Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Аналіз історіографії джерел





У радянській історичній літературі ще за життя Ганді почалася суперечка про сутність його вчення та про те, чиї інтереси він представляв – селянства, дрібної буржуазії або індійської національної буржуазії. Суперечка ця веде початок від полеміки на II конгресі Комінтерну між В.І. Леніним та індійським революціонером Р.М. Роєм. Ленін вважав, що Ганді «як натхненник і вождь масового руху був революціонером» [ 16, с.172]. На противагу йому Рой, який який і наводить у своїх мемуарах цю ленінську характеристику, стверджував, що «релігійний і культурницький відродженець Ганді, неминуче повинен був бути реакціонером у соціальному відношенні, як би революційно він не виглядав політично» [25, с. 164]. Також, Рой дав жорстоку класову характеристику вчення Ганді як дрібнобуржуазної ідеології, а оскільки він вважав дрібну буржуазію реакційною силою, то це тільки зміцнювало його оцінку гандизма як реакційного ідейно політичного руху.

У 20–х роках оцінки гандизма як дрібнобуржуазної і навіть селянської ідеології були порівняно широко поширені в радянській літературі. У той же час зберігалася політична оцінка історичної ролі Ганді, дана Леніним. Це не суперечило визначенням Ганді як дрібнобуржуазного ідеолога, оскільки індійська дрібна буржуазія розглядалася в той час більшістю діячів Комінтерну і радянськими вченими як революційна сила. Однак після висловлювання Сталіна про те, що буржуазія разом з феодалами і імперіалізмом як реакційна сила протистоїть трудящим, класова оцінка Ганді змінилася. Він був віднесений до табору буржуазії, що призвело фактично до заперечення його позитивної історичної ролі. Спрощеність цих односторонніх оцінок гандизма ще в 1956 році була визнана радянськими сходознавцями, А.Д. Дьяковим, І.М.Рейснером і Є.М. Жуковим [9, с. 10].

Принципово новим став підхід до Ганді, до його світогляду та історичної місії у вчених 60–80х років. Менш жорстокими, стали класові оцінки. Почали розглядати характер Ганді у комплексному відношенні, розкривається багато важливих особливостей його поглядів, а також ґандизм розглядається як глибоко національне, своєрідне вираження утопічного селянського ідеалу.

По–новому поглянути на Ганді дозволяє нам також спроба пояснити величезний вплив Ганді на суспільний розвиток Індії популістським характером його ідеології, причому сама ідеологія розглядається як переважно дрібнобуржуазна. У самій Індії та за її межами за життя Ганді для позначення його вчення та очолюваного ним руху застосовувався термін «ґандизм». Широке поширення він одержав і в радянській літературі. Для визначення місця Ганді в історії поширення терміну «ґандизм» багато в чому виправдано. Однак сам Ганді був проти цього терміна. За його словами, всі «ізми» – анархізм, соціалізм, комунізм – носять сектантський характер. Тому, стверджував він, «немає такого предмета, як ґандизм, бо я не хочу залишити після себе жодної секти» [15, с. 224].

Поступове звільнення вчених – марксистів від догматичного підходу до Ганді та його вчення, багато в чому диктувало вказівками зверху (установки Сталіна), в 60–ті роки спостерігається і в індійській марксистській літературі. У 1939 році один із лідерів Комуністичної партії Індії С.Г. Сардесаі у статті, що з’явилася в органі КПІ «Національний фронт», визнав необхідність відмови від цих оцінок і ретельного дослідження та виявлення всіх позитивних сторін гандизма [12, с.144].

Проте до останнього часу, Ганді однозначно розглядався у індійській марксистській літературі як «головний лідер індійської буржуазії». Тим не менш, підходячи і сьогодні до Ганді з класових позицій і відзначаючи його класову обмеженість, індійські комуністи 50–60х років багато в чому звільнилися від колишніх догматичних оцінок. Багато хто з них починали свій шлях як найближчі сподвижники Ганді, і незважаючи на принципові розбіжності з Ганді буквально з усіх питань індійського національно –визвольного руху, незважаючи на постійні зіткнення з ним за його життя і різку критику всього того, щось увійшло в історію під назвою ґандизм, вони нерідко так само, як і всі індійці, називали і називають його «батьком нації» і Махатмою.

Особливу увагу варто звернути безпосередньо на праці самого Ганді. Зібрання творів Ганді складає 80 томів, тисячі статей і величезна кількість листів. Російською мовою видано зовсім небагато книг Ганді. За останні 10 років видано, тільки дві книги: вислови Ганді «Про молитви» і книга «Моя віра».

«Моя віра» – це книга роздумів про релігії і моральність. Ганді ділиться своїми думками і результатами життєвого досвіду, спрямованого на пошук і осягнення істини. Ганді, будучи глибоко релігійною людиною, намагався принести релігію і моральність у всі сфери людського життя: соціальну, економічну, політичну. Це книга про Індію і індуїзм, про релігію, що носить характер безумовного прийняття, любові і співчуття, релігії або віри в істину і моральність. Автобіографія Ганді вперше була видана в СРСР в 1934 році. Книга отримала назву «Моє життя». Книга видана з скороченнями і політичною правкою. Повторно дана книга була видана у 1969 році.

Ромен Роллан у своїй книзі «Махатма Ганді» автор дає досить глибокий і різнобічний аналіз життя і діяльності Махатма Ганді, а також широку картину політичної обстановки того часу. Ця книга цінна великою кількістю цитат з книг самого Ганді, великою кількістю висловлювань відомих людей про нього.

У журналі «Людина» за 2001 рік є стаття «Роздуми про Ганді» Дж. Оруелла. У цій статті автор ділиться своїми враженнями про книгу Ганді. Також, аналізуючи основні положення вчення Ганді про ненасильство, Оруелл намагається знайти у ньому відповіді на існуючі питання сучасної цивілізації. На закінчення автор скаже: «Можна, як я, відчувати по відношенню до Ганді свого роду естетичну неприязнь, можна не погоджуватись з тими, хто бачить у ньому святого (до речі, сам він ніколи не претендував на виняткову праведність), можна взагалі відкидати ореол святості і виходячи з цього вважати основні цілі Ганді антигуманними і реакційними: але якщо бачити в ньому тільки політичного діяча і порівняти його з іншими провідними політиками нашого століття, якої чистої здасться атмосфера, яку він залишив після себе!» [21, c. 37–42].

 

 

Date: 2015-12-12; view: 445; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию