Значення шкільної туристично-краєзнавчої роботи

Краєзнавство в школі — вивчення учнями на уроках і в позаурочний час природи, соціально-економічного і культурного розвитку рідного краю — шкільного мікрорайону, села, міста, району, області. Шкільне краєзнавство можна визначити як доступне і посильне для учнів, всебічне і багатогранне за формами пізнання рідного краю...

Роль краєзнавства не обмежується освітньо-пізнавальною функцією. Як важливий засіб реалізації принципу зв'язку навчання і виховання з життям, воно сприяє здійсненню завдань розумового, трудового, морального, естетичного і фізичного виховання учнів.

Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. Туризм — як правило, мандрівки пішки чи з допомогою різних засобів пересування суходолом і водними шляхами належать до туризму в широкому значенні слова. З розповсюдженням у 20 ст. комунікаційних засобів і збільшенням моторизації та зростанням добробуту туризм став одним з головних елементів відпочинку і важливим фактором життя з суспільного, господарського і культурного погляду.

У початкових класах наукові уявлення, поняття, знання в учнів значною мірою формують на основі чуттєвого сприймання навколишнього світу. Педагоги вчать дітей спо­стерігати за погодою, сезонними змінами в природі, аналізувати факти суспільного життя. Водночас учнів залучають до посильної трудової діяльності на благо рідної школи, села, міста. Навколишнє життя в усіх його проявах є важливим джерелом знань школярів в молодших класах.

З переходом до вивчення основ наук значення краєзнавчого елементу у змісті освіти зростає. Він органічно включається в уроки усіх шкільних предметів і виконує різноманітні дидактичні функції. В одному випадку краєзнавчий матеріал сприяє збуд­женню пізнавального інтересу, стає засобом створення проблем­них ситуацій. У другому — виступає як засіб ілюстрації, унаоч­нення, наукових ідей, що підлягають засвоєнню. В третьому — служить засобом здійснення міжпредметних зв'язків.

Видатний педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав: «Та найголовніше питання, яке не давало мені спокою протягом усіх років роботи, це питання про те, як ввес­ти маленьких школярів у великий світ суспільного життя, як до­могтися того, щоб кожна дитина бачила не тільки своє село, місто, красу річки, на берегах якої пройшло її раннє дитинство, а й величезний, неосяжний світ своєї Батьківщини?»

Краєзнавча робота вчить дітей відчувати напружений трудо­вий ритм країни, розуміти і правильно оцінювати факти і яви­ща повсякденного життя.

Краєзнавство слід розглядати як багатогранну діяльність — освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно корисну.

Завдяки багатству змісту і різноманітності форм крає­знавча робота стала важливим засобом реалізації принципу комплексного підходу у вихованні учнів.

Краєзнавство передбачає пізнання Батьківщини одночасно на рівні краю і цілісного державного організму. Це досягається ви­вченням і усвідомленням багатогранних зв'язків краю з усією країною. Чим глибше учні вникають у політичні, економічні, культурні відносини краю з іншими територіями України, світу, тим чіткіше осмислюється поняття Батьківщини.

Завдяки багатству змісту і різноманітності форм крає­знавча робота стала важливим засобом реалізації принципу комплексного підходу у вихованні учнів.

Краєзнавство передбачає пізнання Батьківщини одночасно на рівні краю і цілісного державного організму. Це досягається ви­вченням і усвідомленням багатогранних зв'язків краю з усією країною. Чим глибше учні вникають у політичні, економічні, культурні відносини краю з іншими територіями України, світу, тим чіткіше осмислюється поняття Батьківщини.

Основними формами туристично-краєзнавчої роботи з учнями є прогулянки, екскурсії, подорожі та походи, естафети, зльоти, експедиції.

Прогулянка — найпростіша форма туристично-краєзнавчої роботи. Прогулянки організовують у ліс, на річку, в гори і т. д. Вони не потребують особливих витрат і спеціального туристського спорядження. Прогулянки найчастіше проводять з учнями молодших класів.

Екскурсія — форма туристично-краєзнавчої роботи, перед якою ставиться мета закріпити знання, здобуті на уроках. Екскурсії охоплюють учнів усіх класів, їх проводять протягом навчального року. Особливе місце вони займають у шкільних програмах з географії.

Екскурсії вимагають від керівників та екскурсоводів ретельної попередньої підготовки і вмілого проведення. Вони мають великі дидактичні переваги над класними заняттями і відзначаються високою педагогічною ефективністю. Багаторічний досвід організації та проведення екскурсій у школі засвідчує їх величезну роль у навчальному процесі, особливо при викладанні географії. На екскурсіях учителі разом із своїми вихованцями мають справу з такими об'єктами, явищами і процесами, які наочно можна показати тільки в натурі. Екскурсії у природу і на виробництво мають велике значення для виховання в учнів почуття патріотизму: тут у всій повноті розкривається чарівність рідного краю і велич Батьківщини. Отже, екскурсії є важливою формою ідеологічної роботи серед шкільної молоді. Нині, коли питання раціонального природокористування та охорони природи набули першорядного значення, роль екскурсій у природу ще більше зростає.

Доцільність екскурсій випливає вже із змісту програм шкільних курсів географії і зумовлюється необхідністю викладання цього предмета повною мірою на локальному, тобто місцевому краєзнавчому матеріалі. В свою чергу, насичення програм ілюстративним місцевим матеріалом можливе лише в результаті проведення екскурсій. Таким чином, екскурсія є одним з основних засобів вивчення рідного краю під час одно-і багатоденних туристських подорожей.

Екскурсія, як і урок, має свою мету, тему, план і свої методи роботи. Мета екскурсії визначається змістом матеріалу, що вивчається, а саме: попереднє накопичення уявлень; збирання ілюстративного матеріалу; закріплення матеріалу; вироблення умінь і навичок самостійної роботи на місцевості. Основними методами роботи на екскурсіях є групові спостереження; їх поєднують із самостійною роботою учнів.

Подорожі (туристські подорожі можуть не передбачати тривалих піших переходів на місцевості; лише цим, на нашу думку, вони відрізняються від туристських походів) та походи є тривалішою за часом і складнішою формою туристсько-краєзнавчої роботи порівняно з прогулянками та екскурсіями. Тривалість їх коливається від 1 до 30 днів. Основна відмінність туристського походу від екскурсії полягає в тому, що в туристському поході проводяться спостереження різноманітних об'єктів, явищ і процесів, які зустрічаються на маршруті, за наперед складеним насиченим планом, тоді як екскурсія передбачає вивчення точно відібраних об'єктів, явищ і процесів за спеціальною програмою.

Естафета — це така форма дитячого туризму, яка передбачає вивчення певного району, області, краю чи всієї країни не однією групою, а кількома, які на певних відрізках маршруту змінюють одна одну. Завчасно трасу туристської подорожі поділяють на ділянки. Пройшовши свою ділянку і виконавши поставлені перед нею завдання, туристська група передає естафету наступній і т. д. На районному чи обласному туристському зльоті всі матеріали естафети узагальнюються і підбиваються підсумки.

Експедиції — найскладніша форма туристично-краєзнавчої роботи, що передбачає проведення певних наукових досліджень. У шкільних краєзнавчих експедиціях беруть участь безліч дітей.

Організовуючи й проводячи шкільні краєзнавчі експедиції, вчитель повинен ставити собі за мету насамперед прищеплення учням навичок найпростіших наукових досліджень та залучення їх до суспільне корисної праці. Добре спланована шкільна краєзнавча експедиція сприяє активному здобуванню нових, а також поглибленню вже набутих знань і застосуванню їх у практичній діяльності.

Слід зазначити, що шкільні краєзнавчі експедиції вважаються більш складною (порівняно із звичайними екскурсіями) формою туристично-краєзнавчої роботи. Ось чому до них залучаються, головним чином, учні старших класів, що мають певний досвід туристично-екскурсійної роботи і виявили підвищений інтерес до простих науково-краєзнавчих досліджень.

Тематика шкільних краєзнавчих експедицій різноманітна і залежить, головним чином, від потреб місцевих наукових і господарських установ у матеріалах краєзнавчого характеру, від зв'язків школи з організаціями, рівня наукової підготовки вчителя, а також підготовки старшокласників до краєзнавчих експедиційних досліджень.

Починаючи з розвідок краєзнавчого характеру (вивчення та облік родовищ корисних копалин і мінеральних джерел, виявлення та облік ділянок, де ростуть лікарські рослини, ягоди і гриби, виявлення та облік-забруднених водойм і колодязів тощо), набуваючи теоретичних знань і практичних навичок, юні дослідники з часом під керівництвом учителя виконують і складніші науково-практичні завдання (пошуки покладів корисних копалин, дослідження структури грунтів, вивчення місцевих річок, озер і боліт з метою господарського їх використання, виконання деяких робіт для проектних організацій тощо).