Фактори геополітичної регіоналізації України

егіоналізацію, як правило, розглядають на рівні максимум двох дійсностей – процесів і функцій. Дійсности зв’язків, організованостей матеріалу і самого матеріалу воліють не розглядати. Зв’язки є дійсністю надлишкової компетенції, якої, як правило, у дослідника-аналітика немає. Організованість матеріалу покладається на наявність даних соціології і складних економічних досліджень, які дослідники процесів і функцій традиційно ігнорують. Дослідження засад регіоналізації як матеріалу масштабніших процесів є психологічно важким для дослідника, часто не здатного помислити себе інструментом або матеріалом инших суб’єктів.Про регіоналізацію можна говорити, займаючи аналітичну позицію (аналізуючи кроки инших суб’єктів) і проєктну, або управлінську, позицію (плануючи власні кроки). В даному тексті ми будемо займати проєктну, або управлінську, позицію, використовуючи аналіз як інструмент цих позицій.Регіоналізація в геополітичному (країнному) фокусі – підхід учорашнього дня, що може бути не зовсім коректним в обговоренні питань майбутнього. Розгляд країни з погляду різних регіонів її сьогоднішньої включености не враховує фактор внутрішньополітичної ситуації, оскільки прогноз виходить з уявлення про те, що було б, якби еліта нічого не робила. Це стає можливим у силу розриву між поколіннями еліти, молодше з яких бачить, що попереднє покоління не робить нічого суттєвого в їхньому баченні світу. Ця проблема породжує страхіття або утопії, так само ефектні, як і марні для прогнозу.Регіоналізація в геоекономічному фокусі – підхід сьогоднішніх глобалістів – регіоналізація через управляючі інфраструктури, що мають позакраїнну природу. Тут потрібно розрізняти зони, охоплені тією чи иншою інфраструктурою, і зони поза нею. У геоекономічному фокусі регіони перестають бути просторовими, не мають більше сильного зв’язку з поділом світу на країни. З розвитком фінансової, транспортної, комунікаційної та инших інфраструктур, світ стає мережним. У цьому сенсі можна говорити про вузли інфраструктури (наприклад – міста) та локуси (наприклад, зони охоплення залізницею, покриття мобільним зв’язком, зони дії тієї чи иншої банківської мережі). Через розвиток інфраструктур та зростання їх вирішальної ролі у світі відбувається поширення технологій через проникнення інфраструктур з боку країн Европи та США. Отже, усі ці процеси не можна оцінювати через регіональні просторові структури, що прив’язані до географічного положення.