Анатомо-фізіолгічні особливості ноародженого

Під час внутрішньоутробного розвитку скелет формується пізніше від інших органів і систем організму. Скелет формується в різних ділянках тіла ембріона зі скупчень мезенхіми. Клітини мезенхіми на 5—8-му тижні внутрішньоутробного розвитку утворюють мембрану.

Кісткова тканина з цієї мембрани утворюється двома шляхами.

Перший шлях (дермальний) характерний для кісток основи черепа, лицевих кісток, діафізів ключиць.

Другий шлях (хондральний) відрізняється від першого тим, що спочатку зі скупчень мезенхіми виникає хрящ, а потім кістка. Другим шляхом розви­ваються майже всі кістки тулуба, кінцівок. Під час розвитку кісток на ос­нові хряща спочатку з мезенхіми виникає хрящова модель. Поступово хрящ руйнується і замінюється на кісткову тканину. На ранніх етапах роз­витку ембріона скелет хрящовий і становить 45 % від маси тіла. Кінцева структура кісток формується після народження.

Формування суглобів у плода починається рано. Рухомість плода сприяє моделюванню поверхні суглобів.

Суглобові щілини в плечовому та кульшовому суглобах з'являються на 6-му тижні ембріогенезу, у ліктьових і колінних — на 8-му тижні, в інших — на 8—9-му тижні. До моменту на­родження суглобові капсули і зв'язки анатомічно сформовані.

У ембріона скелетні м'язи розвиваються раніше, ніж скелет. На 3-му тижні ембріогенезу з дорсального відділу мезодерми утворюються соміти верхня частина яких є міотом для утворення м'язів. На 4-му тижні вже ут­ворюються клітини — міобласти, вони швидко розмножуються і мігрують у різні ділянки тіла і майбутні кінцівки. На 5-му тижні міобласти втрачають здатність утворювати нитки міофіламенти з актину та міозину. Одночасно синтезуються холінорецепторні білки, вони проникають у мембрану і зу­мовлюють її чутливість до ацетилхоліну. Протягом 5—10 тиж відбувається злиття міобластів і утворення міотрубочок. Після 20-го тижня вони стають м'язовими волокнами. З'являються синоптичні контакти з нервовими во­локнами. Скорочення м'язів на ранніх стадіях розвитку плода необхідні для правильного розвитку суглобів і регуляції росту кінцівок. М'язові волокна у плода утворюються насамперед в язиці, губах, діафрагмі, міжребрових м'язах і м'язах спини. М'язи кінцівок розвиваються пізніше.

У момент народження дитини діафізи трубчастих кісток складаються з кісткової тканини, а більшість епіфізів кісток — із хрящової тканини.

Після народження з'являються точки скостеніння, послідовність їх появи має певну

закономірність. Сукупність точок скостеніння характеризує рівень біологічного розвитку дитини і називається скелетним віком.

Ріст трубчастих кісток у довжину відбувається за рахунок хрящової зони росту, яка розташована між епіфізом та метафізом (тілом кістки). Од­ночасно відбувається збільшення кістки впоперек за рахунок окістя, а са­ме — клітин остеобластів. У перші місяці та роки життя одночасно з інтенсивним ростом скелета відбувається перебудова структури кісткової тканини

Інтенсивний ріст скелету, його постійне самооновлення призводить до того, що кісткова тканина дитини перших років життя порівняно м’яка і гнучка. Цим обумовлене утворення різноманітних деформацій скелету при порушенні харчування, положеня, рухливості малюка.

Для своєчасного і правильного розвитку кісткової тканини в харчових продуктах повинна бути необхідна кількість білка, вітамінів групи В.А.С, кальцію, фосфору, мікроелементів.

Одну з головних функцій у процесі остеогенезу виконує вітаиін D. Це потрібно розуміти для точного з’ясування патогенезу досить частого захворювання дітей першого року життя – рахіту. Постійне самооновлення кісткової тканини регулюється щитовидними залозами.

Стан кісток зберігається на необхідному рівні тільки при нормальній кількості кальцію в строватці крові, яка дорівнює 2,25-2,5 ммоль\л. Вміст кальцію в скелеті дитини збільшується до 18 років.

Якщо дитина не отримує з харчовими продуктами необхідної кількості кальцію, або порушується всмоктування його в кішківнику (при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок), кальцій деякий час в крові підтримується в нормальних межах головним чином за рахунок виведення його з кісток. І тому клінічні прояви рахіту в значній мірі виявляються патологією кісткової тканини.

Порушення формування кісткової тканинп в грудному віці швидко відбувається при вроджених, хронічних або частих гострих захворюваннях. У віці двох років у дітей закінчується організація кровопостачання скелета. Після цього знижується швидкість росту кісток і зменшується кровопостачання. Ці пов'язані між собою процеси знову посилюються в період статевого дозрівання. У дітей віком понад 12 років кістки за зовнішністю та гістологічною будовою такі самі, як у дорослих.

Важливе значення в остеогенезі належить руху м’язів, рухливості дитини, масажу і гімнастики. Їх обмеження порушує процес мінералізації і призводить до остеопорозу.

Таким чином, порушення вигодовування дитини, захворюваність, малорухливий спосіб життя – це основні причини, що викликають патологію кісткової тканини.

Саме незрілістю, постійним розвитком і вдосконаленням кісткової системи обумовлені її наступні анатомічні особливості.