Порівняльний аналіз західної та східної організаційної культури

У широкому спектрі ділових культур можна виділити два полюси – Західна ділова культура і Східна ділова культура. До типових Західних культур належать євро-американська і західноєвропейська ділові культури. До типових найсхідніших – ділові культури країн Азії та Сходу (конфуціанські Японія, Китай, Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг і країни ісламу). Особливості цих типів ділових культур мають історичні, релігійні та загальнокультурні передумови.

Україна знаходиться географічно між Заходом і Сходом. Ділова культура України займає за низкою параметрів (індивідуалізм/колективізм, ієрархічність/егалітаризм й ін.) проміжне положення між Західною та Східною культурами. Зростання залучення українців у міжнародні проекти актуалізує питання взаємодії різних культур на всіх рівнях ведення бізнесу – від робочих місць до топ-менеджменту.

Знання полярних особливостей культур дозволяє орієнтуватися в ситуаціях крос-культурних комунікацій, оптимізувати відносини з інокультурною громадськістю. Звернувшись до стереотипів і гіпербол, визначимо типові (хоча і не абсолютні) риси ділових культур Заходу та Сходу.

Незалежність, індивідуалізм, егалітаризм, рішучість, самовпевненість, прямолінійність, надійність, обов’язковість, точність, пунктуальність, ініціативність, цілеспрямованість, мобільність, енергійність, оптимізм так можуть оцінюватися специфічні відмінні риси Західної ділової культури з позиції українців. Ухильність, ієрархія, колективізм, ритуальність, декоративність, чиношанування, залежність, клановість, кумівство, хитрість, фаталізм, хабарництво – звичайно сприймаються українцями як специфічні характеристики Східної культури.

Для України характерні колективний початок, ідеї єдності і спільності всього людства, особливості історичної місії. Проте у наш час виникають такі цінності, як індивідуальність, фінансове благополуччя, досягнення, освіта, успіх, пріоритет молоді. Культуру України можна визначити як середню між західною (культурою індивідуалізму) і східною (культурою колективізму), тобто як «колективний індивідуалізм». Географія культури виглядає як посилення індивідуалізму за мірою просування зі сходу на захід.

Індивідуалізм як індивідуальні ініціатива, відповідальність, право, винагорода, визнаний американцями як двигун суспільного прогресу. Індивідуальний інтерес – обов’язкова і перша умова участі американця в будь-якій діяльності, й це визнається американською культурою. Індивідуум тут – осередок суспільства, атом, з якого воно полягає. Американські робочі місця побудовані на індивідуалізмі, люди оплачуються і просуваються на індивідуальній основі. Американці визначають групи (і фірми) як добровільні асоціації, які можна зруйнувати або залишити, коли це відповідає інтересам індивідуума або акціонерів. На Сході, зокрема, в Японії індивідуалізм нерідко розглядається як загроза суспільству. Японія видається нацією, де особа – не самостійна одиниця, а функція групи та корпоративної приналежності.

Колективізм і групова орієнтація – як в побутовій, так і в діловій сфері – притаманні Східній діловій культурі, де осередком суспільства є не індивідуум, як на Заході, а група. Людина тут ідентифікує себе з групою перш за все і менше всього як індивідуум, особа. Висунення індивідуальних інтересів в японському діловому середовищі неввічливо й знаходиться на межі з непристойністю. Так висока якість японської техніки відома у всьому світі, при цьому імена японців (вчених, винахідників, лідерів бізнесу), що забезпечили Японії технологічне лідерство, практично не відомі світовій громадськості. Колективізм ув Східній культурі зведений в абсолют до відкритого спорідненого протекціонізму, клановості.

Індивідуалізм безпосередньо пов’язаний з незалежністю і свободою особи. Незалежність і внутрішня свобода американця виявляються в щирій пошані прав людини, свободи слова й інформації, незалежності ЗМІ. Права людини – наріжний камінь американської конституції. У Китаї та деяких інших азіатських країнах інші пріоритети. Права та інтереси групи (країни, сім’ї, робочого осередку або компанії) важливіше за права окремої особи. Член Східної культури пов’язаний безліччю зобов’язань щодо низки груп, що позбавляє його соціальної мобільності.

Для східних суспільств характерна, на відміну від західних, жорстка ієрархія і велика дистанція влади. Це означає, що відмінності повноважень різних рівнів ієрархії великі. Японське суспільство з його тисячолітньою імперською історією організовано суворо вертикально. Вік і стаж роботи традиційно винагороджувався тут частіше, ніж кваліфікація. Молодого співробітника не прийнято просувати по службовим сходам раніше, ніж більш старшого, хай і менш кваліфікованого.

Японець ідентифікує себе з групою в ієрархічній манері. Зайнятий в японській компанії – свого роду клані – зобов’язаний берегти вірність цінностям і вертикальній системі відносин у клані. Ця система виражається в підлеглості нижчих та доброзичливості вищих. Влада в клані тримається не на розпорядженні ресурсами, не на чарівливості й харизмі, й не на інших західних поняттях, на зразок взаємного обміну, а на природі японського порядку речей. Показова картина – старший керівник-японець виходить з приміщення, де проводяться збори. Японці, які залишаються в приміщенні, встають і кланяються, проводжаючи його. Їх поведінка виглядає підлесливою для українців й тим більше для американців.

Егалітаризм як стиль відносин рівних, властивий Західній культурі й американської особливо. США – країна високої соціальної мобільності, суспільство меритократії. Суспільством керують люди чиє високе положення обумовлено особистими досягненнями, а не успадкованим статусом або протекцією.

Американці називають у діловому середовищі один одного на ім’я. Вважається, що це спрощує комунікації. При цьому різниця у віці та статусі може бути значною. В англійській мові немає двох займенників – «ти» і «ви», а є тільки один. У Східній діловій культурі часто при зверненні до іншого треба перерахувати всі імена і титули співрозмовника. За сутністю, це закріплює ієрархічність відносин, підкреслює відносини підлеглості. Аналогічну роль – підкреслення ієрархії – з погляду американських дослідників, відіграють правила поведінки зайнятих у деяких японських компаній.

«На Сході думають одне, говорять друге, а роблять третє». Ця східна мудрість сприймається українцями як хитрість, лукавство і навіть нечесність. У той же час традиція західного бізнесу не розділяти слова та вчинки сприймається українцями як несподівана прямолінійність, простодушність і необачність. Прямолінійність у Західній і, особливо, в американській культурі, здається японцям зухвало неввічливою та майже нахабством. Якщо американці не збентежуючись відмовляються від нецікавої пропозиції, то в Японії немає слова «ні». Японці вважають його неввічливим і всіляко ухиляються від прямої відмови, хоча саме про нього і йдеться. Навіть українцям здається така поведінка нещирою. А для японців щирість людини це прагнення людини зберегти «гармонію» відносин, тобто не порушувати згоду, комфорт, прихильність і спокій оточуючих.

Взагалі мову представників Східної культури не слід сприймати буквально. Японська мова, перекладена на російську, звучить витіювато, неконкретно і багатослівно. Східна культура належить до «висококонтекстуальних». Це означає, що реальна сутність сказаного значною мірою визначається контекстом (ситуацією, місцем, часом, передісторією) того, що відбувається, а не словами.

Прямолінійність американців виявляється в готовності почати переговори відразу із справи – з цифр, документів і конкретних пропозицій, навіть якщо партнери бачать один одного вперше. Втрата часу для них – втрата грошей. Така, з погляду східних партнерів, «необачність» і необережність обумовлена високим рівнем розвитку правових відносин у країнах Заходу, що забезпечують учасникам реальний захист від обману партнера.

Порушення контракту однієї із сторін легко і звично може вирішитися американським судом й порушник реально карається законом. У країнах Сходу не створено такого всебічного та надійного юридичного захисту сторін, тому гарантією надійності партнера є родинні зв’язки і достатньо добре особисте знайомство з потенційним партнером, тобто наявність додаткових інтересів. Японці й американці надають діловим зустрічам різне значення. Американці приходять на зустріч обговорити проблему і виробляти рішення. Японці вважають, що збір скликається для оголошення рішення і для того, щоб показати, що всі з цим рішенням згодні.

Японці цінують щирість у бізнесі, хоча це поняття не значить того, що значить для американців. В Америці щира людина чинить так, що інші люди стають обізнані про її ставлення до будь-чого і про наміри. Ідея в тому, що щирість породжує правду.

В японців немає такого акценту. Для них щира людина чинить так, щоб не образити іншого. Бути щирим – означає створювати для інших впорядкований, гармонійний світ.

Різне значення на Заході та Сході має компроміс. Компроміс у Західній культурі – свідоцтво доброї волі, бажання і дієвого прагнення розв’язати проблему. У Східній культурі компроміс має швидше негативний відтінок. Піти на компроміс тут – означає виявити слабкість характеру, нездатність утримувати межі своєї позиції. Йдучи на компроміс, представник Східної культури «втрачає особистість».

Час у західному розумінні – лінійний, він складається з минулого, теперішнього часу і майбутнього. Час – ресурс, який треба планувати і раціонально використовувати; час – це гроші. Західні культури переважно моноактивні, тобто всі події послідовно і впорядковано розподілені в часі й у момент часу робиться одна справа. Американець знає, яка вартість години його часу. На Сході – час менш явне поняття, він не лінійний, а концентричний.

Якщо пройшов період часу, а заплановане не виконано, це не означає втрату часу, який повернеться знов на наступному циклі – дня, тижня або року. На Сході події прив’язані не стільки до часу, скільки до обставин і людей.

Важливо також, що американці орієнтовані на короткострокові ділові відносини. Вдала операція їх влаштовує сама по собі. На Сході прийнято будувати й орієнтуватися на тривалі ділові відносини; короткострокові інтереси партнера викликають нерозуміння, розгубленість і настороженість. У Східній культурі характерне тривале, затягнуте обговорення рішень на основі горизонтальних узгоджень, і, нарешті, нечітке їх виконання.