Спортивна медицина

1. Травми внутрішніх органів у спортсменів. Етіологія, клініка, профілактика.

Травми органів черевної порожнини:

-може бути повний розрив кішківника

Виникають симптоми шоку, крововилив, блідість, брадікардія, потім тахікардія.

Допомога:

- покласти людину, щоб не рухати, холод на живіт

Пошкодження плеври і легенів:

- пневмоторакс (накопичення повітря в плевральній порожнині)

- гематорекс (попадання крові в плевральну порожнину)

Пневматоракс може бути відкритий і закритий.

Допомога:

- накладання герметезуючої пов”язки, прикладання холоду, обезболююче.

Пошкодження нирки:

- травматичний шок, кров сечі,гематома, гостра ниркова недостатність.

Пошкодження сечового міхура:

- не виділяє сечу, симптоми інтоксикації.

Допомога: холод, спокій, протишокові засоби.

2. Травми нервової системи у спортсменів.

Травми головного мозку.

- Струс

- Забій.

- Здавлення.

М”які тканини і кістки лишаються цілими.

У спортсменів - 12 до 18 % від всіх травм. Бокс, велоспорт, стрибки з трампліну, гандбол, футбол, спортивна гімнастика.

СТРУС

1. Легкий ступінь.

– дзвін в вухах, потемніння в очах, головний біль, нудота, головокружіння, загальна слабкість, важкість в голові, короткочасна втрата свідомості від 1 до 3 хв. (10 -15%), виражена блідість, холодний піт, тремтіння у всьому тілі.

1. Середній ступінь.

- більш довготривала втрата свідомості, нудота, головний біль, блювота, зниження м”язового тонусу, хворий в”ялий, загальмований, часто не пам”ятає, що було перед травмою.

3. Важка ступінь.

- втрата свідомості від декількох годин до декількох діб, затруднення дихання, зниження АТ, сухожилкові і черевні рефлекси не викликаються, зрачкі широкі, в”яло реагують на світло, інколи розлад функцій тазових органів.

ЗАБІЙ.

Виникає в результаті удару головного мозку в внутрішню поверхню кісток черепа – по механізму удару і протиудару. Клінічна картина залежить від того яка область головного мозку порушена – довготривала втрата свідомості, головний біль, блювота, нудота, судоми, розлад функцій тазових органів.

ЗДАВЛЕННЯ.

Одна з найбільш небезпечних форм з Ч-МТ. Внаслідок гематоми, яка є наслідком кровотечі. Симптоми розвиваються поступово. Сильний головний біль розширюю чого характеру. Потім може виникати загальмованість, втрата свідомості.

3. Роль і значення самоконтролю для правильної оцінки впливу фізичних вправ на організм тренувального процесу.

Інтенсивний розвиток масової фізичної культури в нашій країні привело до істотного підвищення ролі самоконтролю, дані якого надають велику допомогу лікарському контролеві за що займаються. Особливо важливі дані самоконтролю для багатомільйонної армії самостійно займаються оздоровчим бігом, дозованою ходьбою, плаванням, їздою на велосипеді.

Забезпечення самоконтролю, роз'яснення його ролі для організації занять — важлива задача викладача фізичної культури. Усі дані самоконтролю повинні фіксуватися в заповнюваному в довільній формі щоденнику, що трохи відрізняється від щоденника спортсмена.

Займаючийся фізичною культурою, особливо самостійно, повинний відбивати в щоденнику самоконтролю як дані спокою, так і визначену інформацію про характер проробленої м'язової роботи і про реакції на неї організму (природно, на підставі найпростіших фізіологічних показників). Те ж саме можна сказати і про результати проведення найпростіших функціональних проб.

У щоденнику в першу чергу повинні одержати відображення суб'єктивні дані про перенесення виконуваних фізичних навантажень: ступінь стомлення після роботи, бажання, з яким вона виконується, почуття задоволення після неї. Відставлені ефекти перенесення навантажень відбивають на характері і глибині сну, апетиті, настрої. Поява негативних оцінок суб'єктивних даних самоконтролю говорить про надмірність фізичних навантажень, неправильному розподілі їхній у тижневому мікроциклі, неоптимальному співвідношенні обсягу й інтенсивності.

Вірогідність суб'єктивних оцінок перенесених навантажень підвищується при підкріпленні їхніми даними об'єктивного самоконтролю. До них відноситься вимір ЧСС в умовах основного обміну, до і після виконаного навантаження.

При індивідуальних заняттях бігцем мається можливість програмувати ЧСС для того, щоб забезпечити тренувальний ефект і адекватність навантаження вікові, статі, задачам тренування (підвищення фізичної працездатності, рекреація, реабілітація після захворювань і т.д.). Для цього застосовується прилад, що серійно випускається, з умовною назвою «Авто-кардиолідер» (АКЛ), що дозволяє або точно підтримувати задану ЧСС (±1 уд/хв), або змінювати ЧСС у визначеному «вікні» (наприклад, від ПО до 120 уд/хв). Прилад є переносним, він з'єднаний із що займається мінітелефонним пристроєм, через яке він чує звукові сигнали високої або низької частоти, прискорюючи або сповільнюючи темп бігу. Коли ЧСС стає рівної заданої, звуки в телефоні зникають.

Важлива інформація, що представляється в щоденнику самоконтролю, стосуються динаміки ваги що займається

Самостійні заняття, особливо під час занять дозованою ходьбою, рекомендується використовувати прості прилади — крокомір і «Ритм». Дані, одержувані за допомогою крокоміра, також варто заносити в щоденник самоконтролю.

Найбільшу складність при самоконтролі представляє проведення функціональних проб. З них найбільш доступні ортостатича проба (реєстрація ЧСС на променевій артерії в горизонтальному і вертикальному положеннях), а також тест Руфье, у якому основна інформація виходить за даними виміру ЧСС. Динаміка обох проб дозволяє судити про ефективність тренувальної роботи, проведеної по затвердженої викладачем програмі.

Величини потужності в цій формулі (W) визначаються при 1-й і 2-й навантаженнях (два режими ходьби з різною швидкістю) по наступному вираженню (В. Р. Орел):

Усі дані заносяться в щоденник самоконтролю. Динамічні спостереження за індивідуальними змінами фізичної Працездатності під впливом занять фізичною культурою можна вести за даними тестування, проведеного 1 раз у 1,5 — 2 місяці.

Занимаючийся повинний представляти щоденник самоконтролю викладачу і лікареві, що оцінюють ефективність занять і проводять їхню корекцію.

4. Методи оцінки функції с. – с. системи у спортсменів. Типи реакцій.

Для оцінки стану с – с системи необхідно провести дослідження в стані спокою і після різних функціональних проб з фізичним навантаженням.

Відносяться:

- скоротлива функція міокарду, проводимість, збудливість і автоматія.

Кардіоденамія, геподенамія (ударний об”єм серця)

Брадікардія – зменшення ЧСС. Різко виражена брадікардія завжди потребує перевірки її фізіологічного походження.

При фіз. Навантаженнях какрдіодинамія перебудовується. Збільшується хвилинний об”єм крові за рахунок ударного об”єму.

Зміни ЧСС і АТ дозволяють судити про адаптацію до виконаного навантаження і про рівень функціонального стану с – с системи. В залежності від цього рівня, тренер повинен індувілізувати тренувальне навантаження кожного спортсмена.

Порушення:

- порушення серцевого ритму: внаслідок порушення нейрон – регуляції серця, при захворюванні та ін.

При нормальному синапсовому ритмі тривалість інтервалів R – R буде практично однаковою. У деяких спортсменів тривалість серцевого циклу на вдосі збільшується, а на видосі зменшується – це називається синусовою аритмією. Вираженість дихальної аритмії є одним із показників функціонального стану с – с системи. Якщо тривалість R – R більше ніж 0,3 с., то це свідчить про порушення регуляції синусового вузла і може являтись ознакою пере тренованості.

Збудливість у деяких спортсменів підвищується, що супроводжується виникненням позачергових скорочень – екстрасистоли. Збільшення збудливості може привести до появи на рівні із нормальними серцевими скороченнями виникнення позачергових скорочень.

Екстрасистологічна аритмія зареєстрована під час фіз. навантажень вказує на певний предпатологічний стан серцевого м”язу.

Причини розвитку:

- перенапруга міокарду, яка виникакає як результат захворювань внаслідок інтоксикації міокарду;

- порушення нервової регуляції серцевої регуляції;

- порушення мінерального обміну.

При збільшенні тривалості P Q більше 2,8 с. – це неповна передсердно – шлуночкова блокада. Виникає при перевтомі, пере тренованості.

Повна поперечна блокада виникає тоді, коли імпульс з передсердь не переходить на шлуночки і кожен відділ скорочується в власному ритмі. Оскільки власна автоматія шлуночків набагато нижчі ніж автоматія синусового вузла, то частота скорочень шлуночків буде менша норми і ЧСС може бути менше 40 уд/хв. Пов”язано з гальмуючою дією блукаючого нерва.

Може розвиватись після захворювань серця, в результаті яких виникають морфологічні зміни провідних шляхів серця. В цих випадках спорт протипоказаний.

Паранична гіпертензія – тиск від 139 на 89 до 159 на 94.

Причини:

- початок розвитку гіпертонічної хвороби;

- невірно організований тренувальний процес;

- психічні перенапруження