Юстиції, нотаріат і адвокатура в Україні

Правовий статус адвокатур и України як правозахисного органу. Правовий статус адвокатури України регламентує Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХП "Про адвокатуру". Відповідно до ст. 1 згаданого Закону, адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокатура України здійснює діяльність на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, що діють відповідно до Закону України "Про адвокатуру" та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання працюють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності, гласності, їх реєстрація відбувається у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, адвокати — про отримання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.

Нотаріат — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на державних нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах та приватних нотаріусів. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У тих населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевих рад, а за кордоном — консульськими установами та дипломатичними представництвами України.

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, відповідно до майнових, особистих, інших прав і законних інтересів фізичних й юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, запобігання правопорушень.

Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва і Севастополя. Державні нотаріальні контори відкриває і ліквідовує Міністерство юстиції України.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації.

Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії. Нотаріус, незалежно від того, чи є він державним, чи приватним, вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йому повноваження їх вчиняти. Водночас нотаріус несе особисту відповідальність за вчинення нотаріальних дій.

Нотаріусом в Україні може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво на право займатися нотаріальною діяльністю. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видає Міністерство юстиції України на основі рішення кваліфікаційної комісії. Особа, яка не склала іспит, допускається до його повторного складання не раніше як через один рік.

Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Відповідно до Закону України "Про нотаріат", нотаріус має право:

— витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

— складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

При здійсненні нотаріальної діяльності нотаріус зобов'язаний:

— виконувати свої професійні обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

— сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

— зберігати в таємниці відомості, отримані ним у зв'язку зі вчиненням нотаріальних дій;

— відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані дотримувати таємниці цих дій.

· У державних нотаріальних конторах вчиняють низку нотаріальних дій, основними з яких є:

— посвідчення угод;

— вживання заходів щодо спадкового майна;

— видання свідоцтв про право на спадщину;

— накладання заборони відчужень нерухомого майна;

— видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки;

— засвідчення правильності копій документів та витягів з них.

Усього в законі "Про нотаріат" вказано 21 нотаріальну дію, яка може бути вчинена в державних нотаріальних конторах, і зазначено, що законодавством України на державних нотаріусів можуть покладатися і вчинення інших нотаріальних дій.

Правовий статус приватних нотаріусів визначається Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 р., згідно з яким приватні нотаріуси мають право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком таких нотаріальних дій:

— видачі свідоцтва про право на спадщину;

— вжиття заходів до охорони спадкового майна.

З цього приводу треба зазначити, що змін до відповідних норм Закону України "Про нотаріат" не було внесено.

Статус Міністерства юстиції України та його органів на місцях* Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 1998 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 834 (834-2004-п) від 05.07.2004 р., встановлено систему органів юстиції, до якої входять:

— Міністерство юстиції;

— Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;

— обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

— районні, районні у містах управління юстиції;

— міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Районні та міські (міст обласного значення) управління юстиції можуть бути об'єднані у міськрайонні управління юстиції, а районні у містах (окрім міст Києва та Севастополя) — у міжрайонні управління юстиції за рішенням міністра юстиції.

Правовий статус Міністерства юстиції України визначається Положенням про Міністерство юстиції України, яке затверджене Указом Президента України 30 грудня 1997 р. із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента від 28 вересня 2004 р. № 1143/2004.

Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.

Основними завданнями Мін'юсту України є:

— забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

— підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

— забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері;

— підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

— планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності;

— координація роботи з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

— організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

— організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів цивільного стану;

— розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

— здійснення міжнародно-правової співпраці.

Мін'юст України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові акти Міністерства є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, та громадянами.

Мін'юст України очолює міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра України призначає на посаду Верховна Рада України. Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.

Правовий статус Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь, які є територіальними органами Мін'юсту, визначається положенням про них, яке затверджено наказом Міністра юстиції України від ЗО серпня 2000 р.