Офтальмоскопи

Офтальмоскопи і інші прилади для дослідження очного дна побудовані на принципі зв'язаності, тобто на тому факті, що для кожної точки предмету є відповідна точка в просторі зображення.

Дослідження очного дна може відбуватися 2-ма способами: у прямому і зворотному напрямках, які показані відповідно на рис. 6.9 а, б.

При офтальмоскопії еметропічного ока в прямому виді промені світла після віддзеркалення від досліджуваного очного дна і проходження через оптичну систему офтальмоскопа потраплять в око спостерігача паралельним пучком і на сітківці останнього формується пряме зображення досліджуваного очного дна. У зв'язку з тим що око спостерігача безпосередньо дивиться на досліджуване очне дно через оптичну систему досліджуваного ока, ця система еквівалентна лупі значного збільшення. При еметропічному оці, коли фокусна відстань його приймається рівною 17 мм, збільшення, при якому буде видно очне дно, дорівнюватиме 250/17 = 14,7 крат, тобто приблизно 15 крат. Це є позитивною стороною даного виду дослідження.

Проте застосування цього методу не завжди є зручним, оскільки вимагає максимального наближення ока спостерігача до досліджуваного ока. Ця необхідність обумовлена тим, що тільки на дуже малій відстані між очима видиме поле зору буде достатнім, оскільки зіниця досліджуваного ока є діафрагмою, що обмежує поле зору. У зв'язку з малою відстанню, коли обличчя спостерігача майже впритул наближається до обличчя дослідника, спостерігач не може користуватися одним оком для дослідження обох очей випробовуваного, а вимушений дивитися правим оком в праве око досліджуваного і навпаки. Тому частіше використовується офтальмоскопія в зворотному вигляді.

Рис. 6.9. Схема офтальмоскопії в прямому (а) і зворотному (б) видах

Схема офтальмоскопії в зворотному вигляді є принциповою оптичною схемою ручного дзеркального офтальмоскопа, що має широке застосування в наший країні. Світло від джерела (рис. 6.9 б) падає на увігнуте дзеркало 2 з отвором В, яке відображає його і направляє на лінзу 3 (рис. 6.9 б). Пройшовши лінзу, промені світла за допомогою оптичної системи досліджуваного ока 4 освітлюють очне дно. Відбиті від очного дна промені (у разі еметропічного ока) виходять паралельним пучком і падають на лінзу 3, у фокальній площині якої виходить зворотне зображення очного дна, що розглядається потім через отвір в дзеркалі 2 оком спостерігача 5. В даному випадку точка А очного дна зв'язана з точкою зображення А, що знаходиться в повітрі. Для розгляду її спостерігач повинен акомодувати таким чином, щоб точка А' була зв'язана з точкою А". Для того, щоб зіниця В' не обмежував поля зору, лупа повинна давати зображення отвору в зіниці В' досліджуваного ока. Тоді зіниця В' зображається лінзою в отворі В дзеркала, за яким знаходиться око спостерігача.