаки характерні для гіпоглікемічної коми?

7. Невідкладна допомога при гіпоглікемічній комі.


1.7. Гострі отруєння,перша медична допомога.

Отруєнняпатологічний процес, що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища в організм людини різних речовин у кількості, яка спричиняє порушення гомеостазу.

Тяжкість отруєння залежить від загального стану організму і стану окремих функціональних систем; хімічних, фізичних, фармакологічних властивостей самої речовини, її дози, концентрації; швидкості і шляхів введення та виведення; хімічного перетворювання, токсичності продуктів, що утворилися в ході цих процесів.

В організм людини токсичні речовини можуть потрапляти:

а) через рот з їжею, питвом або при безпосередньому ковтанні самої отрути;

б) через дихальні шляхи;

в) через рану, укус тварин, комах;

г) через шкіру; слизові оболонки.

Найбільш частим шляхом проникнення токсичних речовин є травний канал.

В залежності від швидкості проникнення отрути в організм, їх токсичності і кількості отруєння поділяються на гострі і хронічні.

Гострі отруєння виникають відразу після потрапляння отрути до організму або через прихований період, в залежності від кількості отрути і стану потерпілого. (алгоритм 1.9).

 

Хронічні отруєння виникають при тривалій дії отрути, при потраплянні в організм невеликими дозами протягом тривалого часу.

Причинами отруєння можуть бути: лікарські речовини, промислові, рослинні, тваринні отрути, речовини побутової хімії, харчові продукти.

В залежності від умов, при яких сталося отруєння, розрізняють:

промислові, побутові, лікарські, медикаментозні, біологічні, випадкові, умисні та інші.

По тяжкості отруєння мають

легкий, середній, тяжкий і смертельний ступінь.

По характеру дії:

місцевої дії – хімічні опіки, подразнення шкіри;

рефлекторної дії – відповідна реакція організму на дію отрути у вигляді зупинки дихання, серця;

резорбтивної дії – дія при потраплянні отрути у кров.

 

У розвитку отруєння можна виділити кілька періодів:

а) прихований – від моменту попадання отрути в організм до появи перших ознак отруєння;

б) період наростання клінічних проявів – від виникнення перших ознак до розвитку типової картини отруєння;

в) період відновлення – поступове зменшення ознак отруєння і поліпшення загального стану потерпілого.

Алгоритм 1.9. Діагностичний пошук гострих отруєнь.

 
 


Основні ознаки і загрозливі для життя стани гострих отруєнь.

При отруєнні більшість отрут не дає характерних симптомів і про те, яка з них викликала отруєння, доводиться робити висновок на підставі сукупності ряду ознак (синдромах).

В залежності від властивостей речовини, стану потерпілого, дози і концентрації токсичні речовини мають багатосторонній вплив на організм.

Ураження нервової системи:

порушення свідомості – оглушеність, сопор, токсимічна кома. Такі порушення виникають при отруєннях бензином, спиртом, наркотичними речовинами, фосфорорганічними сполуками;

психічні порушення (психоз, делірій) – галюцинації (зорові, слухові), моторне збудження, страх, жах. Такі порушення виникають при отруєнні алкоголем, наркотиками (гашиш, “план”, героїн), тетраетиленсвинцем, рослинами, що містять атропін - блекоту;

судоми: приступоподібні, постійні скорочення – тонічні (тривалі скорочення), клонічні (швидкі скорочення). Причини судом: отруєння рослинами, що містять стрихнін (спориш) та ін.

Ураженння серця і: судин.

Порушення серцево-судинної системи розвиваються по типу гострої серцевої недостатності і гострої судинної недостатності (непритомність, колапс, шок).

Ураження органів дихання.

Недостатність дихання розвивається при будь-якому гострому отруєнні. Вона може бути зумовлена різними причинами: порушенням прохідності дихальних шляхів, прямої пригнічувальної дії на дихальний центр, зміною ритму дихання при судомному синдромі, набряком легень, бронхоспазмом.

Ураження органів травлення.

Спостерігається практично при всіх отруєннях і проявляється:

ознаками гострого гастриту(запалення шлунку) – відчуття тяжкості, нудота, різкий біль, блювання залишками їжі, відрижка, спрага;

кишкової непрохідності – гострі, різкі, колькоподібні болі в животі, блювання, метеоризм (невідходження газів, пучення), холодний піт, блідість шкіри, часте дихання.

Крім того, може розвинутись печінкова кома, кровотечі із стравоходу і шлунка.

Ураження нирок.

Розвиваються при отруєннях антифризом, ртуттю та іншими токсичними речовинами.

Ураження нирок можуть проявлятися:

гострою нирковою недостатністю – зменшенням (олігоурія) або припиненням(анурія) виділення сечі, появою в сечі крові (гематурія),

уремією – отруєння організму токсичними речовинами, які затримуються у крові внаслідок порушення функції нирок.

Розпізнавання отрути. При отруєнні потерпілий потребує термінової допомоги, бо найменше зволікання може коштувати йому життя. Однак не завжди легко встановити характер отрути, що викликала отруєння. Іноді потерпілий перебуває в непритомному стані, а іноді і сам незнаючи чим він отруївся. Дуже рідко вдається визначити скільки отруйної речовини потрапило в організм.

Тому, насамперед оглянути потерпілого (можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок, наприклад, при отруєння СО колір їх багрово-ціанотичний із сірим відтінком) і звернути увагу на запах видихуваного повітря, бо деякі отрути виділяються легенями(алкоголь, синильна кислота, оцтова кислота).

Іноді біля потерпілого можна знайти пляшечку із залишками отрути. Тому звичайно підраховують кількість речовини, що залишилось(таблеток, рідини або порожніх упаковок лікарських засобів).

Загальні принципи подання першої медичної допомоги.

Значну, якщо не головну, роль в успіху лікування при отруєннях грає час подання допомоги. Чим менше часу пройшло від моменту потрапляння отрути в організм до початку надання медичної допомоги, то більше надій на ефектність лікування.

Тому велике значення набуває перша медична допомога, яку можна і треба надавати на місці.

Комплекс дій по наданню першої медичної допомоги можна штучно поділити на кілька взаємопов’язаних станів, які мають за мету попередити ускладнення з боку органів і систем, попередити подальше потрапляння отрути в організм, посилити процеси її знешкодження, протидіяти токсичній дії отрути, яка вже всмоктувалася в кров і підтримати функції організму життєзабезпечення.

Для успішного розв’язання задач проведення допомоги слід розглядати у наступній послідовності (алгоритми 1.10 і 1.11):

· Заходи долікарської реанімації.

· Введення специфічних антидотів(протиотрути).

· Припинення надходження токсичної речовини в організм і видалення отрути, що ще не всмоктувалася.

· Заходи по прискоренню видалення з організму отрути, що всмоктувалася в кров (загальна дезинтоксикація).

· Проведення симптоматичного лікування, спрямованого на захист і підтримання функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

Зміст запропонованих принципів.

1. Заходи долікарської реанімації.

Найчастішим ускладненням при будь-якому отруєнні є порушення акту дихання і пов’язане з цим порушення серцевої діяльності: зупинка дихання і серця.

Поява таких порушень вимагає термінового застосування заходів долікарської реанімації – штучної вентиляції легенів, непрямого масажу серця(методи, техніку їх виконання дивись в темі “Долікарська реанімація – засіб оживлення організму при термінальних станах”).

2. Антидотна терапія (застосування протиотрути).

Речовини, які вступають у хімічну сполуку з отрутою і переводять її в індиферентний (нешкідливий) стан називаються антидотами або протиотрутами.

Введення антидотів засновано на фізико-хімічних, хімічних або біологічних властивостях отрути. Тому їх дія ефективна тільки при точному встановленні причини отруєння. Крім того, ефективність їх найбільш виражена в початковій фазі отруєння і малоефективні на термінальних стадіях.

 

Алгоритм 1.10. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) при гострих отруєннях

 

 


Алгоритм 1.11. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) симптоматичної допомоги при гострих струєннях.

 

 
 

 

 


3. Припинення надходження токсичної речовини в організм або видалення отрути, що ще не всмоктувалася.

Цей етап першої медичної допомоги є дуже важливим, тому що має мету припинити контакт організму з токсичною речовиною. До комплексу дій цього етапу відносять: виведення потерпілого з ураженої атмосфери, обробка місць проникнення отрути в організмі, промивання шлунка, кишечника, викликання блювання.

Правильне і своєчасне виконання вказаних дій дозволяє попередити подальше потрапляння отрути в організм і вже на етапі першої медичної допомоги почати застосування антидотів і проведення дій, спрямованих на захист і підтримання тих функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

а). При потраплянні отрути через шкіру і слизові оболонки (при потраплянні бензину, фосфорорганічних сполук) необхідно роздягнути потерпілого, обмити шкіру водою (краще теплою з милом). Не можна інтенсивно обробляти шкіру механічним способом, тому що може виникнути гіперемія і посилене всмоктування отрути через шкіру.

При потраплянні на шкіру ФОС необхідно шкіру обробити 10-15% розчином нашатирного спирту або 5-6% розчином гідрокарбонату натрію (соди).

При попаданні на шкіру або слизові оболонки фенолу, обробити великою кількістю води або рослинною олією.

Особливо ретельно обробляється слизова оболонка очей при попаданні на неї токсичної речовини. Оптимальними розчинами для промивання слизової оболонки очей є теплий фізіологічний розчин (0,9% розчин NaCl) або молоко. Слизову оболонку промивати протягом 15-20 хвилин, часто змінюючи рідину.

При потраплянні в очі ФОС слизову оболонку промивають 3% розчином гідрокарбонату натрію (сода), при попаданні кислот або лугів краще слизову оболонку промити великою кількістю фізіологічного розчину або молоком, але не використовувати принцип хімічної нейтралізації.

б). При отруєнні через дихальні шляхи потерпілого треба помістити в теплу, добре провітрену кімнату, промити йому ніс, рот, глотку водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, зняти з нього одяг, який заважає диханню.

в). При потраплянні отрути через рот. Головне завдання в цьому випадку – видалення отрути із шлунка шляхом викликання блювання або промивання шлунка.

Блювання можна викликати шляхом натиснення на коріння язика або верхню частину живота і прийняттям розчинів: натрію хлориду (із рахунка 15 г на 100 мл теплої води – дві чайні ложки солі на склянку теплої води), сухої гірчиці (10 г на 200 мл теплої води).

В той же час не можна викликати блювання при втраті свідомості, при отруєнні керосином, сильними кислотами, лугами, фенолом.

Промивання шлунка є основним методом видалення токсичної речовини, що не всмоктувалася.

4. При всмоктуванні отрути в кров, її намагаються вивести через видільні органи, насамперед, через нирки.

Діурез (утворення і виділення сечі) стимулюється введенням великої кількості рідини - для чого отруєному дають багато пити і призначають сечогінні засоби (фуросемід). Показано при отруєнні аніліном, антифризом, ртуттю, ФОС, отруйними грибами тощо.

5. Симптоматичне лікування.

Цей принцип використовується лише тоді, коли розвиваються термінальні стани, що частіше зустрічаються при порушеннях дихання, гострої серцевої, судинної недостатності, при порушеннях функції нирок, печінки і

Date: 2016-02-19; view: 559; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию