Право як трансценденція

Трансценденція задає рух екзистенціалізації.¹ Якщо відношен-" і ня людини до речі й до іншого, як перебування в бутгі-в-собі і в ■. бутгі-для-іншого, це горизонтально-кількісний вимір права, то'] співвідношення бутгя-для-себе з транценденцією - це вертикально-якісна і визначальна характеристика права. Трансценденція задає сенс 4 механізм динаміки як буття-для-себе самого по собі, так і його співвідношення з буттям-у-собі й буттям-для-іншого, задає сенс і їх самих по собі. Без трансценденції буття-в-собі і бутгя-для-себе перетворюються спочатку в ніщо, а відтак у чисте ншю-Ніщо, з нею ж вони здатні підноситися в своїй сутності у височінь буття-Буття. Таким чином, трансценденція - це глибинна основа внутрі­шньої динаміки буття, а право як трансценденція - це фундамен­тальна основа права як права. Хоча Гайдеггер і говорить про "введення ціннісної думки у сферу трансцендентного",³ для нього трансценденція це все ж таки жахлива зустріч людини з Ніщо: "Саме буття в своїй сутності скінченне, - пише він, - і виявляє себе тільки в трансценденції висунутого в Ніщо людського буття".⁴ Яс-перс за трансценденцією бачить не Ніщо, а Бога. "Коли світ усе, то

трансценденції немає".¹ Але людина не річ, вона є постійне долан-ння своєї речевості, невпинне долання самої себе, трансцендування. "Я ніби вічно є перед транценденцією".² "Людина в якості самої себе дарована собі трансценденцією".³ "Дійсне буття є трансценде­нція (чи Бог)".⁴ Ясперсову думку продовжує Бердяев: "Право теж божественне і трансцендентне за своєю природою".⁵

Трансцендентність права в тому, що воно не може залишатися дійсним автентичним правом, якщо воно не зав'язане на трансцен-денцію, якщо воно постійно не трансцендує. Право є правом не в горизонтальній своїй динаміці, а у вертикальній. Право є трансцен-дутвання. Це означає, що ідеали справедливості, добра, самореаліза­ції людини - одвічні ідеали права - не можуть бути реалізовані на основі незмінних, статичних схем норм права, індиферентних до специфіки конкретної ситуації, особливостей особистості, її життя, її екзистенції. Єдиній, неповторній, живій людині протистоїть уні­версальна, типова, мертва норма і визначає життя людини. Мертве панує над живим. Норма - це ніщо людини. Екзистенція - анорма-тивна. Людина поза екзистенцією нормативізується, поступово пе­ретворюючись у буття-в-собі, а потім і в ніщо.

Як же бути, коли соціум побудований на праві, право - на нормі, а людина, яка утворює суспільство, анормативна істота? Людина лише тією мірою погоджується на право, якою воно здатне трансцендувати, не тільки придушувати людину, а й робити люди­ну людиною. Трансценденція - внутрішня властивість права. Без цієї властивості людина ніколи б не погодилася на право. Анархізм - це течія, яка не розгледіла в праві трансцендентного і тому вважає його перешкодою для людини на її шляху до себе. Порожня, мертва норма права - це тільки механізм права, який ще повинен бути за­пущений у роботу. Норма здатна трансцендувати. Право це є трансцендування норми. Справедливість так само не є щось постійне, незмінне й універсальне, вона, як і добро, суперечлива, навіть антиномічна. Суперечливість їх знімається в трансцендент­ному. Дійсне коріння ідеалів справедливості, рівності, добра - в трансцендентному. Тому трансцендування - єдиний спосіб права бути дійсно справедливим. Трансцендування права має різні рівні виходу в трансцендентне, яке тільки й може бути його критерієм.

"Рухом екзисгенціашзацй" Е.Муньє перейменував поняття неантизації, яка у Сартра, на відміну від нерухомого буття, озачає рух як своєрідну хворобу буїта Див.: Э-Мунье. Надеж­да отчаявшихся - Москва: Искусство, 1995. - С. 146-147.

² Див.: Гайденко ШІ. Прорыв к трансцендентному: Новая онтология XX века. - М. • Ре­
спублика, 1997. - С. 6-7.

³ Хавдеггер М. Феноменология и трансцендентальная философия ценности - К-
"Cartel", 1996.-С. 7.

⁴ Хайдеггср М. Время и бытие. Москва: Республика, 1993. - С. 25.

¹ ЯсперсК. Смысл и назначение истории. - Москва: ИПЛ, 1991. - С. 426.

² Там само. -С. 436.

³ Там само.-С 451.

⁴ Там само.-С. 433.

⁵ Бердяев Н. Трагедия и обьщенность // Бердяев Н. Филосоофия творчества, культуры и
искусства. В 2-х т. Т. 2. - Москва: Искусство, 1994. - С. 245.

212

Право - це трансцендентальна динаміка права, трансцендентальна динаміка норми права. Рушієм, що забезпечує здатність механізму,] правової норми трансцендувати, є екзистенція.