Література

1. Климишин І.А. Астрономія: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів / І.А. Климишин, І.П. Крячко. – К.: Знання України, 2003. – с. 36-44.

2. Кононович Э.В. Общий курс астрономии: учебное пособие / Э.В. Кононович, В. И. Мороз; под ред. В.В. Иванова. – [2-е изд., испр.]. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – с.84-87, 120-124.

3. Пришляк М.П. Астрономія: 11 кл.: підручник для загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / М.П. Пришляк; за заг. ред. Я.С.Яцківа. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011.– с.30-32,59.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Розглянути видимий рух планет по небесній сфері.

До складу Сонячної системи входять 8 великих планет, серед яких неозброєним оком можна побачити п'ять планет – Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн.

Планету за зовнішнім виглядом не легко відрізнити від зорі, тим більше, що вона не завжди буває значно яскравіше за неї. Планети належать до тих світил, які не тільки беруть участь у добовому обертанні небесної сфери, але ще й зміщуються на тлі зодіакальних сузір'їв. Із цією особливістю планет пов'язано саме слово «планета» — давні греки називали «блукаючі світила».

Ще давні люди помітили, що планети, рухаючись по небу, роблять дивні петлеподібні переміщення

Те, що планети під час їх спостереження із Землі рухаються по небу то зі сходу на захід, то із заходу на схід (зворотний рух), можна пояснити тим, що на рух планет навколо Сонця накладається ще й рух Землі по своїй орбіті. Моменти зміни напряму називаються стояннями. Якщо нанести цей шлях на карту, вийде петля.

Траєкторія руху небесного тіла називається його орбітою.

Швидкості руху планет по орбітах зменшуються відповідно до віддалення планет від Сонця.

По відношенню до орбіти і умов видимості із Землі планети поділяються на внутрішні (Меркурій, Венера) і зовнішні (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон).

Площини орбіт всіх планет Сонячної системи (окрім Плутона) лежать поблизу площини екліптики, відхиляючись від неї: Меркурій — на 7°, Венера — на 3,5°; в інших нахил ще менше.

Характерні взаємні положення Сонця, Землі і планет називаються конфігураціями. Однакові конфігурації планет відбуваються в різних точках їхніх орбіт, у різних сузір'ях і в різні пори року.

Конфігурації внутрішніх планет.

1. Сполученням називається таке положення планет, коли внутрішня планета перебуває або між Землею і Сонцем, або за Сонцем. У таких випадках вона невидима. Положення планети між Землею і Сонцем називається нижнім сполученням, у ньому планета знаходиться найближче до Землі. Розміщення планети за Сонцем називається верхнім сполученням, причому планета максимально віддалена від Землі.

2. Найбільші відхилення планет від Сонця на захід називають найбільшою західною елонгацією, на схід — найбільшою східною елонгацією. Внутрішні планети не відходять від Сонця на великі кути (максимальний кут для Меркурія становить 28°, для Венери — 48°). Внутрішні планети спостерігають тільки поблизу Сонця перед його сходом та ввечері відразу після заходу Сонця. Видимість Меркурія не перевищує 1 години, видимість Венери — 4 години.

Конфігурації зовнішніх планет.

1. Сполучення (положення «за Сонцем»). При цьому вони невидимі для спостерігача із Землі, оскільки губляться в променях Сонця.

2. Протистояння – положення зовнішніх планет на прямій Земля – Сонце. Це найбільш зручна конфігурація для спостережень планети.

3. Квадратура — це така конфігурація, за якої кут між напрямами на планету і на Сонце прямий. Є західна і східна квадратури.

Синодичним періодом планети S називається проміжок часу між повтореннями її однакових конфігурацій.

Швидкість руху планет тим більше, чим вони ближче до Сонця. Тому після протистояння Земля починає обганяти ті планети, які розташовані далі від Сонця. 3 часом знову відбудеться протистояння, оскільки Земля обганяє планету на повний оберт.

Сидеричний період Т — це час, за який планета здійснює один оберт навколо Сонця по відношенню до далеких зір.

Між синодичним (S, в добах) і сидеричним (Т, в добах) періодами існує співвідношення.

Для планет, що знаходяться між Сонцем і Землею (нижніх) беремо «+», а для верхніх – «-».

Питання для самоперевірки

1. Чому планету іноді називали «блукаючою зорею»?

2. Чим пояснюється петлеподібний рух планет?

3. За яким критерієм планети поділяють на зовнішні та внутрішні?

4. У якій конфігурації найкраще спостерігати зовнішню планету? Внутрішню планету?

5. Де і коли на небесній сфері можна побачити Венеру?

6. Що таке синодичний та сидеричний періоди обертання планет?