Чим дипломна робота може придатися після університету?

Є два способи зробити так, щоб диплом був корисний і після захисту. По-перше, обрати таку тему, що згодом перейде в ширше дослідження на багато років наперед, за наявності бажання і здібностей. Проте не лише нау­ковцеві, а й скажімо, директору турагентства знадо­биться досвід роботи над дипломом. Адже для написан­ня будь-якого документа доведеться: 1) чітко сформу­лювати тему; 2) зібрати матеріал; 3) систематизувати матеріал; 4) осмислити зібраний матеріал; 5) надати матеріалові органічної форми; 6) подбати, щоб читач, по-перше, розумів, про що йдеться, а по-друге, міг само­стійно звернутися до цитованих документів й висло­влювати судження про них.

Це значить, що робота над дипломом вчить розваж­ливості й систематичності. Опановується метод. Люди­на вчиться створювати придатний для вживання текст. Отже, не настільки важлива тема роботи, як досвід її створення. Коротко кажучи, написання диплома як тренування пам'яті (У. Еко).

12. Випишіть із наукових праць (гуманітарного про­філю) приклади опису, розповіді, міркування.

13. Прочитайте тексти. Визначте тип тексту (опис, міркування, розповідь), ключові слова, лексичні і гра­матичні засоби.

Художня картина світу В. Шевчука антропоцен-трична і національно забарвлена. Людина в усій її неповторності й універсальності, яка перебуває в центрі цієї картини світу, неодмінно живе в Україні за закона­ми і звичаями свого народу, за його віруваннями, сприймає світ крізь призму національного світовідчут­тя. Власна ментальна візія України письменника вмон-

Практичні роботи

тована (за бароковим принципом творення цілого через часткове) в універсальну картину світу. Таке поєднання загального й індивідуального характерне для мовної картини світу митця (О. Переломова).

Мені часто доводилося вислуховувати такі нісеніт­ниці, що українська мова застаріла, патріархальна й не пасує для наукових праць. Часто українські науковці й самі сприяють таким висловлюванням, надміру захоп­люючись діалектами, поверненням до мови, яка була характерна ще в 19-му столітті. На початку 20-го століт­тя в Західній Україні була розроблена парадигма, що в запозичених словах із латини звук «а» потрібно переда­вати звуком «я». Тому тоді писали «радіяція», і до такої парадигми багато хто зараз повертається (Р. Гудба).

Аналіз лінгвістичних досліджень дозволяє виділити наступні характеристики науково-технічного тексту: 1) статичність; 2) прагнення до стислості, компактності вираження; 3) широке використання абстрактної лек­сики й своєрідний спосіб її конкретизації; 4) специфіч­не вираження абстрагованості й узагальненості як спо­собу наукового пізнання.

В ході аналізу індивідуальних стилістичних рис пев­ного тексту відзначають дієслівний або іменний харак­тер стилю залежно від того, чому віддає автор перева­гу — більш широкому використанню дієслів, що ство­рює динамічність, або іменників і прикметників, що відображає більшу статичність тексту. Статистичні до­слідження текстів наукового стилю свідчать про його статичність на відміну від стилю художньої літерату­ри... (0. Акмалдінова, О. Письменна).

14. Поставте наголоси у словах. Складіть із ними
речення у науковому стилі.

Вимога, випадок, бюлетень, вказівка, дійовий, доку­мент, магістерський, навчання, найяскравіший, насам­кінець, переобрання, передовсім, передусім, питання, позачерговий, показник, показники, помилка, помил­ки, рукописний.

15. За допомогою словників з'ясуйте значення тер­
мінів і складіть з ними речення.

Гіпотеза, метод, компетенція, магістр, бакалавр, концепт, електорат, конотація, лакуна, тавтологія, гло-тогенез.

Додатки

16. До запозичень доберіть українські відповідники.
Виберіть п'ять з них і складіть науковий текст.

Запозичення: гетерогенний, демілітаризація, дескрип­тивний, детермінувати, компаративний, еквівалент, кон­денсувати, рафінований, секундарний, ліміт, симптом, пролонгація, прерогатива, превалювати, акумулювати, адекватний, індиферентний, радикальний, превентивний.

Українські відповідники: спричиняти, порівняль­ний, відповідник, згущувати, ущільнювати, різнорід­ний, роззброєння, обмеження, ознака, продовження, перевага (виключне правило), переважати, збирати, нагромаджувати, накопичувати, рівний, відповідний, тотожний, байдужий, неактивний, докорінний, запо­біжний, різнорідний, очищений, описовий, визначати, зумовлювати, очищений, вторинний.

17. Висловте власну думку стосовно запозичень,
опираючись на твердження науковців.

Носії мов із міцними соціолінгвістичними позиція­ми загалом толерантно ставляться навіть до значних запозичень. Зовсім інакше до них ставиться той народ, чию мову загрожує поглинути інша, сильніша мова. Слабша мова не має права на лексичне змішування, бо це може стати початком її кінця. Без пуризму вона при­речена на поступове витискання й у кінцевому підсумку на повне вимирання (О. Ткаченко).

На жаль, ми є свідками бездумного й масованого впровадження іншомовних (переважно англійських) термінів навіть у тих випадках, коли для них було б зов­сім неважко знайти прості й точні вітчизняні відповід­ники. З погляду іноземців це може розглядатися як фактичне визнання меншовартості, нерозвиненості української мови. Прикро, що філологічна наукова спільнота (і не тільки вона, звичайно), на мій погляд, дуже слабко протидіє цьому ганебному явищу (А. Нау-мовець).

18. Прочитайте фрагменти наукових текстів. Вка­
жіть характер наукового стилю. Визначте, слова яких
частин мови переважають. Чим це зумовлено?

На лінгвістичному порталі «Mova.info» (http://mo- va.info/) відкритий проект, який має на меті виробити питомі відповідники для сучасних термінів.

Практичні роботи

Ось деякі переклади комп'ютерних термінів: browser «програма для роботи в інтернеті» — пересувка, cell «елемент електронних таблиць Excel» — комірка, coo­kies «відомості про минулі звертання користувача до певного сервера» — реп'яшки, double click «два нати­скання миші» — двотиск, hard drive «жорсткий диск» — записник, CD-ROM «зовнішня пам'ять комп'ютера» — кружало, homepage «основна сторінка веб-вузла» — домівка, hosting «послуги з розміщення інформації на веб-вузлах» — притулок, key «клавіша» — ґудзик, per formance «продуктивність» — швидкодія, space «сим­вол, що позначає пропуск між словами у тексті» — про-галик, usability «зручність роботи» — ужитковість (П. Селігей).

Абревіатури як стилістичний засіб найбільш поши­рені у художньому, розмовному, публіцистичному стилях. Серед виражально-зображальних функцій помітне місце займає явище гри слів (гри словами, сло­весної гри), під яким звичайно розуміють спеціальне використання («обігравання») тотожних або подібних з формального боку мовних одиниць для створення пев­них фонетико- та семантико-стилістичних явищ. Одним з різновидів цього явища є каламбур, який полягає у використанні зовнішньої подібності або тотожності мов­них одиниць з метою досягнення комічного ефекту...

При обіграванні складових компонентів слова виді­ляються явища, з одного боку, «розшифровування» компонентів абревіатур і графічних скорочень або і зви­чайних слів як нібито початкових елементів відповід­них інших слів (так, Рух — скорочена назва політичної партії Народний рух України — жартівливо «розши­фровується» як «Рятуйте Україну, хлопці!»), а з друго­го боку, — запланованого заздалегідь «зашифровуван­ня» компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів (МАРС — назва групи українських письменників у 1920-х pp. — як «Майстерня револю­ційного слова»).

На рівні словотворення гра слів реалізується як перероблення наявного слова, як утворення нового слова на основі двох (рідше кількох) слів і, навпаки, як утворення двох (рідше кількох) слів на основі одно­го — за допомогою таких процесів, як: 1) аналогія, тобто утворення нового слова шляхом переосмислення

Додатки

й відповідного переоформлення одного слова за зраз­ком іншого: «Пригоди Робінзона Кукурузо» (дитяча повість В. Нестайка), nop. Робінзон Крузо і кукурудза. Структурно видозмінювані компоненти слова можуть при цьому виділятися за допомогою великих літер: рефорНАТОри, nop. реформатори і НАТО;... розчлену­вання слова: «Діє слово» (рубрика в журналі, nop. діє­слово); жартівливе утворення псевдоабревіатур: агентство ОБС — «Одна баба сказала» (О. Тимчук).

19. Поставте слова в родовому відмінку однини і про­
коментуйте вживання закінчень.

Бакалавр, деканат, факультет, інструмент, відсо­ток, будинок, епізод, графік, синтаксис, секретар, допо­відач, абітурієнт, магістрант, аспірант, зиск, практи­кум, засіб, метод, аргумент, відбиток.

20. Визначте загальний смисл тексту, виділіть його
смислові частини, ключові слова, терміни, морфологіч­
ні і синтаксичні засоби.

Викладачеві вищого навчального закладу, незалеж­но від його посади чи наукового звання, весь час дово­диться мати справу зі створенням власних текстів. Це і читання та поціновування значної кількості текстів своїх колег, а також аспірантів, студентів. Це передусім наукові статті, лекції, навчально-методичні комплекси, навчальні підручники і посібники. Сюди ж відносимо різні кваліфікаційні роботи студентів, дисертації аспі­рантів, докторантів тощо. Такі тексти мають різне цільове призначення, різну знакову природу й характер інформації, а отже, і свою специфіку щодо структурної і змістової побудови. Знаючи цю специфіку, можна легко засвоїти різноманіття прийомів творення текстів у конкретиці різноманіття їхніх типологічних ознак. Виходячи з характеру інформації, її цільового призна­чення та читацької (слухацької) аудиторії, розглянемо особливості створення для публічного виголошення чи друку текстів за такими видами видань: наукові, науко­во-популярні, довідкові, навчальні (М. Тимошик).

21. Прочитайте текст. Визначте їх стильову належ­
ність, вкажіть на ознаки стилю. Як автор тлумачить
термін «територія проживання»? Випишіть із тексту

Практичні роботи

географічні назви, утворіть від них назви осіб за терито­ріальною ознакою.

Територія проживання є одним із визначальних факторів життя етносу. Єдність території забезпечує історичну тривкість етносу, його національну прина­лежність, політичну й економічну цілісність, сприяє творенню нації, її розвиткові й оформленню в державу, етнічно уніфікує населення. Територія є фундаментом національної, економічної, політичної єдності народу. А побутування на спільній території породжує спіль­ність свідомості, почуттів і прагнень, спільність долі.

Якщо нація не закорінена в рідній землі або коли вона втратила почуття цієї закоріненості, то вона не зможе довго цвісти і плодоносити на ній. Чи не тому так шанобливо ставляться до своїх селян у країні XXI століття — Японії? І з тієї ж, мабуть, причини у цивілізованих країнах так цінують свої «малі батьків­щини» — якийсь там Тіроль, Саксонію, Ломбардію чи Кастилію з їхніми діалектами, звичаями, традиціями і т. д. (Я. Радевич-Винницький).

22. Відредагуйте науковий текст.

Темп генерації знань став настільки високим, що випускник вищого навчального закладу тільки тоді зможе творчо підійти до розробки сучасних наукових концепцій, коли безпосередньо бере участь у їхній роз­робці. Принцип сполучення наукової праці з навчанням стає діючим фактором формування фахівця. Участь сту­дентів у науковій праці, уведення дослідницьких еле­ментів у різні форми навчальних занять є ефективним засобом подолання відомого протиріччя між масовим характером підготовки у ВНЗ і потребами розвитку в кожного студента самостійності й ініціативи.

Прищеплення студентам цих багато в чому нетра­диційних і складних умінь та навичок вимагає повно­го перегляду системи підготовки майбутніх фахівців, що має торкнутися усіх сторін навчально-виховного процесу.

23. Запишіть числівники словами.

Україна швидко втрачає найкваліфікованішу частину свого суспільства: чисельність працівників наукових організацій України з початку 1990-х років

Додатки

має тенденцію до скорочення, що відбувалося особливо швидко у 1990-ті роки (у 1991 р. у сфері науки було зай­нято 449,8 тис. осіб, а у 2004 р. їх лишилося 173,6 тис), до того ж різко посилився процес старіння наукових кадрів (середній вік працюючих сягнув 50 років: канди­датів наук — 53 роки, докторів наук — 62 роки, дійсних членів та членів-кореспондентів — 71 рік) (Із журналу).

24. Підготуйте повідомлення на тему «Наука чужою мовою не пускає коріння».

1.2. Культура наукового тексту

1. Прочитайте поради італійського науковця У. Еко
стосовно читання першоджерел. Складіть коротке пові­
домлення про те, як ви читаєте наукові праці.

Підкреслення збагачують книгу. Вони є знаками вашої зацікавленості, дають змогу повернутися до книги навіть через тривалий час і миттю відшукати те місце, що вас зацікавило. Але підкреслювати треба розумно. Деякі підкреслюють усе. Це означає не підкре­слити нічого.

Користуйтеся різними кольорами, адже буває, що на одній сторінці співіснують відомості різного порядку. Кольорові знаки стануть у пригоді на останній стадії роботи, коли за червоним кольором ви легко впізнаєте матеріал для першого розділу, за зеленим — для другого.

Зазначайте ступінь важливості інформації. Позна­чайте всі місця, до яких маєте намір повернутися.

У яких випадках не підкреслюють? Коли книга не ваша. Або коли вона рідкісна, добре ілюстрована і доро­га. У цих випадках, очевидно, вихід зі становища — ксе­рокопіювати відповідні сторінки або виписати у зошит найяскравіші пасажі з відповідними коментарями.

2. Ознайомтеся з анотаціями до журнальних науко­
вих статей з гуманітарних проблем. Проаналізуйте їх за
структурою, змістом, призначенням, мовним офор­
мленням, обсягом.

У статті розглянуто процес становлення мовної інди­відуальності мексиканського учителя іноземної мови та представлено результати квалітативного етнографічно-

Практичні роботи

го дослідження, що проводилося автором у деяких на­вчальних закладах Мексики.

У статті проаналізовано зміст першої античної мето­дики навчання риторики, розробленої Квінтіліаном, обґрунтовано її важливість для процесу підготовки су­часного вчителя. Автор привертає увагу до найсуттєвіших моментів у доробку вченого, що є актуальними сьогодні для формування культуромовної особистості вчителя.

3. Складіть анотацію до наукової монографії. Порів­няйте свою анотацію з наведеною у книзі.

4. Напишіть, опираючись на мовні кліше, реферат на журнальну статтю гуманітарної тематики.

5. Прочитайте текст. Поміркуйте, які функції вико­нує цей текст: анотації, реклами тощо.

Чи варто вчити того, хто обрав науковий шлях і має певні досягнення на цій ниві?! Популярне прислів'я, в різних його варіаціях, твердить: ученого вчити — псу­вати його. І все ж ученими не народжуються! Це — істи­на, чи не так? А якщо виходити з неї, то і випускники вищих навчальних закладів, й аспіранти, і докторанти, та навіть ті, хто вже написав кандидатські та докторсь­кі дисертації, повинні вчитися. Адже обсяги наукової діяльності постійно зростають: ускладнюється інстру­ментарій досліджень, неосяжним стає потік наукової інформації, а без їхнього освоєння неможливо здолати наступні сходинки у теоретичному осмисленні дійсно­сті. Науку важко збагнути з першого кроку, її слід сприйняти, осмислити, перетворити на спосіб життя, засвоїти не лише окрему технологію, а й методологію, мистецтво аналізу й творчості, систему інтелектуаль­них і професійних цінностей.

Цей підручник-енциклопедія допоможе розпізнати таємниці успішної наукової діяльності, познайомить зацікавлених із складним світом науки.

Для серйозної роботи над науковою працею необхід­но вивчити чимало розвідок, які можна розташувати на трьох книжкових полицях: з методології наукового пі­знання (вони формують загальну наукову культуру), в яких подано вимоги до наукової діяльності, особливо — до дисертаційних досліджень; з наукового осмислення механізмів творчості.

Додатки

Пропоноване видання — спроба замінити книжки всіх трьох полиць лише однією книгою, яка б зняла покривало таємничості з науки і наукової творчості, дохідливо розповіла про наукову роботу, зрештою, про­сто дала поради щодо підготовки наукової доповіді чи презентації наукового дослідження.

Автор книги — доктор соціологічних наук, профе­сор Юрій Петрович Сурмін має досвід написання науко­вих праць (у нього їх понад 250, зокрема 20 монографій і підручників) і наукового керівництва. В цій книзі він поєднав власні набутки зі знаннями інших учених, спробував подати той інструментарій і механізми нау­кової творчості, без яких не відбувається жодне дослі­дження.

6. Проаналізуйте анотації до книг. Яка з них є
неповною? Чому?

Культура слова: Мовностилістичні поради — книж­ка, присвячена чистоті української мови. Автор: Поно-марів Олександр Данилович.

У посібнику даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлен­ня думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класич­ного та сучасного письменства.

Коваль А. П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. — К.: Либідь, 2001. — 312 с.

Крилаті вислови у цьому виданні подаються не в алфавітному порядку, а в такій послідовності, в якій вони вжиті у Біблії, так що читач матиме змогу уявити, як побудовано Біблію, яким є зміст і стиль викладу кожної частини. У висловах фіксуються зміни у змісті й формі, які відбулися за час їх існування в українській мові; усі наявні значення висловів ілюструються цита­тами з творів українських письменників.

Для широкого кола читачів, не байдужих до мовно­го багатства.

7. Доберіть наукові джерела до теми дослідження за
предметним та алфавітним каталогами бібліотеки,

Практичні роботи

доповніть список знайдених джерел за допомогою елек­тронного пошуку.

8. Прочитайте поради У. Еко щодо укладання попе­
редньої бібліографії. Як ви здійснюєте первинний пошук
інформації?

У перші дні не намагайтеся взяти в руки всі книги в бібліотеці, а займіться попередньою бібліографією. Переглядати каталог потрібно паралельно з перегляда­ми посібників у довідковій залі. Якщо відшукаєте стат­тю за вашою темою, з великою гарною бібліографією, перепишіть бібліографію всю. Замовлення в читальній залі доречно починати саме з цих книг. Якщо ви пере­глянули два—три довідкових видання, перехресним порівнянням бібліографій ви зможете виділити назви, що їх цитують усі. Ось вам і первісна ієрархія.

9. Укладіть бібліографію до теми вашої наукової
роботи.

10. Визначте понятійний апарат досліджень:

1) «Формування лінгвокультурознавчої компетенції старшокласника в умовах профільної школи»;

2) «Методика навчання студентів-філологів створю­вати науковий текст»;

3) «Мовна культура викладача вищої школи»;

4) «Мовленнєвий портрет сучасного студента»;

5) «Толерантність у науковій дискусії»;

6) «Мовні засоби ввічливості у студентській ауди­торії»;

7) «Мовна особистість сучасного старшокласника».

11. Проаналізуйте план дипломної роботи.