Причини шлунково-кишкової кровотечі

На сьогоднішній день описано понад сто захворювань, Які можуть супроводжуватися шлунково-кишковою кровотечею. Всі геморагії умовно можна розділити на 4 групи: кровотечі при ураженні ШКТ, портальної гіпертензії, пошкодженнях судин і захворюваннях крові.

Кровотечі, що виникають при ураженнях ШКТ, можуть бути обумовлені виразковою хворобою шлунка або 12-палої кишки, езофагітом, новоутворення, дивертикулами, грижею стравохідного отвору діафрагми, хворобою Крона, неспецифічний виразковий коліт, гемороєм, анальної тріщиною, гельмінтозами, травмами, інородними тілами і т. д.

Шлунково-кишкові кровотечі на тлі портальної гіпертензії, як правило, виникають при хронічних гепатитах та цирозі печінки, тромбоз печінкових вен або системи ворітної вени, і гемодинамічні, здавлюванням ворітної вени пухлинами або рубців.

Шлунково-кишкові кровотечі, що розвиваються в результаті пошкодження судин, етіологічно і патогенетично можуть бути пов'язані з варикозним розширенням вен стравоходу і шлунку, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак, склеродермією, ревматизмом, септичним ендокардитом, авітаміноз С, атеросклерозом, хворобою рандом Ослера, тромбозом мезентеріальних судин та ін

Шлунково-кишкові кровотечі нерідко виникають при захворюваннях системи крові: гемофілією, гострих і хронічних лейкозах, геморагічних діатезах, авітамінози К, гіпопротромбінемія та ін

Факторами, безпосередньо провоцірующіми шлунково-кишкова кровотеча, можуть бути прийом аспірину, нестероїдних протизапальних засобів, кортикостероїдів, алкогольна інтоксикація, блювота, контакт з хімікатами, фізична напруга, стрес та ін

Механізм виникнення шлунково-кишкової кровотечі може бути обумовлений порушенням цілісності судин (при їх ерозії, розриву стінок, склеротичного змінах, емболії, тромбозу, розриву аневризм або варикозних вузлів, підвищеної проникності і крихкості капілярів) або змінами в системі гемостазу (при тромбоцитопатії та тромбоцитопенії, порушеннях системи згортання крові). Нерідко в механізм розвитку шлунково-кишкової кровотечі залучається як судинний, так і гемостазіологічних компонент. Симптоми шлунково-кишкової кровотечі

Клініка шлунково-кишкової кровотечі маніфестує з симптомів крововтрати, залежних від інтенсивності геморагії. Кровотеча з ШКТ супроводжується слабкістю, запаморочення, бідністю шкіри, пітливістю, шумом у вухах, тахікардією, артеріальною гіпотонією, сплутаністю свідомості, іноді – непритомність.

При кровотечах з верхніх відділів ШКТ з'являється кривава блювота (гематомезіс), що має вигляд «кавової гущі», що пояснюється контактом крові з соляною кислотою. При профузном шлунково-кишковому кровотечі блювотні маси Мають яскраво-червоний або темно-червоний колір. Другим характерною ознакою гострих геморагій з ШКТ служить баріться стілець (мелена). Наявність в испражнению згустків або прожилок червоної крові свідчить про кровотечу з ободової, прямої кишки або анального каналу.

Симптоми шлунково-кишкової кровотечі супроводжуються ознаками основного захворювання, що призвів до ускладненнями. При цьому можуть спостерігатися болі в різних відділах ШКТ, асцит, симптоми інтоксикації, нудота, дисфагія, відрижка і т. д. прихованої шлунково-кишкова кровотеча може бути виявлено тільки на підставі лабораторних ознак – анемії і позитивної реакції калу на приховану кров.

19) Надання ПМД при шлунково-кишкових кровотечах.
Терміново викликати «Швидку допомогу».
Створити хворому спокій.
Укласти хворого в положення з піднятими на 10-15 º ногами.
Покласти на живіт міхур з льодом.

Для підтвердження правильності своїх дій уточнити, чи страждає хворий на виразкову хворобу, чи була напередодні численна блювання або одне з перерахованих захворювань, при яких можуть зустрічатися шлунково-кишкові кровотечі.

Якщо хворий знепритомнів, але в нього зберігаються пульс і дихання, спостерігати за основними функціями – контролювати пульс і дихання.

При зупинці кровообігу та (або) серцевої діяльності, починати реанімаційні заходи – штучне дихання і непрямий масаж серця (см).
Що не можна робити при шлунково-кишковій кровотечі.

Залишати хворого одного.
Давати їсти або пити.
Сподіваючись на мимовільної зупинки кровотечі, відмовлятися від виклику «Швидкої допомоги» і транспортування в стаціонар.

20) Печінкова колька як ускладнення жовчнокам'яної хвороби. Ознаки, причин Надання ПМД.
Печінкова (жовчна) коліка - нападоподібні, традиційно сильні болі в правому підребер'ї є проявом різних захворювань жовчовивідних шляхів в наслідку порушення відтоку жовчі з жовчного міхура або по загальній жовчній протоці. Прагнучи подолати перешкоду, що заважає руху жовчі, інтенсивно скорочується гладка мускулатура жовчного міхура і проток, що і є причиною виникнення болів. Печінкову коліку викликають переміщення жовчного «піску», камінь, що заклинився в жовчних шляхах, або його переміщення, пробки із слизистих мас при холециститі, стеноз великого дуоденального сосочка при запаленні або зростанні пухлини, стійке порушення рухової функції жовчних шляхів - дискінезія.

Симптоми і перебіг печінкової коліки. Якщо жовчний камінь відходить назад в порожнину жовчного міхура або проштовхується в загальну жовчну протоку, а потім і в кишку, перешкода на шляху жовчі зникає, і біль стихає навіть без медичної допомоги. Напади провокують погрішності в їжі: рясна, жирна і смажена їжа, алкоголь, холодні газовані напої, також фізичне перевантаження, тряска їзда. Біль виникає в правому підребер'ї або під грудьми, може віддавати в спину, праву половину грудної клітки, праву надключичну область, праву лопатку і праву руку. Нерідкі нудота і блювота, що не приносять полегшення, метеоризм і затримка стільця. У деяких хворих може підвищитися температура, розвинутися короткочасна жовтяниця.

Розпізнавання печінкової коліки. Причини виникнення нападу жовчної коліки виявляють при ультразвуковому дослідженні черевної порожнини, холецистографії або внутрішньовенній холангіографії, при в последствіїдніх 2-ух дослідженнях також діагностується дискінезія жовчовивідних шляхів. Обов'язково проводиться гастродуоденоскопія для огляду області фатерова соска.

Лікування печінкової коліки. Купірування нападу жовчної коліки спазмолітиками в ін'єкціях: папаверином, но-шпою, атропіном, платифіліном, баралгіном, також прийомом нітрогліцерину під язик. Для посилення терапевтичної дії спазмолітики можна комбінувати з анальгіном або дроперідолом. За відсутності ефекту в умовах стаціонару удаються до новокаїнової блокади.

21) Гострий цистит. Причини, ознаки.
Гострий цистит -прояв інфекції сечовивідних шляхів, що зустрічається в дитячому і дорослому віці, переважно в пацієнток жіночої статі. Інфекційні агенти найчастіше потрапляють у сечовий міхур з уретри (висхідним шляхом), з нирок і сечоводів (низхідній шляхом), а також другий вогнищ запалення: через стінку міхура (контактно), через лімфу або кров.

Гострий цистит може проявлятися катаральним і геморагічними змінами внутрішньої оболонки сечового міхура. При катаральному гострому цисти уротелій вітч і гипереміровані, кровоносні судини стінки міхура розширені. Підвищення проникності судин призводити до випотіванню у вогнищі запалення великої кількості еритроцитів і розвитку геморагічного циститу. Для важкої форми гострого циститу характерно поширення запалення на підслизовий шар. Гострий цистит може бути первинним (без попередньої патології сечового міхура) або вторинним; вогнищевим (шєєчний цистит, тригоніт) або дифузним (тотальним).