Методичні поради. При вивченні цієї теми слід звернути увагу на той факт, що виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато чинників

При вивченні цієї теми слід звернути увагу на той факт, що виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато чинників суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру.

Розглядаючи перше питання семінару необхідно ознайомитись з широким колом світоглядних засад європейської культури, зокрема, з художніми стиля-ми романтизму та класицизму. Як і в інших країнах Європи, місію вирішення національних проблем в Україні взяла на себе національно свідома, добре освічена еліта – інтелігенція, представники якої походили з різних верств населення. Усвідомлюючи свій «борг» перед народом, який зберіг національну культуру і виступав, на їх думку, потужною культуротворчою силою, представ-ники інтелігенції вважали за необхідне вести культурно-освітню роботу, поширювати грамотність, сприяти пробудженню національної свідомості простих людей.

Далі слід зазначити, що в українському відродженні ХІХ ст. виділяють три наступні етапи:

І етап – період становлення національної інтелігенції, збирання і вив-чення історичного, етнографічного й фольклорного матеріалу; діяльність «Руської трійці»; час заснування Харківського, Київського та Новоросійського університетів.

Характеризуючи цей період розвитку освіти та наукових знань в Україні, потрібно звернути увагу на створення системи вищих та спеціальних навчальних закладів. Наукові дослідження О. Ляпунова, М. Ващенка-Захарчен-ка, М. Авенаріуса, М. Бекетова, І. Мечникова, І. Полюя, М. Делоне.

ІІ етап – відзначається пробудженням національної свідомості у колах різночинної інтелігенції і пов'язаний з діяльністю Кирило-Мефодіїївського товариства і громад. Тиск цензури та обмеження національно-культурного руху. Валуєвський циркуляр (1863) та Емський акт (1876). Заснування в Петер-бурзі журналу «Основа» (1861-1862).

Культурно-просвітницька діяльність громад. В. Антонович, П. Житець-кий, П. Чубинський, Т. Рильський, М. Драгоманов. Південно-західний відділ Російського географічного товариства – перший науковий українознавчий осередок у Наддніпрянській Україні.

ІІІ етап ознаменований оформленням думки щодо політичної не залеж-ності України, виникненням політичних рухів і партій, приєднанням більш широких народних сил до патріотичного руху відродження. Брошура М. Міх-новського «Самостійна Україна». Доцільно звернути увагу на формування «Просвіт» та створення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (1873). Громадсько-культурна діяльність М. Грушевського.

Студенти повинні засвоїти, що відбувається трансформація культур-ницького руху. Формування інфраструктури української культури. Етногра-фічні дослідження та фольклористика: Ф. Вовк, В. Хвойка, М. Сумцов, П. Чубинський. Розвиток мовознавства: П. Житецький, О. Потебня, А. Крим-ський, Б. Грінченко.

Потім слід з’ясувати роль передових громадських діячів і літераторів у процесі становлення і розвитку свідомості українського народу, а саме І. П. Котляревського, який став засновником літературної мови, М. Кос-томарова, який активно поширював українську культуру, показати, що ідеї реалізму знайшли своє продовження у творах П. П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка.

Необхідно зазначити, що в цей період відбувається становлення професійного українського театру, який пов'язаний з творчістю таких видатних митців, як М. Кропивницький, М. Старицький, та І. Карпенко-Карий. Видатними акторами того часу були М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька, А. Макимович, М. Садовська-Барілоті. Необхідно проаналі-зувати й театральне життя Західної України. Слід відзначити, що український театр того часу був музично-драматичним (зі співами, танцями), міцно пов'язаний з народною творчістю. Основу п’єс становили побутові оповіді про події народного життя.

При підготовці до вивчення музичних аспектів культури необхідно звернути увагу на діяльність С. Гулака-Артемовського, П. Сокальського, М. Аркаса, М. Лисенко – засновника української класичної музики.

При розгляді останнього питання семінарського заняття, потрібно відзначити, що великий крок вперед в українській художній культурі було зроблено в розвитку спеціальної малярської освіти. Саме в цей час засно-вуються Одеська художня школа (1865), Харківська художня школа М. Раєвської-Іванової (1869), Київська художня школа М. Мурашка (1875). Подальший розвиток отримав жанр портрету. Особливим колоритом відзначені портрети пера М. Мурашка, І. Крамського, М. Ге, І. Рєпіна, Т. Шевченка. Українське пластичне мистецтво та живопис. Плідно розвивалося мистецтво офорту, одним з яскравих представників якого був Т. Г. Шевченко.

На завершення розгляду цього питання студенту варто розглянути імпресіонізм в українському живописі. І. Труш, О. Новаківський, О. Мурашко.

Необхідно також звернути увагу студентів на те, що з кінця XVIII ст. значні зміни відбулися у плануванні і забудові великих міст. Істотних успіхів досягло інженерне обладнання окремих споруд. Наприкінці століття почина-ється доба розвитку еклектики як провідного напряму в архітектурі. Основні принципи еклектики надавали змогу вільно використовувати різні архітектурні стилі та декоративні елементи, такі як прийоми Ренесансу, бароко, рококо, класицизму.

По закінченню вивчення цієї теми необхідно оволодіти змістом таких категорій: національно-культурне відродження, романтизм, класицизм, фольклор, етнографія, українська драматургія, паркове мистецтво, романтико-реалістичний пейзаж, реалізм, Кирило-Мефодіїївське товариство, «Руська трійця», історичний роман, періодичні видання, професійний театр, «інтелект-туальна еміграція», національна опера, архітектура, еклектика, образотворче мистецтво, Товариство південноросійських художників, наукові товариства.