Поняття та ознаки норми права

Норми права – обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюються, відмінюється та забезпечується відповідними держ. органами в межах їх компетенції. Види норми права поділяються:
1. За функціональною спрямованістю:
- Регулятивні (встановлюють права та обов’язки суб’єктів).
- Правоохоронні (регламентують засоби юрид. Відповідності за порушення прав і невиконання обов’язків).
2. За предметом правового регулювання:
- Матеріальні (встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів).
- Процесуальні (регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права).
3. За функціональним призначенням:
А) Відправні (мають загальний характер):
- Норми-начала (закріплюють основні підвалини суспільного та держ. устрою).
- Норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права).
- Визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права).
- Норми-дефініції (містять повні або неповні визначення певних правових категорій і понять).
Б) Норми – правила поведінки (регулюють поведінку людей, суспільні відносини).
4. З точки зору характеру приписів:
- зобов’язуючі (закріплюють обов’язки певних суб’єктів);
- забороняючи (містять у собі заборону стосовно здійснення тих або інших діянь);
- уповноважуючи (наділяють суб’єктів певними правами);
- заохочувальні (надають суб’єктам певні пільги у випадках вчинення ними певних діянь);
5. За формою закріплення бажаної поведінки суб’єктів:
- категоричні (імперативні) (приписують чітко визначені дії, закріплюють перелік і зміст прав і обов’язків суб’єктів);
- диспозитивні (встановлюють певні права і обов’язки суб’єктів);
- рекомендаційні (встановлюють варіанти бажаної поведінки);
- заохочувальні (встановлюють засоби заохочування на здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь).