Які з перерахованих валют можна віднести до резервних?

а) австралійський долар;

б) бельгійський франк;

в) англійський фунт стерлінгів;

г) іспанське песо.

3. Повна конвертованість валюти – це:

а) можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників за всіма видами цілей або операцій;

б) неможливість вільного обміну на іноземну валюту за ринковим курсом;

в) вільний обмін національної валюти на валюти інших країн по курсу, який формується у встановленому порядку;

г) операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому та зовнішніх ринках.

4. Якщо конвертація дозволена тільки для нерезидентів, то вона має назву:

а) внутрішньої;

б) зовнішньої;

в) поточної;

г) капітальної.

5. Якщо конвертація розповсюджується тільки на платежі по руху капіталу, то вона має назву:

а) часткової;

б) зовнішньої;

в) поточної;

г) капітальної.

6. За режимом використання валюти поділяються на:

а) конвертовані;

б) неконвертовані;

в) національні;

г) колективні.

7. Характерними особливостями валютних відносин є:

а) складаються між економічними суб'єктами різних країн, які повинні дотримуватися вимог національного законодавства цих країн;

б) ці відносини реалізуються у складі відповідних сегментів світового ринку і тому випробують вплив традицій, нормативних вимог, правив, передбачених міжнародними угодами і іншими регулятивними документами міжнародного характеру;

в) оскільки вони обслуговуються декількома валютами, той важливий вплив на них надають чинники, пов'язані з валютними ризиками;

г) все перераховане вище.

8. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це:

а) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції;

б) сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта;

в) операції з купівлі-продажу валюти;

г) немає вірної відповіді.

9. Об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є:

а) валютні цінності;

б) іноземна валюта;

в) валюта і золото;

г) національна валюта.

10. Суб'єктами валютного ринку є:

а) НБУ, державні установи;

б) банки і СНКФУ (небанківські установи);

в) юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності;

г) всі разом.

11. Ціною на валютному ринку виступає:

а) валютний курс;

б) процентна ставка;

в) облікова ставка;

г) депозитна ставка.

12. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяться на:

а) біржовий та позабіржовий;

б) національний та міжнародний;

в) світовий;

г) ринок депозитних і конверсійних операцій.

13. Структура валютного ринку включає:

а) національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки, світовий ринок;

б) біржовий та позабіржовий;

в) ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

г) ринок ф'ючерсів, ринок опціонів.

14. Ринок конверсійних операцій – це ринок на якому:

а) купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних основах шляхом обміну рівнозначних цінностей, представлених різними валютами;

б) купівля-продаж валюти має умовний характер, який виявляється в залученні банками інвалюти на депозитні внески на злагоджені терміни і в наданні банками інвалютних позик на різні терміни;

в) будь-який суб'єкт може у будь-який час купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі;

г) немає вірної відповіді.

15. Функціями валютного ринку, в яких виявляється його призначення і економічна роль, є:

а) забезпечення умов і механізмів для реалізації валютної політики держави;

б) створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

в) забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

г) все перераховане вище.

16. Валютні операції – це:

а) будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку;

б) операції з метою отримання валюти для здійснення платежів по міжнародним розрахункам;

в) операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

г) операції з метою отримання прибутку (спекулятивні операції).

17. Валютні операції класифікуються за декількома критеріями:

а) за термінами здійснення платежу з купівлі-продажу валюти та за механізмом здійснення операцій;

б) за цільовим призначенням та за формою здійснення;

в) за масштабами операцій;

г) все перераховане вище.

18. Валютний курс — це:

а) співвідношення, по якому одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошовій одиниці іншої країни;

б) порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах;

в) періодична переоцінка рахунків в іноземній валюті фірм і банків;

г) абсолютна обмінюваність товарів у межах світового господарства.

19. Вартісною основою валютного курсу є:

а) паритет купівельної спроможності валют;

б) масштаб цін;

в) світові ціни;

г) валютні резерви.

20. Валютний курс відхиляється від вартісної основи (паритету купівельної спроможності валют) — під впливом:

а) попиту і пропозиції валюти;

б) валютного курсу;

в) світових цін;

г) середніх рівнів національних цін.

21. До кон'юнктурних чинників, які впливають на валютний курс, відносять:

а) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках;

б) коливаннями ділової активності, політичної і військово-політичної обстановки, з чутками, припущеннями і прогнозами;

в) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу, різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції;

г) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках, ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку.

22. До структурних (довгострокових) чинників, які впливають на валютний курс, відносять:

а) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу;

б) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках;

в) ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку;

г) все перераховане вище.

23. При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники:

а) експортери або одержують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають нагоду продавати товари за цінами, нижче середньосвітових;

б) відбувається скорочення реальної заборгованості в національній валюті і збільшення тягаря зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті;

в) невигідним стає вивіз прибутків, відсотків, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування;

г) немає вірної відповіді.

24. При підвищенні курсу національної валюти:

а) внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може привести до стагнації експортних областей національного виробництва.

б) розширюється імпорт;

в) стимулюється приток в країну іноземних і національних капіталів, збільшується вивіз прибутків на іноземні капіталовкладення, зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в знеціненій іноземній валюті;

г) все перераховане вище.

25. Сучасні типи режимів валютних курсів в світовій валютній системі включають:

а) фіксований і плаваючий режими;

б) реальний і номінальний;

в) національний і світовий;

г) фіксований і реальний

26. Купівельна спроможність валюти — це:

а) офіційний золотий паритет валют;

б) сума товарів і послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю;

в) порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах;

г) абсолютна обмінюваність товарів у межах світового господарства.

27. При фіксованому режимі валютний курс фіксується залежно від:

а) однієї валюти або «корзини» валют;

б) попиту і пропозиції на валютному ринку;

в) співвідношення купівельної спроможності валют в двох країнах;

г) зростання курсу національної валюти товари

28. Плаваючі курси змінюються залежно від:

а) попиту і пропозиції на валютному ринку;

б) однієї валюти або «корзини» валют;

в) співвідношення купівельної спроможності національних валют;

г) немає вірної відповіді.

29. Головними методами регулювання валютного курсу є:

а) політика рефінансування;

б) політика відкритого ринку;

в) валютна інтервенція і дисконтна політика;

г) політика мінімальних обов’язкових резервів.

30. Суть дисконтної політики зводиться до:

а) прямого втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок;

б) підвищення валютного курсу;

в) підвищення або зниження облікової ставки центрального емісійного банку з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів;

г) зниження валютного курсу.

31. Виберіть правильні способи здійснення валютної інтервенції:

а) використання національної валюти;

б) використання резервів у іноземній валюті;

в) продаж цінних паперів, розміщених в іноземній валюті;

г) емісія грошей.

32. Центральний банк купує валюту на валютному ринку з метою:

а) підвищити курс іноземної валюти;

б) підвищити курс національної валюти;

в) знизити курс іноземної валюти;

г) поповнити золотовалютні запаси держави.

33. Валютні активи держави - це:

а) національна валюта;

б) депозити в національній та іноземній валютах;

в) іноземна валюта, авуари в СДР, золото;

г) золото.

34. Валютний ризик - це:

а) невизначеність майбутніх ставок обмінних курсів валют;

б) неможливість придбати валюту за угодою;

в) ризик втрат за валютними операціями;

г) ймовірність втрати доходу внаслідок зміни обмінного курсу валюти після укладання угоди в іноземній валюті.

35. При встановленні офіційного курсу валют до гривні НБУ використовує:

а) котирування Франкфуртської біржі;

б) інформацію, яку він одержує від центральних банків країн СНГ (курс їх національних валют до долара);

в) котирування, яке публікує газета «Fіnаnсіаl Тіmes»;

г) немає вірної відповіді.

36. Валютна система — це:

а) організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору;

б) система, яка базується на багатьох валютах провідних країн світу і міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР тощо);

в) система, яка формуються на підставі міждержавних угод і світових традицій;

г) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

37. Валютна політика – це:

а) сукупність організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей;

б) діяльність держави і уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів і їх діяльності на валютному ринку;

в) виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;

г) діяльність комерційних банків і інших структур на валютному ринку.

38. Валютне регулювання – це:

а) діяльність держави і уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів і їх діяльності на валютному ринку;

б) здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу і розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;

в) ввезення і вивіз валютних цінностей через державний кордон;

г) формування і використання золотовалютних резервів.

39. Як визначається офіційний валютний курс гривні до інших валют світу:

а) встановлюється НБУ на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі;

б) встановлюється президентом України на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі;

в) встановлюється Верховною Радою України;

г) стихійно.

40. Центральний банк купує валюту на валютному ринку з метою:

а) підвищення курсу іноземної валюти;

б) підвищення курсу національної валюти;

в) зниження курсу іноземної валюти;

г) поповнення золотовалютних запасів держави.

Тема 7 Механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитна політика

1. Грошово-кредитний мультиплікатор — це:

а) процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні;

б рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами: транспортними, будівельними, комунікаційними, туристичними, культурними, обслуговуванням урядових структур, іншими діловими послугами, фінансовими, ліцензійними, інформаційними тощо;

в) запаси золота, які належать державі і знаходяться у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання;

г) все перераховане вище.

2. Сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій – це:

а) золотовалютні резерви;

б) грошово-кредитний мультиплікатор;

в) вільний резерв;

г) платіжний баланс.

3. Процес створення безготівкових грошей в результаті залучення коштів ззовні в рамках наявного вільного резерву – це:

а) грошова маса;

б) грошова база;

в) грошовий агрегат;

г) грошово-кредитний мультиплікатор.

4. Вільний резерв банка може бути визначений як:

а) вся сума грошових коштів, яка на даний момент часу є у розпорядженні банка і не використовується ним для активних операцій;

б) сукупність грошових коштів комерційного банку, які на даний момент часу є у його розпорядженні і можуть бути використанні ним для активних операцій;

в) сума грошових коштів, які банк повинен зберігати у грошовій формі і не використовувати для поточних потреб;

г) все перераховане вище.

5. Частина загального резерву яку банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб – це:

а) загальний банківський резерв;

б) обов'язковий резерв;

в) вільний резерв;

г) грошово-кредитний мультиплікатор.

6. Загальний банківський резерв – це:

а) вся сума грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використовуються для активних операцій;

б) сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій;

в) процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні;

г) все перераховане вище.

7. Комп­лекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу – це:

а) фінансова політика;

б) грошово-кредитна політика;

в) бюджетна політика;

г) грошово-кредитний мультиплікатор.

8. Монетарна політика – це:

а) комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певної суспільної мети, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк;

б) сукупність заходів держави щодо забез­печення оптимального валютного курсу;

в) заходи регулятивного характеру;

г) комп­лекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту.

9. До об’єктів монетарної політики відносять:

а) пропозиція (маса) грошей, ставка відсотка;

б) валютний курс, швидкість обігу грошей;

в) рівень девальвації гривні, інфляція;

г) разом а) і б).