ВИСНОВКИ. У цю маленьку, фізично слабку людину було укладено щось тверде, як скеля, щось таке, з чим не могла впоратися ніяка фізична сила

У цю маленьку, фізично слабку людину було укладено щось тверде, як скеля, щось таке, з чим не могла впоратися ніяка фізична сила, яка б велика вона не була, він володів якоюсь царственою величчю, яка вселяє оточуючим повагу. Він говорив завжди просто й по суті, без зайвих слів. На слухачів діяла абсолютна щирість цієї людини, її особистість, здавалось в ньому приховані невичерпні джерела внутрішньої сили. Знайшовши внутрішній світ, він випромінював його на оточуючих і йшов по тернистому шляху безстрашно, твердим кроком [ 19, с. 216]. Так писав видатний державний діяч, перший прем’єр – міністр Республіки Індії Дж. Неру про людину, яка понад трьох десятиліть очолювала індійський національно – визвольний рух і привів його до історичної перемоги.

Махатму Ганді довелося побачити перші, безпосередні плоди героїчної боротьби свого народу за національну свободу, досягнення якої він присвятив все своє життя, але в той урочистий момент, коли в ніч з 14 – 15 серпня 1947 року над бастіонами Червоного форту в Делі замайорів триколірний прапор незалежності Індії і переважна більшість індусів раділо, лише один національний лідер був занурений у глибокий траур – це був Ганді. Здавалося б збулося те, до чого він прагнув, в ім’я чого йшов на страждання, заради чого він жив і боровся, насправді він переживав саме гірке у своєму житті розчарування, і те, що відбувалося навколо, розглядав як катастрофу, як крах своїх надій. Перед його народом відкривалися широкі перспективи, він же мав дуже важкі передчуття, і вони його не підвели, оскільки він був убитий індусом – фанатиком.

Особистість і вчення Ганді зробили значний вплив на багатьох націоналістичних діячів Сходу. Його методи боротьби мали поширення у визвольному русі африканських народів. Ідеали і принципи гандизму стали ідейним прапором руху американських негрів за ліквідацію сегрегації і расової нерівності. Мартін Лютер Кінг, говорив: «Любов була для Ганді потужним знаряддям суспільних змін. Саме в тому значенні, яке Ганді надає любові і ненасильству, я знайшов метод соціальних реформ, який шукав протягом багатьох місяців. Я зрозумів, що це єдиний морально і практично правильний метод, доступний пригнобленому народу в боротьбі за визволення» [7, с. 25].

Величезна заслуга Ганді як видатного політичного лідера полягала в тому, що він не був борцем – одинаком, він глибоко усвідомив вирішальну роль народних мас в антиімперіалістичній боротьбі, їх здатність і рішучість покінчити з колоніальним поневоленням. І всю свою енергію, всі сили направив на максимальне залучення мас до активних виступів проти колоніального режиму. Ганді вмів завжди знаходити вірний шлях до сердець простих трудівників, що складали масову базу національно – визвольного руху. Він постійно подорожував по країні тісно спілкувався з населенням, пояснював їм свою політичну програму, надихаючи їх на боротьбу за незалежність батьківщини.

Саме в героїзмі і самовідданості мільйонів індусів полягає слава Ганді як видатного лідера. Ганді закликав усі країни до співдружності та співпраці. Основою його виступів за мир були реалістичні, а нерідко і цілком конкретні судження про встановлення такого політичного клімату міжнародних відносин, який би виключав би саму можливість воєн і ґрунтувався виключно на принципі ненасильства. Залишається сподіватися, що і в наш час з’явиться такий політичний лідер, який у своїй програмі буде спиратися на політику ненасильства Махатма Ганді, людини, образ якого продовжує жити в серцях нового вдячного покоління індусів.

Прах Ганді покоїться в меморіалі в Раджкот. Щороку в день його народження 2 жовтня на площі перед меморіалом збираються з ручними прядками його співвітчизники – члени ІНК, старі соратники, молодь, офіційні особи, нерідко президент чи прем’єр і протягом всієї поминальної церемонії займаються домашнім ткацтвом. Сюди, до меморіалу Ганді, щоб вшанувати його пам’ять, приходять гості Індії, представники іноземних держав. Життя Ганді закінчилася його великою перемогою – здобуттям незалежності Індії – і одночасно його трагічною поразкою – обмеженістю впливу його місії ненасильства на людей не тільки в усьому світі, але і в його Індії, неможливістю вирішити за допомогою свого вчення релігійно – общинну, релігійно – етнічні та кастові проблеми не тільки в умовах колоніальної Індії, але і в Індії, що пройшла по шляху незалежності.
Махатма Ганді залишив після своєї кончини дві пари сандаль, окуляри, палицю, постіль на підлозі і стопку книг. Але він залишив ще своїм співвітчизникам звільнену батьківщину і світ, який пристрасно любив. Його гуманізм, любов до трудового народу стали безцінною спадщиною для нащадків, для тих, хто складає нашу цивілізацію, настільки різноликий, роз’єднану ідеями, але єдину в своїх кращих прагненнях до світу, демократії і соціальної справедливості – те, що для Ганді було єдиним щастям і вірою.