В еволюційному розвитку людства

Ґрунтуючись на базі доступного матеріалу і фактів з історії розвитку бойових єдиноборств світу, я прийшов до висновку, що бойові мистецтва старої парадигми використовувалися людьми для вирішення трьох основних завдань. По-перше, вони використовувалися як метод підвищення ефективності ведення смертельного бою із супротивником, по-друге, як ритуальна дія в багатьох культах і, по-третє, як метод розвитку особистості, її внутрішніх якостей. І хоча між цими трьома основними напрямками не можна провести чіткої й однозначної межі, саме цей розподіл я вважаю повним і вичерпним.

Перший напрямок застосування єдиноборств був найбільше широко розповсюдженим і найбільш вражаючим.

Сам цей напрямок у всій своїй споконвічній значимості, з одного боку, виник з необхідності забезпечення власного виживання в умовах ворожого середовища, а з іншого - як метод досягнення панування одних груп людей над іншими. Історія народів Землі - це історія насильства, постійних воєн і конфліктів. Бойові єдиноборства в особі їхніх творців і послідовників винаходили та удосконалювали зброю, техніку володіння цією зброєю й стратегії для збільшення своїх шансів вийти переможцем зі збройного або неозброєного протистояння для подолання опору або нейтралізації погрози (дійсної чи вигаданої) і, в остаточному підсумку, для знищення - як самого «надійного» способу нейтралізації - свого супротивника.

Історія також свідчить про те, що, як тільки найближча мета - виживання - була досягнута, наступним кроком була спроба стабілізації й гарантування цього виживання на більш-менш довгостроковий період. І якщо бій і його жорстокі наслідки, щоб уникнути власного знищення, розглядалися як внутрішньо виправдані, то вже невиправданим було продовження бою після усунення очевидної небезпеки знищення в інтересах нейтралізації майбутньої, потенційної погрози виживанню.

Історія також приводить нам безліч прикладів, коли недавня жертва сама починала бути загрозою для оточуючих. Тому з оборонних дій бій трансформувався у фази оборонних стратегій на основі довгострокових дій, метою яких є нейтралізація потенційної небезпеки. «Якщо хочеш миру, думай про війну», - так говорили в древній Японії. Саме в цьому змісті більшість жертв насильства самі ставали агресорами (як окремі люди, так і цілі країни). Їхні дії починали виходити за рамки діалектичної спіралі оборони, перетворювалися в агресію, яка стимулювала більше активну оборону конфронтуючої сторони. Цей процес, який у сучасному світі отримав назву «гонки озброєнь», привів все людство на грань повного самознищення. Винаходячи все нові й нові засоби знищення, людство винайшло хімічну, бактеріальну та ядерну зброю. І саме ця безглузда модернізація знарядь убивств на нинішньому етапі розвитку людства досягла свого логічного тупика, тому що всім давно відомо, що в ядерній війні переможців не буває.

Другий напрямок розвитку єдиноборств з давніх віків був відділений від суворих і жорстоких цілей утилітарного бою. Він застосовувався як форма соціального спілкування і був зведений до суворої послідовності ритуалів, в яких жести та зброя використовувалися для символічного вираження ідеї, створення настрою, встановлення і підтримки традицій, збудження агресії або заспокоєння страхів людини. Цей напрямок вилився в ритуали деяких релігій (наприклад, сінто), у пишні свята та національний фольклор (згадаємо український гопак і бразильську капоейру), у систему виховання та психологічної обробки. Так, всі сучасні країни із задоволенням проводять військові паради, навчання та інші заходи, що по своїй суті є «брязкання зброєю».

Нарешті, третій напрямок розвитку єдиноборств використовувався як спосіб розвитку особистості. Тут мається на увазі два аспекти розвитку: фізичний (зовнішній) і психологічний, духовний (внутрішній).

Величезний внесок єдиноборств в методологію фізичного розвитку не викликає ні в кого сумнівів. Можна навіть сказати, що переважна більшість сучасних видів спорту - це не що інше, як трансформовані форми (рудименти) різних древніх видів ведення бою. Зараз у багатьох країнах, особливо в східній півкулі, бойові єдиноборства включені в освітні програми середніх і вищих навчальних закладів. Але що стосується внеску бойових єдиноборств у розвиток духовності, моралі та естетики, то тут справи не настільки прості й однозначні. У моїй невеликій за обсягом книзі важко простежити світові тенденції розвитку єдиноборств у цьому напрямку. Тому я зупинюся тільки на сучасному етапі розвитку єдиноборств Японії.

На прикладі Японії ми бачимо трансформацію практики єдиноборств (дзюцу) у систему етики, моралі, які мотивували та надихали цю практику (до). Інакше кажучи, багато великих японських майстрів стали відходити від вузьких практичних методів ведення бою (бу-дзюцу) і інтерпретували своє мистецтво як спосіб морального розвитку, формування зрілої, збалансованої та цілісної особистості, як спосіб бачення, розуміння мотивованого поводження у філософському та релігійному змісті (бу-до). Японський ієрогліф «до» перекладається як «шлях», але це також і «доктрина», тобто принципи, яким навчають послідовників певних філософських і релігійних течій та шкіл. У системі цінностей до, «шляху, доктрини», віра і переконання завжди стоять вище техніки, інтуїція – вище грубого розрахунку, мотивація – вище самої дії або її специфічних інструментів. Саме тому багато японських майстрів стали вчити не як вести бій, а чому треба або не треба вступати в цей бій. Так ми бачимо перетворення кью-дзюцу (мистецтво володіння списом) у кью-до (Шлях Списа), кен-дзюцу (мистецтво володіння мечем) у кен-до (Шлях Меча), дзю-дзюцу в дзю-до й так далі. Але тільки дуже рідко окремим майстрам бу-дзюцу вдалося гармонійно сполучити своє бу-дзюцу з вищим до, з етичною необхідністю, і сполучити їх настільки, що довелося істотно змінити або трансформувати древні техніки обраних ними бойових єдиноборств. І найяскравішим прикладом такого майстра, на мій погляд, став творець Айкі-до О-сенсей Моріхей Уесіба, а також його прямий учень Койті Тохей. Саме ці дві людини перетворили мистецтво смерті в мистецтво життя. Бажаючи розвити їхнє мистецтво, бажаючи допомогти людству на порозі нових подій з історії Землі, я створив прикладну систему, яка, на мій погляд, зможе допомогти людству зробити впевнений крок у своїй подальшій еволюції, тому що наступним кроком еволюції є оволодіння думкою, її енергією.

І для цього треба вчитися. І для цього треба знати все. Мала свідомість не вміщає всієї величі завдань, які стоять перед найближчим майбутнім людства. Серед хаосу людських устремлінь занадто мало всього того, що зможе наблизити людство до світлого майбутнього. Тому хаос треба перетворити в чіткий порядок. І починати треба з думки. Думка повинна бути монолітною й плавною, як багатоводна ріка. Не може ріка міняти своє русло та метатися з боку набік. У думки свої закони. А в думки творчої - особливо. Тому, створюючи свою систему, я затверджую пріоритетний розвиток розумової, а не фізичної, діяльності своїх послідовників.

Тут також слід зазначити причини застосування древнього мистецтва українських козаків Спасу як бази для всього подальшої побудови навчання. Я вважаю, що саме в древньому Спасі людство зробило реальний крок у пізнанні своїх безмежних можливостей. Від мистецтва володіння своїм тілом до мистецтва володіння своїми енергіями - ось той істинний шлях, гідний людини майбутнього. І головною енергією, якою повинна опанувати людина, є енергія Любові. Тому, використовуючи древні легенди про Спас як стартовий щабель для всіх подальших досягнень, я спробував розвинути та розширити цю систему на благо майбутнім поколінням землян.

Вчіться володіти думкою. Вчіться володіти своєю міццю. Адже думка – верховний фактор Буття. Жадайте затвердити свою владу над думкою. Прийміть думку як Творця. Зрозумійте невідкладність і необхідність оволодіння думкою як наступним найближчим щаблем еволюції людини. Зрозумійте всю глибину значення і гідності думки. Д умка - це те, чим і з чого створено усе.

Земля, а разом з нею все людство, переходить в нову епоху свого розвитку. Якщо ви читали роботи сім'ї Реріхів та їхніх послідовників, вивчали безсмертні праці О. П. Блаватської, а також знайомі з буддійськими та християнськими пророкуваннями про майбутнє земного людства, то вам відомий той факт, що 2000 рік є не тільки зміною сторіччя і тисячоріччя, але є також переходом планети Земля з епохи Риб в епоху Водолія (за астрологічним циклом), і з Калі Юги (Чорного Віку) у Сатія Югу (Золотий Вік) (за індуським літочисленням). І саме зараз, коли ознаки цього переходу досягають максимуму свого прояву як у природі, так і у суспільстві, коли все зло й вся Тьма (як явна, так і прихована) проявляє себе в повнім шаленстві, я роблю спробу відкрити людям ще один шлях до Світла, до щирого Добра, до Любові та до надії на світле майбутнє. І саме через систему бойових єдиноборств проходить той Шлях, тому що називається він Шляхом Воїна Світла. Майбутньому людству не потрібні слабкі Індивідуальності. Тільки сильні, люблячі, умілі і світлі пройдуть той поріг, той рубіж, який чекає на сучасне людство. Тільки через внутрішній, духовний розвиток лежить шлях оволодіння природними стихіями та силами, які створили не тільки нашу планету, але й весь Всесвіт. Шлях «Бойового Спасу» - це шлях звільнення від рабства забобонів, безглуздих і шкідливих стереотипів мислення, шлях Сили і Любові до всього сущого у всьому Всесвіті.

Створюючи новий напрямок розвитку людства, я систематизував усе, що мені вдалося довідатися й вивчити в галузі як бойових мистецтв, так і філософії. У кожній моїй наступній книзі читач зустріне ті знання, які отримані мною від тих, хто веде наше людство вже багато мільйонів років, чиє Вчення звучить у нас як «голос Серця». Саме тому я заснував новий цикл книг для тих, хто шукає свій шлях підйому в земній і космічній еволюції, хто хоче стати творцем свого (а потім й інших) життя у нашому Всесвіту, хто хоче бачити себе життєдайним Духом і світочем цивілізації.