Термінологічний словник. Міжнародний канал розподілу продукції — шлях руху національ­ного товару/послуги від виробника до зарубіжного споживача через по­середників або

Міжнародний канал розподілу продукції — шлях руху національ­ного товару/послуги від виробника до зарубіжного споживача через по­середників або безпосередньо.

Міжнародна політика розподілу — це певний курс дій виробника (експортера), використання таких принципів, завдяки яким забезпечу­ється ефективна з погляду комерції доставка товарів кінцевим спожи­вачам прямим або опосередкованим шляхом.

Розгляд контрольних питань:

1. Охарактеризуйте місце каналів розподілу в системі міжнародного комплексу маркетингу.

2. Хто може бути учасником міжнародного каналу розподі­лення?

3. Охарактеризуйте види учасників міжнародних каналів розподілення продукції.

4. Намалюйте схему альтернатив міжнародних каналів розподілення продукції.

5. Намалюйте типові конфігурації міжнародних каналів розподілення для товарів народного споживання.

6. Намалюйте типові конфігурації міжнародних каналів розподілення для виробничо-технічної продукції та послуг.

7. У чому сутність міжнародної стратегії розподілу?

8. Які чинники обумовлюють вибір учасників каналів розподі­лення?

Розгляд дискусійних питань:

Чому канал розподілення є останнім об'єктом у процесі стандартизації міжнародного маркетингового комплексу?

З якими неконтрольованими чинниками може зіткнутися маркетолог в організації міжнародних каналів розподілу продукції?

Завдання для перевірки знань

1. Концепція „З С” вибору міжнародного каналу збуту перед­бачає використання в обґрунтуванні стратегії розподілення таких критеріїв:

а) capital — інвестиції, cost — витрати, control — контроль;

б) cost — витрати, control — контроль, coverage — охоп­лення;

в) cost — витрати, control — контроль, continuity — стабіль­ність.

2. Цілями міжнародної системи розподілення товарів / по­слуг є:

а) мінімізація збутових витрат і максимізація обсягу продажу (збільшення ринкової частки);

б) контроль над ринком та стабільність збуту;

в) підтримка престижу торгової марки та збільшення ринкової частки;

г) мінімізація збутових витрат та оптимізація кількості збуто­вих. посередників.

3. Одним із типових каналів розподілу товарів народного споживання є:

а) виробник — агент — дистриб'ютор — користувач;

б) виробник — агент — оптовик — роздрібний торговець — споживач;

в) виробник — агент — користувач.

4. Одним із типових каналів розподілення товарів виробничо-технічного призначення є:

а) виробник — агент — дистриб'ютор — користувач;

б) виробник — агент — оптовик — роздрібний торговець — споживач;

в) виробник — агент — роздрібний торговець — користувач.

5. Концепція „6 С” вибору міжнародного каналу збуту ґрунтується на концепції „3 С”, а додатковими до неї критерія­ми є:

а) cost — витрати, control — контроль, coverage — охоп­лення;

б) capital — інвестиції, character — характер, continuity — орієнтація на довгострокові зв'язки;

в) capital — інвестиції, coverage — охоплення, character — характер.

6. Одним із критеріїв вибору каналу збуту є характер
(character), що означає:

а) характер взаємовідносин між продавцем та посередником, їх перспективність;

б) характер каналу, його відповідність вимогам товару, фірми-продавця та ринку;

в) характер розподілу обов'язків між продавцем та посеред­ником з приводу просування товару на ринок.

7. Одним із типових каналів збуту послуг є:

а) виробник — агент — оптовик — споживач;

б) продавець — агент — споживач;

в) виробник — агент — дистриб'ютор — користувач.

8. Переважна більшість експортерів на світовому ринку використовує: а) прямі канали розподілення;

б) непрямі канали розподілення.