Мова і стиль

Мова наукової праці свідчить про культуру писемного мовлення її автора, отже, слід подбати про те, щоб мова магістерської, дипломної роботи повністю відповідала нормам сучасної української літературної мови і забезпечувала яскраве і водночас логічно точне вираження думок, суджень, положень, визначень і доказів автора.

Наукове писемне мовлення має свої особливості, які слід враховувати, працюючи над текстом роботи. Це -об'єктивність, точність, ясність, лаконічність вираження думок, логічність. Ці ознаки зумовлюють обрання відповідних мовних засобів.

Об'єктивності досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема в доборі лексики, синтаксичній будові. У науковому писемному мовленні рідко використовується особовий займенник першої особи однини «я». Виклад, як правило, ведеться від третьої особи множини. Широко представлені також безособові речення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вживання авторського «ми», проте воно має узагальнений, а часом і умовний характер. Наведемо декілька прикладів:

1. На попередньому етапі цієї роботи було проаналізовано окремі публікації нових авторів із проблем порівняльного правознавства в Україні (О.Д.Крупчан, Л.А.Луць, Н.М.Оніщенко, О.А.Тихомиров та ін.).

2. Автор умовно виділяє три основні складові частини порівняльного правознавства: наукознавчу, методологічну, прикладну.

3. У сучасних умовах порівняльне правознавство виступає у двох значеннях: як спеціально-науковий метод досліджень, який широко використовується найрізноманітнішими юридичними науками, та як автономна наука, що має свій предмет, функції, методологію.

4. На наш погляд, виникає нагальна потреба в розширенні порівняльно-правових досліджень та включенні у навчальні програми юридичних ВНЗ України III та IV ступенів акредитації курсів з навчальної дисципліни „Порівняльне правознавство", що сприяло б подоланню все ще відчутної ізольованості вітчизняної юридичної освіти від тих правових процесів, які відбуваються нині в Європі та світі в цілому.

5. Висновки щодо методики проведення порівняльно-правового аналізу можуть сприяти більш ефективному використанню досвіду інших країн при вдосконаленні національного законодавства України.

6. При аналізі окремих питань застосовувались спеціально юридичні методи, зокрема прийоми тлумачення окремих актів.

Виразність викладу, чіткість передачі інформації забезпечуються точним добором слів, правильним використанням термінів, відсутністю суперечностей в аргументації, документацією тверджень, наявністю таблиць, схем тощо.

Інформативна насиченість, лаконічність тексту досягається добором спеціальних синтаксичних структур, часто стандартизованих. Для наукового мовлення характерним є вживання складносурядних речень, зокрема з причинним та наслідковим зв'язком, відокремлених зворотів (особливо дієприкметникових), вставних і вставлених конструкцій.

Логічний характер наукового мовлення визначає широке вживання засобів логічного членування тексту й виділення окремих слів або їх груп. Це, з одного боку, прийоми зовнішнього оформлення тексту - поділ його на частини, розділи, параграфи, з іншого - чітко виявлені причинно-наслідкові зв'язки між повідомлюваними фактами (ці зв'язки можуть виражатися у межах як одного речення, так і всього рукопису), власне мовні засоби.