Модель геополітичних панрегіонів К. Хаусхофера

У роботі «Геополітика надідею» (1931 р.) він розробив модель поділу світу на три сверхрегіона, орієнтованих з півночі на південь по меридіанах, кожен з яких складався з ядра і периферії: Пан-Америка (ядро - США), Еврафріка (ядро - Німеччина) та Пан-Азія (ядро - Японія, периферія - Австралія). Це повинні були бути самодостатні регіони-автаркії. Модель Хаусхофера була орієнтована на запобігання світових конфліктів між головними центрами сили на планеті. Однак вона виявилася непрацездатною і першу чергу тому, що місце Радянського Союзу в ній не було ясним і його життєві інтереси не були враховані.Після приходу до влади Гітлера Хаусхофер активно співпрацював з нацистами і користувався їхньою підтримкою. Це пояснювалося не стільки загальної ідейної близькістю, скільки його особистої дружбою з другою людиною в нацистській ієрархії Рудольфом Гессом, який був при ньому особистим ад'ютантом ще в роки першої світової війни. Такі обставини призвели до того, що після краху фашистської Німеччини ім'я Хаусхофера. його ідеї і в значній мірі сама геополітика як наука були дискредитовані в очах світової громадської думки і наукового співтовариства. Однак насправді геополітичні погляди Хаусхофера і ватажків третього рейху значно розходилися. Свідченням тому є його концепція континентального блоку.В кінці 30-х років Хаусхофер переглядає свою модель світового порядку, засновану на «пан-ідеях», і розробляє нову, яка була викладена в роботі «Континентальний блок: Середня Європа (Mitteleuropa) - Євразія - Японія» (1941 р.). Нова модель була орієнтована на стратегічний союз трьох континентальних сил: Німеччини, СРСР і Японії, - і що групуються навколо них трьох сверхрегіонов. Такий континентальний союз був націлений проти «морської сили», тобто перш за все проти Великобританії.Ця робота з'явилася, як не дивно, незадовго до нападу Німеччини на СРСР. «Операція Барбаросса, - пише сучасний дослідник, - знаходилася в повному протиріччі з аргументами Хаусхофера про взаємовигідне континентальному блоці між Німеччиною і СРСР і була вирішальним політичною подією, яке показало, що нацисти використовували геополітику тільки як пропагандистський інструмент, але не як науку, що визначає їх політику.

Геополітична модель Н. Спікмена «Хартленд – Рімленд» Суть доктрини Спайкмена - організація жорсткого контролю берегових територій Євразії: Європи, арабських країн, Індії, Китаю, Південно-Східної Азії і т. д. Тільки жорсткий контроль над цим поясом, на його думку, принесе остаточну перемогу в боротьбі континентальних і морських сил. Позначений євразійський пояс прибережних територій, або "маргінальний півмісяць", тобто смуга, що тягнеться від західної до східної околиці євразійського континенту, Спайкмен назвав євразійським "Рімленд" (Rimland, від англ, rim - ободок, край). Цей пояс, що охоплює величезну сухопутну масу, починаючи від Англії і закінчуючи Японією, Охотським морем, що пролягає між північним континентом і двома південними і дозволяє контролювати Великий морський шлях мируТаким чином, вчений-політик поділив геополітично світ на дві частини - "Хартленд" і "Рімленд".

Спайкмен стверджував, що життя "внутрішнього півмісяця", або "берегових зон", йшла сама по собі, а не під тиском "кочівників суші". На думку Спайкмена, "Хартленд" - це лише потенційний простір, який отримує культурні імпульси з "берегових зон", а не навпаки. Він не виконує ніякої самостійної геополітичної функції і не дає історичного імпульсу. Ключем до світового панування є "Римленд", а не "Хартленд".

Геополітичну формулу Макіндера " Той, хто контролює Східну Європу, домінує над heartland`ом; той, хто домінує над heartland'ом, домінує над Світовим Островом; той, хто домінує над Світовим Островом, домінує над світом ". Спікмен запропонував замінити своєю " Той, хто домінує над rimland домінує над Євразією; той, хто домінує над Євразією тримає долю світу у своїх руках”.

Rimland має перебувати під "інтегрованим контролем" США. Концепція "Хартленд-Рімленд" перетворилася на посібник для політиків, згідно з яким Сполученими Штатами щодо СРСР проводилася "політи­ка стримування".

Новим елементом геополітичної картини світу Н. Спікмен виз­нав "Серединний океан". Західна Європа та Східне узбережжя США формують "атлантичне співтовариство", перетворюючи північ Атлантичного океану у "внутрішнє море" найрозвинутішої в усіх відношеннях західної цивілізації. Центральною потугою "нового континенту" автор називає США, закликаючи їх покінчити з ізоляціоналізмом та відводячи Європі роль додатка. І хоча багато передбачень і рекомендацій Н. Спікмена втілились у життя (створення НАТО, "холодна війна", недопущення союзу СРСР-Китай, гегемонія США у світі тощо), у поглинання Сполученими Штатами Західної Європи важко повірити.