Роналд Дворкін. Серйозний погляд на права. Класти вето на колективне рішення, застосовує зовсім ін­ший тест для визначення оптимального розподілу

класти вето на колективне рішення, застосовує зовсім ін­ший тест для визначення оптимального розподілу. Він по­кликаний створити такий розподіл, який, на думку кожного індивіда, найкраще відповідатиме його власному інтересові (з урахуванням знань, якими він володіє за якої б там не бу­ло інтерпретації договору), чи принаймні підійти до такого розподілу так близько, як це кожен може собі уявити. Отже, договір пропонує тест для визначення оптимального розпо­ділу, що дуже відрізняється від того, який мало б диктувати пряме застосування фундаментальної цілі. Немає причин вважати, що система індивідуальних вето забезпечить добре розв'язання проблеми, в якій справедливість розподілу, якщо її розглядати окремо від внеску розподілу до загальної цілі, вважається нічого не вартою.

Звичайно, може бути, що договір привів би до результа­ту, який диктує певна фундаментальна ціль. Власне, деякі критики вважають, що люди у вихідній позиції (інтерпрета­ція договору, яку Ролз найбільше полюбляє) вибрали б тео­рію справедливості, що грунтується на принципах середньої користі, тобто саме на тих принципах, що їх виробила б глибока теорія, в якій середня користь обумовлена як фун­даментальна ціль'. Проте якщо це саме так, це або випад­ковий збіг, або наслідок навмисного вибору саме такої ін­терпретації договору, що має забезпечити даний результат; у будь-якому випадку договір тут є зайвим, бо кінцевий ре­зультат визначено фундаментальною метою, і механізм до­говору нічого не додає до нього.

Із цього приводу існує один контраргумент. Припустімо, складається враження, що сприяння фундаментальній цілі можливе фактично лише тоді, коли країною управлятимуть відповідно до принципів, що їх усі люди визнають такими, що в певному розумінні відповідають їхньому інтересові. Як­що фундаментальна ціль полягає, наприклад, у посиленні мо­гутності держави, то може статись, що цю ціль вдасться до­сягти лише тоді, коли населення не усвідомлюватиме, що уряд працює на неї, а натомість вважатиме, що в своїх діях він керується принципами, які, як показав механізм догово­ру, відповідають їхнім індивідуальним інтересам; лише якщо вони будуть переконані в цьому, вони працюватимуть в Інте­ресах держави. Ми не можемо проігнорувати цей хитромуд-