Розділ І. Загальні положення

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України

«Про соціальні послуги»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Закону України «Про соціальні послуги» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст. 358) (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1891-IV (1891-15) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст. 537) зміни, виклавши його у такій редакції:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальні послуги

Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади надання соціальних послуг.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів, які вживалися у цьому Законі

соціальні послуги – д іяльність з надання допомоги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, спрямована на задоволення їхніх потреб, поліпшення їх становища, відновлення їх нормальної життєдіяльності та соціальної інтеграції;

клієнти - фізичні особи, які мають право на соціальні послуги, отримують соціальні послуги, чи звертаються до соціальних служб за отриманням соціальних послуг;

суб’єкти, що надають соціальні послуги - юридичні особи усіх форм власності та фізичні особи-підприємці, що надають соціальні послуги згідно з цим та іншими відповідними Законами;

базові потреби – потреби людини, необхідні для її життєдіяльності: їжа, одяг, житло, здоров’я та безпека, початкова освіта;

соціальний працівник - фахівець, який має відповідну професійну підготовку, необхідні для здійснення соціальної роботи знання та навички і надає соціальні послуги;

соціальний робітник - особа, яка має спеціальні навички та знання особливостей роботи з певними категоріями клієнтів та безпосередньо надає соціальні послуги, що не потребують спеціальної кваліфікації;

волонтер у сфері надання соціальних послуг — фізична особа, яка займається добровільно доброчинною та неприбутковою діяльністю з надання соціальних послуг;

цільові групи соціальних послуг - групи людей, які об’єднані спільною соціальною, демографічною чи іншою ознакою або мають однотипні проблеми та потребують однотипних соціальних послуг;

соціальна профілактика – діяльність, спрямована на попередження виникнення складних життєвих обставин і запобігання негативного впливу таких обставин на нормальну життєдіяльність клієнтів соціальних послуг;

кризовий стан – особливий стан особи, яка пережила (переживає) насильство, наслідки торгівлі людьми, зазнала впливу наркотичних чи психотропних речовин, втрату соціально-психологічної рівноваги чи іншого впливу, що може стати причиною довготривалих ускладнень для особи та її оточення;

соціальні служби - спеціально створені місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування органи та установи, які відповідальні за реалізацію державної та (чи) місцевої політики щодо соціального захисту та соціального забезпечення, а також за організацію надання соціальних послуг на відповідній території;

інноваційна соціальна послуга – окрема, не врегульована нормативно-правовою базою, діяльність з організації чи надання соціальних послуг, яка містить елементи оригінальної розробки та направлена на пошук найкращого способу задоволення потреби клієнтів;

стандарти соціальних послуг - встановлений державою мінімальний рівень вимог щодо якості, змісту, обсягу та процесу надання соціальних послуг різним цільовим соціальним групам, згідно з яким оцінюється якість соціальних послуг і який гарантує безпеку для життя і здоров’я клієнтів;

cубсидіарність – принцип, який передбачає пріоритетність надання соціальних послуг у громаді, використання та підтримку існуючого у громаді ресурсу; залучення держави у процес надання соціальних послуг відбувається в разі, коли усі можливі ресурси сім’ї та громади вичерпані;

соціальна інтеграція – створення умов і можливостей для участі особи, яка потребує соціальних послуг, у громадському житті;

стаціонарні спеціалізовані установи – установи та заклади, де тривалий час проживають та отримують послуги клієнти, які потребують цілодобового стороннього догляду;

оцінювання потреб клієнтів – діяльність з визначення потреб клієнтів, яка здійснюється соціальним працівником, і спрямована на прийняття рішення щодо необхідності надання соціальних послуг, їх виду та обсягу.

Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів надання соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Стаття 3. Поняття соціальних послуг та цілі їх надання.

Соціальні послуги є однією з форм державного соціального захисту і нематеріальним видом соціальної допомоги.

Основними цілями надання соціальних послуг є:

- сприяння клієнтам у відновленні або налагодженні їх нормальної життєдіяльності;

- створення умов для самообслуговування та самозабезпечення клієнтів;

- попередження виникнення складних життєвих обставин.

Стаття 4. Основні принципи надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:

- захисту прав та інтересів клієнтів;

- адресності та індивідуального підходу;

- доступності, відкритості та прозорості;

- комплексності;

- гуманності;

- добровільності отримання чи відмови від соціальних послуг, що надаються;

- можливості вибору клієнта;

- ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, які надають соціальні послуги;

- соціальної справедливості;

- рівності суб'єктів що надають соціальні послуги, незалежно від форми власності;

- субсидіарності;

- дотримання стандартів якості соціальних послуг та професійної етики;

- забезпечення конфіденційності інформації щодо клієнтів.

Стаття 5. Законодавство про соціальні послуги

Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері соціального захисту та міжнародних договорів України.

У разі, якщо міжнародними договорами, участь у яких бере Україна, встановлено більш високі вимоги щодо надання соціальних послуг ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.