Суть та визначення маркетингу

Термін„маркетинг” (market – ринок) з'явився в економічній літературі США на межі Х1Х і ХХ століть, його успіхи зв'язані з такими видатними іменами, як Ф. Котлер, П. Дракер, І. Ансофф, Л.Якока, С.Маджаро, Дж.Р.Еванс та інші /1,2,3/. Створення основних методів маркетингу зв'язують з іменами С. Маккорміка, Д. Маккарті, В.Креузі, Р.Ватлера.

Бурхливий розвиток маркетингу припадає на 50-60-ті роки ХХ століття. Ідеї маркетингу пропагують міжнародні й національні інститути та асоціації маркетингу. В 1997 році засновано Українську асоціацію маркетингу / 1,с. 14 /.

У сучасній літературі можна знайти значну кількість різних визначень маркетингу.Класик маркетингу Ф.Котлер дає таке визначення: маркетинг- вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб шляхом обміну

З позиції діяльності підприємства в умовах ринку виділяють три підходи до визначення суті маркетингу:

· Маркетинг як самостійний вид підприємницької діяльності;

· Маркетинг як функція управління;

· Маркетинг як сучасне бачення філософії бізнесу.

Головним завданням будь-якої діяльності на конкурентному ринку є вміння якнайкраще задовольнити потреби споживачів.

46. Суть та особливості маркетингових досліджень

Маркетингові дослідження являють собою збір, обробку та аналіз даних з метою зменшення невизначеності, супутньої прийняттю маркетингових рішень.

Маркетингові дослідження поділяються на три типи:

· попередні (збирається попередня інформація, що допомагає скласти гіпотезу);

· описові (дається констатація тих чи інших фактів або подій);

· аналітичні (перевірка гіпотез про причинно-наслідкових зв'язках).

Вимоги до маркетингових досліджень:

По-перше, ці дослідження повинні носити комплексний і систематичний, а не випадковий або незв'язний характер.

По-друге, при їх здійсненні повинен дотримуватися науковий підхід, заснований на принципах об'єктивності, точності й ретельності.

Принцип об'єктивності означає необхідність врахування всіх чинників і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації. Дослідник зобов'язаний грунтуватися в своїх висновках тільки на фактах, а не на інтуїції або попередньому думці.

Принцип точності означає чіткість постановки завдань дослідження, однозначність їх розуміння і трактування, а також вибір інструментів дослідження, які забезпечують необхідну достовірність результатів дослідження.

Принцип ретельності означає, що в процесі наукового дослідження розглядаються всі доступні, відомі й доречні в даному випадку факти. Не можна відкидати дані тільки тому, що вони не вкладаються в прийняту гіпотезу або теорію.

По-третє, дослідження повинні проводитися у відповідності до загальноприйнятих принципів чесної конкуренції, зафіксованими Міжнародним кодексом по практиці маркетингових і соціальних досліджень.

По-четверте, маркетингові дослідження повинні бути ретельно сплановані, і складатися з комплексу послідовних приватних дій (етапів):

Етапи дослідження:

1. Визначення цілей і завдань дослідження. Вони прямо випливають із специфіки проблеми, актуальної для фірми в той чи інший момент часу.

2. Відбір джерел інформації здійснюється, щоб полегшити пошук необхідної інформації. Правильний вибір джерел звільняє від зайвих зусиль по збору даних, безцільних пошуків потрібних відомостей там, де їх завідомо не може бути.

3. Збір інформації припускає залежно від особливостей об'єкта дослідження використання методів вивчення ринку, споживачів, конкурентів і т.д.

4. Аналіз інформації припускає її вивчення, переробку за допомогою різних методів і прийомів, а також витяг необхідних відомостей з усього масиву отриманих даних.

5. Представлення результатів дослідження припускає розробку висновків та рекомендацій. Вони повинні безпосередньо випливати з результатів аналізу, бути аргументованими і достовірними, спрямованими на вирішення поставлених проблем.

47. Суть та особливості маркетингового контролю

Контроль маркетингу - процес виміру й оцінки результатів реалізації стратегій і планів маркетингу, виконання коригувальних дій, що забезпечують досягнення маркетингових цілей. Контроль укладає цикл керування маркетингом і одночасно дає початок новому циклу плануванню маркетинговою діяльністю. Так виявлення сильних і слабких сторін маркетингової діяльності, аналіз рівня виконання планів маркетингу є необхідними для правильного вибору цілей і стратегій маркетингової діяльності на наступний плановий період.

Звичайно виділяють три види контролю маркетингу:

1) контроль річних планів,

2) контроль прибутковості

3) стратегічний контроль.

Контроль річних планів - оцінка й коректування рівня виконання річних завдань по обсязі продажів, прибутку й іншим показникам у розрізі окремих ринків і продуктів. Оскільки саме в річному плані маркетингу в зазначених розмірах, як правило, детально проробляються окремі напрямки й показники маркетингової діяльності, то інформація про рівень їхньої реалізації становить великий інтерес для керівництва організації. Здійснення маркетингової діяльності припускає істотні витрати.

Контроль прибутковості - оцінка й здійснення коригувальних дій з метою забезпечення прибутковості різних продуктів, територій, груп споживачів, каналів розподілу, діяльності на різних ринках. Даний контроль може здійснюватися на різній тимчасовій базі - щотижня, щомісяця, раз у квартал і т.п. він може бути частиною річного контролю.

Стратегічний контроль припускає критичний аналіз ефективності маркетингу в цілому. В основі стратегічного контролю лежить використання методів аудита маркетингу.

Перераховані три види маркетингового контролю різняться між собою по своїм цілям, завданням, об’єктам і характеру вироблюваних рекомендацій.

1. Ціль контролю за виконанням поточних (річних) планів —установити відповідність поточних показників плановим або їхня розбіжність. Таке зіставлення можливо за умови, що показники річного плану розбиті по місяцях або кварталам. Основні кошти контролю - аналіз стану збуту, аналіз частки фірми на ринку, аналіз співвідношення «витрати -обсяг збуту» і спостереження за реакцією покупців.

2. Контроль прибутковості й аналіз витрат припускає контроль рентабельності маркетингової діяльності фірми в цілому й стосовно до конкретних товарів, асортиментним групам, цільовим ринкам і сегментам, каналам руху товарів, коштам реклами, комерційному персоналу й ін.

Аналіз співвідношення «витрати на маркетинг - обсяг збуту» дозволяє не допускати значної перевитрати коштів при досягненні маркетингових цілей.

3. Стратегічний контроль і ревізія маркетингу — це відносно регулярна, періодична або епізодична ревізія маркетингової діяльності фірми, під якою, по визначенню Ф. Котлера, розуміється «... комплексне, системне, безстороннє й регулярне дослідження маркетингового середовища фірми (або організаційної одиниці), її завдань, стратегій і оперативної діяльності з метою виявлення виникаючих проблем і можливостей, що відкриваються, і видачі рекомендацій щодо плану дій по вдосконалюванню маркетингової діяльності цієї фірми».

Проведення стратегічного контролю й ревізії, що випливає з нього (перегляду) маркетингової стратегії на відміну від двох інших видів маркетингового контролю - міра неординарна, а нерідко й надзвичайна, до якої прибігають головним чином у тих випадках, якщо:

1) прийнята раніше стратегія (стратегії) і обумовлені нею завдання морально застаріли й не відповідають новим умовам зовнішнього середовища;

2) значно, причому в порівняно короткий термін, підсилилися ринкові позиції основних конкурентів фірми, зросла їхня агресивність, підвищилася ефективність форм і методів їхньої роботи;

3) фірма зазнала значної поразки на ринку: різко скоротилися її продажі, загублені деякі ринки, асортименти містить малоефективні товари зниженого попиту, багато традиційних покупців товарів фірми всі частіше відмовляються від їхнього придбання.

4) істотно зріс технічний, виробничий, збутовий потенціал фірми, сформовані нові конкурентні переваги.

48. Суть та особливості маркетингової політики просування

Просування - будь-яка форма повідомлень, які підприємство чи організація використовує для інформування, переконування, нагадування про себе, свої товари та/або послуги. Просування в маркетингу має комплексний характер, оскільки об'єднує низку елементів із притаманними їм властивостями: рекламу, паблік рилейшнз (зв'язки з громадськістю), стимулювання збуту, персональний продаж тощо. Відповідно комплекс просування - це набір засобів впливу на цільові сегменти ринку або інші контактні аудиторії з метою формування прихильного ставлення до підприємства, його цілей та завдань, товарів і/або послуг.

Формування комплексу просування визначає структуру та завдання маркетингової політики просування, тобто системи загальних принципів, критеріїв та орієнтирів у сфері взаємовідносин між підприємством чи організацією, з одного боку, та зі споживачами або іншими контактними аудиторіями, з іншого, з метою досягнення маркетингових цілей, цілей підприємства та створення умов для реалізації його місії на ринку.

Маркетингова політика просування використовує елементи комплексу просування в якості арсеналу засобів комунікації. Комунікація - у найбільш широкому розумінні - це процес обміну інформацією.

Для суб'єктів підприємництва, що використовують у своїй діяльності концепції маркетингу, комунікацію слід трактувати як засіб змістовного передавання інформації між її відправником та одержувачами за допомогою різноманітних форм зв'язку, що тісно пов'язаний з ринковим позиціюванням, корпоративною культурою, мотивацією і спрямований на досягнення цілей підприємства.

Маркетингову політику просування часто ототожнюють із маркетинговими комунікаціями підприємства. Даний підхід використовують здавна, однак доцільно зазначити, що, окрім елементів комплексу просування, комунікаційними функціями наділена ще й решта елементів комплексу маркетингу. Зокрема, сам товар у реальному виконанні вже може мати власну комунікацію (наприклад, «бачу хліб - відчуваю голод - здійснюю купівлю»); це саме стосується ціни та місця продажу («бачу товар у зручному для мене місці - він мені потрібен - можу або не можу придбати»). Проте найбільший комунікаційний вплив мають елементи маркетингового комплексу просування.

49. Суть та особливості маркетингової ревізії

Увесь перелік робіт зі стратегічного контролю прийнято називати ревізією маркетингу, що означає комплексне, системне, неупереджене й регулярне дослідження маркетингового середовища фірми (або організаційної одиниці), її завдань, стратегій та оперативної діяльності з метою виявлення проблем і можливостей, що відкриваються, та розроблення рекомендацій щодо плану дій з удосконалювання маркетингової діяльності. План ревізії маркетингу представлений в табл. 10.2.

Таблиця 10.2. Складові плану ревізії маркетингу

52. Суть та особливості маркетингової товарно-асортиментної політики

Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збу­тової діяльності фірми.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.

Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегії упаковування, маркування, обслуговування товарів.

Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси (дослідницькі, науково-технічні, виробничі, збутові) нині та на майбутнє.

Сукупність усіх продуктів підприємця називається програмою. У промисловості використовується термін виробнича програма, у торгівлі – асортимент.

Товар – усе, що може задовольнити нестаток або потребу й пропонується ринкові з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи, організації, ідеї).

Товарна одиниця – відособлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду й інших атрибутів (наприклад, губна помада – товар, а тюбик – одиниця товару).

Суть асортиментної політики:

– визначення наборів товарних груп (видів, підвидів, марок),

– оптимальне співвідношення базових моделей та їх модифікацій,

– встановлення співвідношення присутності на ринку товарів, що знаходяться на різних стадіях ЖЦТ.

Завдання асортиментної політики:

– задоволення попиту та завоювання нових покупців,

– оптимізація фінансових резервів фірми та використання її технологічного досвіду.

Фактори, що впливають на асортимент продукції:

– наукові розробки в галузі,

– оновлення асортименту продукції фірмами-конкурентами,

– зміни в ринковому попиті,

– суто виробничі потреби (бажання уникнути недозавантаженості потужностей, використати побічні продукти для підвищення ефективності виробництва).

53.Суть та особливості маркетингової цінової політики

Маркетингова цінова політика - комплекс заходів фірми, до яких належить формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми.

З маркетингової точки зору, ціна - це сума тих цінностей, які споживач віддає за право володіння певними товарами чи послугами.

Історично склалося так, що ціна завжди була основним фактором, який визначає вибір покупця. Це твердження характерне для країн з низькою купівельною спроможністю населення і продуктів типу товарів широкого вжитку. Однак останнім часом здійснюють вагомий вплив на вибір покупців нецінові фактори.

Значення і роль маркетингової цінової політики в діяльності фірми суттєво залежать від типу ринку. Найзначнішою є ЇЇ роль на ринку монополістичної конкуренції. Тут існує широкий діапазон цін, отже, і багатоваріантність рішень щодо їх величини.

Дещо меншою є роль маркетингової цінової політики на олігопольному ринку. Невелика кількість продавців, які негайно реагують на цінову політику конкурентів. Труднощі проникнення на такий ринок призводять до того, що кожен підприємець орієнтується не стільки на поведінку споживачів і свої витрати, скільки на конкурентів, тобто на існуючі орієнтири, які встановлюють цінові лідери.

Незначною є роль маркетингової цінової політики на ринку чистої монополії. Тут, ураховуючи те, що існує лише один продавець, ціна може бути як нижчою, так і значно вищою за собівартість продукції.

Мінімальна роль маркетингової цінової політики на ринку чистої конкуренції. Головна причина цього - наявність ринкової ціни, яка встановлюється завдяки великій кількості продавців і покупців. Головне завдання маркетингової цінової політики на такому ринку - орієнтування на динаміку ринкової ціни.

54.Товарна марка і товарний знак

Товарна марка — це ім'я, назва, символ, малюнок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів чи послуг даного продавця і диференціації їх від товарів конкурентів.
Товарний знак — це товарна марка, що зареєстрована у встановленому порядку і має юридичний захист.

Товарний знак є об'єктом промислової власності, його юридичний захист здійснюється на основі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», прийнятого 15 грудня 1993 р. Офіційну реєстрацію товарних знаків (ТЗ) виконує Держпатент України.

Зареєстрований товарний знак, як звичайно, супроводжується буквою R y колі, іноді — позначенням ТМ (від англійської назви ТЗ — «trade mark», що часом дослівно перекладають як «торгова марка»).
Згідно із Законом України офіційно зареєстрованими елементами ТЗ можуть бути:– герби і прапори держав;– емблеми, скорочення чи повні найменування міжнародних організацій (приміром, Червоний Хрест, ООН, ЮНЕСКО);–родові назви товарів.
Функції товарних знаків:– створюють відмінності між товарами;– полегшують ідентифікацію товару;– виступають гарантом якості товару;– надають інформацію про товар та його виробника;– рекламують товар;– підносять престиж продукції;– забезпечують правовий захист товару.
Створення товарних знаків — це поєднання науки й мистецтва, адже вони повинні одночасно відповідати багатьом вимогам, основні з яких:– новизна ідеї;– асоціативність;– естетичність;– лаконічність;– зручність вимови;– легка запам'ятовуваність;– гармонія кольорів;– а головне — можливість миттєвого розпізнання (як, наприклад, ТЗ «Мерседес»).
З огляду нате, хто є власником марок, розрізняють марки виробників і марки торговельних посередників (дилерські марки).

55.Товарний асортимент: його параметри і планування

Товарний асортимент — це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін.

Обсяг і структура асортименту характеризуються показниками: глибини та широти асортименту.Глибина асортименту — кількість моделей, розмірів або відтінків смаку, кількість різновидів товару певного товарного асортименту. Широта асортименту — різноманітність товару в асортименті (або кількість асортиментних груп).Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай у суміжні товарні категорії. У процесі формування товарного асортименту підприємству слід дотримуватися стратегічного підходу. До основних стратегій товарного асортименту належать: поглиблення асортименту, підтримка марок, скорочення асортименту, звуження асортименту.

система формування асортименту передбачає здійснення таких заходів:

1) визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних способів використання продукції і особливостей споживчої поведінки на відповідних ринках;

2) оцінка товарів-аналогів, що їх виробляють конкуренти, за тими самими напрямками;

3) критична оцінка власних виробів та аналогічної продукції конкурентів з позицій покупців;

4) коригування асортименту у зв’язку зі змінами рівня конкурентоспроможності окремих товарів;

5) вивчення пропозицій щодо створення нових продуктів та поліпшення властивостей вироблюваної продукції, а також нових способів та сфер використання товару;

6) розроблення специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;

7) вивчення можливостей виробництва нової або модернізованої продукції з урахуванням можливих цін, собівартості, рентабельності;

8) розроблення спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, найменування, упаковки продукту згідно з результатами проведених випробувань виробу;

9) оцінювання всього асортименту та внесення змін до нього.

Товарний асортимент необхідно планувати. Планування визначається стратегією продажів, а стратегія продажів ґрунтується на стратегії розвитку підприємства.

56.Товарні знаки: види, функції та вимоги

Згідно із Законом України офіційно зареєстрованими елементами ТЗ можуть бути:– герби і прапори держав;– емблеми, скорочення чи повні найменування міжнародних організацій (приміром, Червоний Хрест, ООН, ЮНЕСКО);–родові назви товарів.

Торговельні марки можуть бути образотворчими, словесними, комбінованими, звуковими, тривимірними - представляють собою упаковку товарів або самі товари. Крім того, можуть бути, звичайно, захищені та колірні рішення товарних знаків, тобто товарний знак захищається в тій колірній гаммі, в якій він був поданий на реєстрацію.

Зустрічаються, особливо останнім часом, нові види товарного знака, що фігурують на ринку.

У деяких країнах існують нюхові знаки, коли певний запах може бути захищений як товарний знак. Існує цілий ряд різноманітних позначень, що використовуються як товарні знаки, проте завжди діють два однакових умови: знак повинен мати розпізнавальну здатність і не повинен вводити в оману.

Функції товарних знаків:– створюють відмінності між товарами;– полегшують ідентифікацію товару;– виступають гарантом якості товару;– надають інформацію про товар та його виробника;
– рекламують товар;– підносять престиж продукції;– забезпечують правовий захист товару.

Створення товарних знаків — це поєднання науки й мистецтва, адже вони повинні одночасно відповідати багатьом вимогам, основні з яких:– новизна ідеї;– асоціативність;– естетичність;– лаконічність;– зручність вимови;– легка запам'ятовуваність;– гармонія кольорів;– а головне — можливість миттєвого розпізнання (як, наприклад, ТЗ «Мерседес»).

57.Упаковка товарів: види, вимоги, планування

Упаковка — це місткість, оболонка, тара для зберігання про­дукції, етикетка і вкладиш; як елемент товарної політики потребує постійної уваги, всебічного вивчення, правильної орієнтації в пла­нуванні, розробці і виробництві її.

Розрізняють три види упаковок:
– Внутрішня упаковка — безпосереднє вмістилище товару. Так, для лосьйону це буде пляшечка, в яку він налитий.
– Зовнішня упаковка — конструкція, призначена для захисту внутрішньої упаковки, яку знищують при підготовці товару до безпосереднього використання (приміром, картонна коробка).
– Транспортна упаковка — конструкція, призначена для пакування, зберігання, транспортування.

Основні вимоги, що пред'являються до упаковки товару: • текст та ілюстрації, що розміщуються на упаковці, повинні бути чіткими, однозначними і відповідати змісту товару, не вводити в оману покупця про кількість і якість міститься в упаковці товару; • дані про масу, обсяг та кількість упакованого матеріалу повинні бути по можливості округленими (наприклад, 100 г, 500 г); • контроль за додержанням термінів придатності товару повинен здійснюватися на основі спеціальної вказівки, поміщеного на упаковці.
Упаковка товару розробляється одночасно з розробкою товару. Вона, як і товар, повинна відповідати певним національним або міжнародним стандартам. Основне призначення упаковки полягає в наступному: • охороняти товари від псування і пошкоджень; • створити оптимальні умови для зберігання, транспортування, навантаження і вивантаження; • забезпечити створення оптимальних (за вагою й обсягом) одиниць для продажу товару; • мати привабливий вигляд для реклами товару.
Створення упаковки передбачає наступну послідовність: • формування концепції упаковки, яка має визначати її основної функції (надійний захист, чітка інформаційна спрямованість на покупця, новий метод роздачі і т. д.); • ухвалення рішення про її конструкції (розміри, форму, матеріалі, кольорі, текстовому оформленні, наявності марочного знака); • проведення серії випробувань (технічні випробування, випробування на оглядовість і зовнішній вигляд і т. д.).

58.Функції маркетингу

59.Функції, типи та рівні каналів збуту

Функції каналу збуту

· дослідна - збір інформації, необхідної для здійснення успішної реалізації продукту, насамперед, про споживачах;

· стимулююча - створення та поширення відомостей про товар, які активізують покупки;

· контактна - налагодження та підтримування зв'язків з реальними і потенційними покупцями;

· переговорна - проведення переговорів між виробниками і продавцями за погодження цін та інших умов продажу;

· організаційна - організація руху товару, тобто транспортування, складування і зберігання продуктів;

· фінансова - пошук і використання коштів для покриття витрат по функціонуванню каналу;

· ризикова - прийняття відповідальності за функціонування каналу.

Типи каналів збуту

1. Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробників до споживачів без використання незалежних посередників (канали нульового рівня).

Використовуються - при складному технологічному виробництві (виробник забезпечує монтаж)

· при виготовленні вузькоспеціалізованої продукції

·; при наявності конкретних заявок споживачів

Директ-маркетинг - представники відділу збуту підприємства регулярно відвідують своїх клієнтів

Телефон-маркетинг (телемаркетинг) - реалізація товарів і послуг по телефону або через Інтернет-магазин.

2. Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробника до незалежного учасника руху товарів, а потім до споживача.

До послуг посередників вдаються підприємства, які згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і додаткових витрат заради збільшення своїх ринків і обсягів збуту.

Переваги - збільшуються ринки та обсяги продажів

Недоліки - знижується контроль за збутом; послаблюється контакт зі споживачем.

Використання - при територіально роз'єднаних ринках, при більших витратах на утримання складів.

Рівень каналу - будь-який посередник, що виконує роботу з пересування товарів.

Довжина (протяжність) каналу - число проміжних ланок.

Ширина каналу - кількість учасників у кожній ланці каналу реалізації.

1. Канал нульового рівня. Канал нульового рівня вигідний якщо:

· потрібно безпосередній контакт між покупцем і продавцям

· всі споживачі розташовані на невеликій території, близько до торгових точок

· всі торгові точки мають свої склади

· кількість споживачів невелика

Три основних способи прямого продажу - торгівля на рознос, посилкової торгівля і торгівля через що належать виробнику магазини. Комівояжери фірми «Мері Кей» продають домогосподаркам косметику методом торгівлі на рознос. Фірма «Франклін Мінт» продає предмети колекціонування методом посилкової торгівлі, а фірма «Зінгер» продає свої швейні машини через власні магазини.

2. Канал першого рівня: Однорівневий канал вигідний:

· ринок погано вивчений

· кількість сегментів невелика

· широкий асортимент продукції

· незначний обсяг сервісного обслуговування

3. Канал другого рівня: Дворівневий канал вигідний, якщо:

· ринок розташований на великій території

· поставка товарів здійснюється терміновими партіями

· різниця між продажною ціною і собівартістю достатня для організації розгалуженої збутової мережі

· споживачі великі

60.Ціна: суть, функції, структура

Функції ціни:· дозволяє компенсувати у грошовій формі витрати на виробництво і просування товарів на ринок;· визначає прибутковість продажу.