Мал. 49. Схема будови вірусу

Особливою групою мікроорганізмів є фаги — віруси бактерій. Вони побудовані складніше, під електронним мікроскопом видно, що вони мають форму коми чи булави розмірами в 5—6 нм. Складаються з голівки, стрижня, всередині якого є спеціальні скоротливі білки, і кількох відростків (мал. 50).

Об'єктом паразитизму фагів є бактерії. За допомогою відростків фаг прикріплюється до оболонки клітини і шляхом «ін'єкції» вводить свою ДНК всередину бактерії, що спричинює синтез нових ДНК бактеріофага. Через 30—40 хв. бактеріальна клітина розривається і з'являються сотні нових фагів, здатних заразити інші бактерії.

Фаг вражає як патогенні, так і непатогенні бактерії, тому вважалося, що його можна використовувати для лікування інфекційних хвороб. Але виявилося, що всередині людського організму фаг втрачає свою активність. Тому його можна застосовувати лише для діагностики бактеріальних інфекцій.

Збудниками небезпечних хвороб людини можуть бути також нижчі гриби-паразити. Більшість грибів — аеробні організми, які активно дихають і потребують багато кисню. Але трапляються і такі, що здобувають енергію внаслідок бродіння (наприклад, деякі дріжджі).

Тіло гриба (міцелій) може складатися як з однієї, сильно розгалуженої клітини, так і з багатьох (мал. 51). Головним продуктом життєдіяльності грибів є сечовина. Розмножуються гриби надзвичайно інтенсивно, як правило, своєрідними спорами чи брунькуванням.

Паразитичні гриби можуть оселятися у будь-яких ділянках тіла людини: на поверхні шкіри, в ротовій порожнині, в шлунково-кишковому тракті, в статевих органах тощо. Гриби, які паразитують на поверхні тіла людини, об'єднані під загальною назвою дерматофіти. Гриб ахоріон, оселяючись на волосистій частині голови, спричиняє хворобу паршу.

Мал. 50. Схема будови фага.

Мал. 51. Міцелій гриба-паразита.

Гриб триховітон, який вражає волосся, нігті і шкіру, є збудником стригучого лишаю. Дріжджовий гриб сидіум спричиняє захворювання слизової оболонки порожнини рота — пліснявку, яка спостерігається переважно у немовлят. Гриби з групи променистих є причиною ряду захворювань, відомих під назвою актиномікозів, які проявляються у вигляді поверхневих нагноєнь або уражень внутрішніх органів. Так, найчастіше зустрічається актиномікоз геніталій і сліпої кишки.

Дуже розповсюдженим є паразитичний гриб Моniliа albicans, який є збудником молочниці ротової порожнини у дітей і піхви у жінок.

Ще однією групою збудників інфекційних хвороб є найпростіші і черви.

До найпростіших тварин, що спричинюють захворювання, належать дизентерійна амеба, кокциди, споровики тощо. Тіло найпростіших тварин складається лише з однієї клітини, що виконує всі функції цілісного організму. Так, дизентерійна амеба нагадує шматочок протоплазми, що постійно змінює свою форму, і може активно пересуватися (мал. 52). Потрапивши в організм людини, вона спричинює тяжке захворювання травної системи — дизентерію.

Споровики представлені 3600 видів і є внутрішньоклітинними паразитами людини і тварин. Серед них добре відомий малярійний плазмодій — збудник малярії. Для нього характерна зміна двох хазяїв — комара і людини, при цьому спостерігається чергування статевого і безстатевого його розмноження. Об'єктом паразитизму плазмодія є еритроцити крові, які руйнуються ним з величезною швидкістю.

До внутрішніх тваринних паразитів людини належить велика група стьожкових і круглих червів. Захворювання, збудниками яких вони є, називаються гельмінтозами. Поширені такі види, як бичачий цип'як, що мешкає в травному тракті людини, аскарида — паразит тонкого кишечника, волосоголовці, що паразитують у верхніх відділах товстого кишечника. Серед паразитичних червів зустрічаються такі, які живуть у печінці, наприклад ехінокок. Описані випадки локалізації ехінокока навіть у матці, яєчниках.

Причиною захворювання завжди є проникнення в людський організм збудника під час недодержання гігієнічних правил, порушення технології приготування їжі, контакту з хворими тощо.

Мал. 52. Дизентерійна амеба