Економічні програми організації і проведення олімпійських ігор

Проведення сучасних ОІ обумовлює вирішення великої кількості питань, які вимагають не тільки складної багаторічної організаційної роботи, але і значних матеріальних витрат.

Витрати на підготовку і проведення ігор Олімпіад і зимових ОІ залежать від ряду факторів. Основні з них – наявність відповідаючих сучасним вимогам спортивних споруд, умов для розміщення учасників ігор і забезпечення їх усім необхідним (харчуванням, транспортом, різними видами обслуговування). Ось чому, коли столицями ОІ стають ті міста, в яких необхідні умови є, то можна обійтися відносно невеликими витратами. Наприклад, витрати на підготовку і проведення ігор ХХІІІ Олімпіади у Лос-Анжелесі (1984) були відносно невеликими – 469 млн. доларів (реконструкція старих спортивних споруд, олімпійське селище – студентські гуртожитки тощо).

У той же час підготовка і проведення інших ОІ вимагала значних матеріальних витрат. Наприклад, при підготовці і проведенні ігор ХУІІІ Олімпіади у Токіо (1964 р.) було витрачено біля 3 млрд. доларів, ігри ХХ Олімпіади у Мюнхені (1972 р.) коштували 2 млрд. марок, ігри ХХІ Олімпіади у Монреалі (1976 р.) – 1,4 млрд. доларів, ігри ХХІУ Олімпіади у Сеулі (1988 р.) – 2,5 млрд. доларів.

Такі великі коливання у вартості підготовки і проведення ОІ обумовлені тим, що у витратах враховуються не тільки безпосередні витрати, які пов'язані з організацією самих ігор, але і витрати на покращання інфраструктури міст, будівництво і реконструкцію спортивних споруд.

Наприклад, у Мюнхені 527 млн. марок були спрямовані на організаційні витрати, 25 млн. – на підготовку і проведення парусної регати у Кілі, а 1,35 млрд. марок – створення матеріально-технічної бази Ігор і міста Мюнхена.

У Сеулі біля 1,7 млрд. доларів було витрачено на будівництво олімпійського селища, розширення сеульського метрополітену, телецентру, будівництво доріг тощо.

Сьогодні всі розуміють, що Ігри – це не тільки організація змагань, але і розвиток інфраструктури міста на десятки років вперед. Тому весь час збільшується число міст–кандидатів на проведення ОІ.

Великий вплив на суму витрат чинить і політична ситуація, яка склалася в країні, місту, якому надається право стати столицею ОІ. Значні витрати Токіо і Сеулу у значній мірі були обумовлені тим, що і в першому і в другому випадках держави вирішили не жалкувати коштів на ОІ і максимально використали їх для підвищення авторитету своєї країни на міжнародній арені, виводу її з часткової політичної і економічної ізоляції.

Треба визначити, що за всю історію ОІ тільки троє Ігор надали прибуток – у Лондоні (1948), Лос-Анжелесі (1984) і Сеулі (1988 р.). починаючи з 1984 р. прибуток почали приносити й зимові ОІ.

Ігри ХІУ Олімпіади у Лондоні – перші після закінчення другої світової війни – були проведені на скромному організаційному і матеріально-технічному рівні і в силу цього принесли невеликі прибутки.

Ігри наступних олімпіад, як і зимові ОІ, зазнали збитків для міст-організаторів. Ситуація змінилась у зв'язку з проведенням ОІ у Лос-Анжелесі, коли виникла ідея приватного оргкомітету цих ОІ. У березні 1979 р. – за 1951 день до відкриття ігор – приватний оргкомітет Лос-Ажелесу не мав жодного цента на своєму рахунку і ніяких уявлень про ОІ і вимоги МОК.

Голова оргкомітету цих Ігор П. Юбберрот згадує, що з перших днів підготовки до ОІ в основі своєї діяльності ЛАООК була єдина мета: провести найдешевші за останні 25 років Ігри і здобути максимально можливий прибуток.

Економічна програма Ігор ХХІІІ Олімпіади стала чудовою школою олімпійського маркетингу і спонсорства для фахівців різних країн. Кількість фірм-спонсорів було обмежено 30. У число спонсорів були включені тільки ті фірми, які гарантували субсидії не менше 4 млн. доларів. А фірм-офіційних постачальників цих Ігор було 50. Цілеспрямована робота ЛАООК зі спонсорами дозволила отримати 140 млн. доларів.

За даними журналу "Спорт илюстредет" прибутки ЛАООК склали 619 млн. доларів, в тому числі від продажу прав на телетрансляцію Ігор – 239 млн., білетів на змагання – 151 млн., товарів з олімпійською символікою- 121 млн., олімпійських монет – 28 млн., а від нарахування банківських процентів на капітал – 80 млн. доларів. Витрати на проведення ХХІІІ ОІ склали 469 млн. доларів. Оргкомітет отримав прибуток 150 млн доларів, у 10 разів більше запланованих.

Аналіз економічних програм ОІ у Лос-Анжелесі і ігор наступних олімпіад, а також зимових ОІ останнього десятиріччя свідчить про те, що основними джерелами прибутків оргкомітетів є:

проведення лотерей;

продаж прав на телетрансляцію ОІ;

виготовлення і реалізація олімпійських монет, пам'ятних медалей і поштових марок;

прибутки від ліцензійної і видавницької діяльності;

продаж білетів;

спонсорськи послуги;

розміщення у готелях;

оплата сервісу тощо.

Досвід ХХІІІ ОІ у Лос-Анжелесі (1984 р.) дістав розвиток у Сеулі (1988) при підготовці і проведенні Ігор ХХІУ. Загальний прибуток оргкомітету в Сеулі склав 1 млрд. 342,9 млн. доларів. Витрати оргкомітету – 847,7 млн. доларів. Чистий прибуток – 495,2 млн. доларів.

Бюджет Ігор ХХУ Олімпіади у Барселоні передбачав прибуткову частину у розмірі 1,073 млрд. доларів, витрати – 1.069 млрд., тобто витрати були компенсовані.

Немає сумнівів в успішності економічної програми Ігор Олімпіади 1996 року в Атланті – витрати бюджету у 1,58 млрд. доларів були компенсовані.

І ще одна суттєва деталь: аналіз економічних програм сучасних ОІ робить зрозумілим, чому вони ніколи не проводились на африканському континенті і чому перспективи отримання прав на проведення Ігор мають міста розвинених в економічному відношенні країн.

Таблиця 1

Окупаємість Олімпійських Ігор (долари США)