Методичні вказівки. При розгляді питань теми практичного заняття студентам необхідно звернути увагу на те, що у системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають

При розгляді питань теми практичного заняття студентам необхідно звернути увагу на те, що у системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов'язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення – це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами, – це один із засобів реального виконання таких угод.

Таким чином, під міжнародним транспортним правом слід розуміти систему міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітництва.

Принципи і норми міжнародного транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнародних договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Необхідно визначити, що найпоширенішими є міжнародні транспортні договори. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка більшою чи меншою мірою не була б пов'язана в межах промислового співробітництва з іншими країнами. Це зумовлює необхідність вступу країн у міжнародні економічні відносини в галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує певного правового регулювання цих відносин. Таке регулювання здійснюється, переважно, за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів та інших засобів.

Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) - міжнародна спеціалізована міжурядова організація: Вона створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН у 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що позбавилися від колоніальної залежності та стали на шлях самостійного розвитку.

Відомо, що продукція сільського господарства – це не тільки продукти харчування, але й важлива сировина для промислового виробництва. Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспільні потреби – вона експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто є предметом міжнародних економічних відносин. Це пов'язано як з необхідністю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами на продукцію, яку не вирощують через кліматичні умови або інші причини у тій чи іншій країні.

Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у міжнародні економічні відносини, пов'язані із обміном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню їх міжнародно-правового регулювання є завданням багатьох міжнародних економічних організацій. Однією з міжнародних, міжурядових спеціалізованих організацій ООН, яка відає питаннями міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства, є Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Відчутний внесок в організацію міжнародного співробітництва з метою збільшення виробництва продуктів харчування та вирішення інших питань робить Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) – міжнародна спеціалізована установа ООН, створена у 1976 р. Основною метою фонду є мобілізація коштів для збільшення виробництва і поліпшення харчування груп населення з низькими доходами.

Основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства є двосторонні договори (угоди).

У останні роки значного розвитку набуває міжнародне науково-технічне співробітництво. Основними напрямами такого співробітництва є координація науково-технічних досліджень, здійснення спільних науково-дослідних робіт, обмін технічною документацією, використання промислових зразків, купівля-продаж ліцензій «ноу-хау», обмін технологічними процесами, взаємне консультування та проведення експертиз тощо. Це співробітництво здійснюється на основі міжнародних програм ООН в галузі науки і техніки та промислового співробітництва, а також регіональних програм в галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод в цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів.

Велику роботу з вивчення проблем науково-технічного прогресу проводять регіональні міжнародні економічні організації, міжнародні організації системи ООН (Конференція ООН з торгівлі і розвитку; Організація ООН з питань освіти, науки і культури; Організація ООН з промислового розвитку; Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності та ін.). Однією із провідних міжнародних організацій системи ООН є Міжурядова організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Основними її цілями є сприяння справі миру і безпеки у світі шляхом надання допомоги країнам у міжнародному співробітництві в галузі освіти, науки, культури, інформації. Важливу роль відіграє Програма розвитку ООН (ПРООН), Особливого значення ця програма надає питанням науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються. У її рамках здійснюється сприяння передачі технологій для державного і приватного секторів, направлення до цих країн експертів, консультантів, сприяння підготовці науково-технічних кадрів тощо.

Практичні завдання

Завдання 1

1. Наведіть класифікацію міжнародних транспортних перевезень за різними критеріями.

2. Визначте основні джерела міжнародного транспортного права, вказавши їх офіційну назву, рік та дату прийняття, предмет регулювання та структуру.

Завдання 2

Кожному студенту слід самостійно обрати існуючу міжнародну організацію, яка забезпечує співробітництво держав у галузі промисловості, сільського господарства або науково-технічного розвитку та охарактеризувати її правовий статус, склад і внутрішню організацію, функції, повноваження керівних органів тощо.

Нормативні документи і навчальна література:

1. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 р. (Гамбурзькі правила) // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

2. Конвенція ООН з морського права 1982 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

3. Конвенція про Кодекс поведінки лінійних конференцій 1974 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

4. Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

5. Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

6. Угода про міжнародні залізничні перевезення (COTIF) 1980 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

7. Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії 1985 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

8. Женевська конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 р. (КДПВ) // Офіційний вісник України. – 2006. – № 34. – Ст. 2415.

9. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

10. Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

11. Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

12. Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р. (доповнена протоколами 1955, 1971 і 1975 рр.) // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

13. Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40. – Ст. 2667.

14. Устав Организации ООН по промышленному развитию 1979г. // Действующее международное право. Т. 3. - М.: Московский независимый институт международного права, 1997. - С. 145-162.

15. Статут Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН 1945 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

16. Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури 1945 р. // сайт Верховної Ради України – http://zakon.rada.gov.ua

17. Угода між Урядом України і Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй від 18.06.1993 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 26. – Ст. 1521.

18. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.

19. Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А. Коста, К. Квінтано та ін.; За наук. ред. В. Опришка. – К.: КНЕУ, 2006. – 496 с.

20. Кузьмин Э.Л. Международное экономическое право: Учебное пособие / Отв. ред. К.А. Бекяшев. – М.: ТК Велби, Проспект, 2007. – 200 с.

21. Михеев С.А. Международное экономическое право: Учебник. – Х.: Одиссей, 2006. – 320 с.

22. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Навчальний посібник / І.І. Дахно. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

Контрольні питання

1. Чим відрізняються між собою міжнародні морські лінійні та чартерні перевезення?

2. Які міжурядові та неурядові міжнародні організації функціонують у міжнародній транспортній системі?

3. Учасником яких міжнародних конвенцій у галузі транспорту є Україна?

4. Які основні принципи міжнародного співробітництва держав галузі промисловості, сільського господарства та науково-технічного розвитку?

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ № 2 (1 година)

Питання для підготовки до модульного контролю

1. Поняття, предмет і джерела міжнародного торговельного права як підгалузі МЕП.

2. Принципи міжнародного торговельного права.

3. Митно-тарифні та нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі: поняття та значення.

4. Загальна характеристика та види міжнародних торговельних організацій.

5. Поняття, види та порядок укладання міжнародних торговельних договорів.

6. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 р. (ГАТТ) – важливий етап становлення та розвитку міжнародного торговельного права.

7. Світова організація торгівлі (СОТ): правовий статус та основні функції.

8. Організаційна структура СОТ.

9. Право СОТ.

10. Україна у міжнародних торговельних відносинах: шлях до СОТ.

11. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД): правовий статус, структура, основні функції.

12. Поняття, предмет і основні джерела міжнародного валютно-фінансового права як підгалузі МЕП.

13. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютно-фінансової системи.

14. Правовий статус та основні функції Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР).

15. Організаційна структура системи МВФ – МБРР.

16. Правове регулювання міжнародних кредитних відносин.

17. Поняття, предмет і основні джерела міжнародного інвестиційного права як підгалузі МЕП.

18. Поняття та види міжнародних інвестицій, їх міжнародно-правове регулювання.

19. Правові засоби заохочення і захисту міжнародних інвестицій.

20. Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ): правовий статус, структура, основні функції.

21. Поняття, предмет і основні джерела міжнародного транспортного права.

22. Міжнародно-правове регулювання перевезень різними видами транспорту.

23. Міжнародно-правове регулювання промислового співробітництва держав.

24. Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у галузі сільського господарства.

25. Міжнародно-правове регулювання науково-технічного співробітництва держав.