Молодь прикарпаття в сучасних економічних відносинах

Зміни, що відбуваються на ринку праці як у країні в цілому, так і в області, свід­чать про наявність формування загрозливих тенденцій у сфері зайнятості й безробіття молоді. За період 1998-2002 рр. кількість працюючих у віці до 28 років скоротилася на 36,3 тис, осіб, а за останні три роки - на 5,7 тис. осіб, або на 34,4%, і на кінець 2002 року склала 43,6 тис. осіб, що становить 15,8% всіх зайнятих в економіці області (без урахування малих підприємств). Кожна четверта молода людина, з числа зайнятих, працює в промисловості, кожна шоста - в освіті, охороні здоров’я. (див. дод. Б)

Характерною рисою сфери розподілу безробітної молоді є досить нерівномірна її регіональна структура. Наявність молоді на ринку праці за регіонами розподіляється в межах від 22,9% до 38,7% при середньому показнику по Україні 31,8%.

Молодь на сьогоднішній день неадекватно уявляє соціально-економічне станови­ще в країні й на ринку праці зокрема. Значна частка тих, хто розпочинає трудове життя, прагне мати надзвичайно великі прибутки з мінімальними трудовими затратами. Як одне з негативних явищ треба зазначити, що 32% молодих людей вбачають можливість поліпшити своє матеріальне становище у пошуках роботи за кордоном.

Для частини молоді, безсумнівно, виникли нові можливості виявити себе, підви­щити свій життєвий рівень. Молоді люди намагаються пристосуватись до нових умов життя, починають займатися бізнесом, комерцією, переважно в торгівлі та у сфері пос­луг, де можна заробити більше ніж у сфері виробництва. Це призводить до відтоку мо­лоді з виробництва, зниження професійних мотивацій у молодіжному середовищі.

Певна частка молоді досить швидко по-новому поставилась до ринку праці, това­рів, капіталів, активно шукає шляхи реалізації своєї енергії, ініціативи, підприємництва. Та все ж для значної частини працюючої молоді відчуття невизначеності, невпевненос­ті залишається. І це, в першу чергу, пов’язане з активізацією процесу вивільнення робо­чої сили. Безробіття має переважно прихований характер, але потенціал його зростає. Змінюється ставлення молоді до праці. Для певної частини вона перестає бути пріоритетною цінністю. Для молодої людини, яка розуміє, що від результатів праці її життя не залежить, бажання працювати стає безглуздям. За нинішніх умов молодь усві­домлює, що треба самому добре дбати про добробут, свій рівень кваліфікації та шукати роботу для себе. Сучасна молодь стає більш прагматичною, зорієнтованою на власні сили й можливості для того, щоб завоювати місце в суспільстві.

Окремим питанням, яке потрібно розглянути, вивчаючи становище молоді на ринку праці, є зайнятість молодих людей офіційно незареєстрованою, нерегламентованою трудовою діяльністю, тобто у «тіньовому секторі» економіки. Офіційній додатко­вій зайнятості молодь віддає перевагу зайнятості нерегламентованій, неофіційній. Така позиція молодих людей дуже хибна й для них самих і для держави із зрозумілих причин. Якщо говорити про популярність окремих видів незареєстрованої діяльності, то на першому місці - перепродаж речей і продуктів, на другому - випадкові заробітки у приватних осіб, на третьому - поїздки за кордон із метою купівлі товару та його продажу після повернення, далі - обмін валюти та репетиторство.

Трансформація економіки України до ринкових умов по-новому розкриває перспективи молоді щодо вільного вибору професії, місця проживання, характеру й місця застосування праці, ставить перед нею проблеми, пов’язані із структурною пере­будовою, станом приватизації й роздержавлення підприємств, від вирішення яких зале­жить загальний стан економіки.

Саме ці фактори суттєво впливають на розвиток ринку праці, можливість задово­лення потреб його суб’єктів. Вирішення проблеми зайнятості молоді потребує дифе ренційованого підходу, відповідно до якого молодь повинна сприйматись як неоднорідне соціальне утворення, яке містить у собі відносно відокремлені групи.

Незважаючи на те, що на державному рівні розроблена й впроваджується низка заходів щодо реалізації молодіжної політики на законодавчому, політичному, соціаль­ному, економічному рівнях, проблеми молоді в повному обсязі не вирішено.

У соціальній сфері для значної частки молоді найбільшої гостроти набули проб­леми зниження рівня життя, відсутності роботи або перспективи її втрати, соціальних гарантій на допомогу. Нині соціальний захист безробітної молоді дуже обмежений і практично не впливає на її матеріальний стан. Упродовж восьми років (1994-2002) кількість зареєстрованих безробітних серед молоді зросла майже у три рази. Четверта частина всіх безробітних, зареєстрованих у центрі зайнятості області на кі­нець 2001 року, - це молоді люди у віці до 28 років, їх кількість - 9,8 тис. осіб. За дани­ми щоквартальних вибіркових обстежень економічної активності населення, загальна кількість безробітної молоді (за методологією МОП - громадяни, які шукали роботу, готові були приступити до неї, намагаючись організувати власну справу, або знайшли роботу та чекали відповіді) склала, в середньому, за 2001 рік майже 36 тис. осіб. (див. дод. В, Г)

Демографічну структуру ринку праці регіону у 2002 році більш ніж на третину становить молодь у віці від 15 до 28 років, а саме: безробітна молодь таких груп, як випускники загальноосвітніх шкіл, випускники професійно-технічних закладів, вищих навчальних закладів, вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва, військовослужбовці, звільнені зі строкової служби у Збройних силах, тощо [15].

Складним питанням залишається працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів. Тенденція зростання виходу на ринок праці освіченої молоді буде поглиблюватись і в найближчій перспективі. Недостатня задіяність потенціалу молодих фахівців з вищою освітою спричинена не тільки кризовим станом ринку праці в Україні, але й особливостями існуючої системи вищої освіти. Головним недоліком можна вважати непідготовленість молодих фахівців до практичної роботи, низьку їх конкурентоспроможність через дуже вузьку спеціалізацію, надання у вузах морально застарілих знань, перш за все - з технічних дисциплін. Тому вважаємо, що в загальнодержавному масштабі та на регіональних і місцевих рівнях має постійно досліджуватися динаміка попиту на фахівців окремих галузей народного господарства. Потрібно відновити на якісно новій основі системи професійної орієнтації, мережі без­коштовних юридичних консультацій, ярмарки випускників вузів та молодих спеціалістів.

Кількість випускників загальноосвітніх шкіл на ринку праці збільшується з року в рік. Це пояснюється, з одного боку, тим, що продовження навчання потребує певних коштів, яких у більшості сімей бракує, а з іншого, - недоліками професійної орієнтації та первинної професійної підготовки у загальноосвітніх школах і загальними трудно­щами з працевлаштуванням.

Серед молоді, яка перебувала на обліку в службі зайнятості на кінець 2005 року, майже п’яту частину (19,8% проти 20,5% на кінець 2004 року) складали випускники навчальних закладів, із них 14% - випускники середніх загальноосвітніх шкіл, 32% – випускники професійно-технічних закладів, 54% – випускники вищих навчальних закладів освіти. Порівняно з 2004 роком на 0,6% зросла питома вага молодих спеціалістів, які не отримали робочого місця після закінчення навчання у вищих закладах освіти. (див. дод. Д)

Досить значну частку (8-10%) серед незайнятої (безробітної) молоді у віці до 28 років становлять жінки, які раніше були зайняті в домашньому господарстві. Молоді жінки – найвразливіша частка молоді на ринку праці, й потребують належної уваги з боку держави як із питань працевлаштування, так і подальшої долі.

До складу інших категорій незайнятої молоді належать вивільнені у зв’язку з плинністю кадрів, школярі 9-10 класів, які не змогли далі навчатися й не працевлаштувалися, звільнені з місць позбавлення волі, незайняті більше одного року та ін. На 1.01.2001 року ця група молоді складала 56470 осіб (17,7%). З роками даний контин­гент зростатиме, що свідчить про складність, а в деяких ситуаціях і неможливість працевлаштування.

Вважаємо, що для кожної із зазначених категорій незайнятої молоді, яка виходить на ринок праці, повинна працювати система певних адаптаційних заходів, тобто проце­сів активного пристосування незайнятої молоді до середовища (в першу чергу, трудо­вого й ринкового), що змінюється.

Природно, що на ринку праці, де розгортається конкуренція за робочі місця, ви­грають найбільш кваліфіковані кадри, які мають конкурентоспроможні професії. За цих умов молодь, частина якої не встигла набути професії або трудового досвіду, а інша не має кваліфікації, не є конкурентоспроможною на ринку праці й тому часто залишається осторонь суспільного виробництва. Цьому сприяють і об’єктивні соціально-економічні умови, які впливають на зміни мотиваційної поведінки молоді, змінюють певні сталі уявлення про життєві та суспільні цінності. Тому її увагу часто привертає сфера нере-гламентованої діяльності, де можна більше заробити, не маючи професії або відповід­ної кваліфікації. Але така діяльність, як правило, не залишає молоді перспективи для її майбутнього утвердження в ринкових умовах.

Можливості держави на ринку праці обмежені переважно функціями державної служби зайнятості, робота якої проводиться у двох напрямках: пасивні й активні заходи щодо незайнятого населення, зокрема молоді. Реєстрація незайнятих, надання відпо­відного статусу (безробітних), виплата різних видів допомоги, інформаційні послуги пасивні дії центрів зайнятості; активні - працевлаштування, профорієнтація, професій­не навчання, залучення до громадських робіт.

Результати щоквартальних обстежень свідчать, що молодь є найбільш мобільною часткою населення. Так, щодо рівня довготривалого безробіття, частка молоді, що не має роботи більше одного року, складає 18,8%, у цілому по області цей показник скла­дає 67,6%. Порівняно менша частина молоді й серед тих, хто шукає роботу більше од­ного року (41,5% проти 57,9%).

Незважаючи на відносно кращий стан молоді серед інших вікових груп стосовно тривалості пошуку роботи, значний рівень довготривалого безробіття свідчить про майже критичне становище з працевлаштуванням молоді, особливо тієї частини, що шукає роботу більше одного року.

Серед окремих вікових груп спостерігається тенденція зростання з віком часу пошуку роботи. Так, середня тривалість пошуку роботи особами 15-19 років складає 10 місяців, 20-24 років - 11 місяців, 25-29 років - 12 місяців. Це пояснюється, насампе­ред, підвищеними вимогами до можливої роботи старших вікових груп, а підприємства та комерційні структури не зацікавлені у прийомі на роботу молодих недосвідчених кадрів. Разом із тим, за сприянням служб зайнятості області у минулому році було працевлаштовано 12,1 тис. молодих громадян (34,6% тих, що перебували на обліку), що в 1,5 раза більше ніж у 2000 році. (див. дод. Е, Є)

Значно активізувалась робота із залучення молоді до громадських робіт. У 2001 році кількість громадян віком до 28 років, залучених до таких робіт, зросла у 3,8 раза й склала 4,4 тис. осіб.

Ученими встановлено, що приріст безробіття на 1% породжує збільшення рівня злочинності на 4,2%. У першу чергу це стосується молоді.

На фоні зростання безробіття значно поширилась тимчасова трудова міграція. Україна виступає переважно експортером робочої сили. Нині, за розрахунками фахівців, приблизно 10 млн. осіб виїздять з України до Росії на заробітки, ще 5 млн. осіб - у Далеке зарубіжжя за товаром. Це вимагає здійснення активної державної політики щодо збереження трудового та демографічного потенціалу, соціального захисту працівників-мігрантів [6].

Проблеми й перспективи молоді на ринку праці повинні розглядатись у контексті загального кризового спаду економіки. Відсутність та гальмування структурної перебу­дови, брак серйозних інвестицій, розвиток середнього й малого бізнесу не сприяють створенню нових робочих місць, які б стали для молоді об’єктом застосування знань, набутих у навчальних закладах.

Підвищення адаптаційного потенціалу молоді до ринкових умов неможливе без проведення державної політики зайнятості щодо неї, особливо на регіональному та міс­цевому рівнях; без прийняття законів і нормативних актів, що сприятимуть підвищен­ню її мобільності, розширення регіональних ринків праці.

На нашу думку, коли держава неспроможна активно підтримувати молодь шля­хом різних форм кредитування її життєдіяльності, необхідно активізувати процеси під­тримки ініціативи молоді щодо професійної підготовки й працевлаштування, заохочен­ня її до діяльного пошуку роботи та отримання спеціальності або професії, що корис­тується попитом на ринку праці.

Певною мірою порівняно незначний інтерес до праці може бути пояснений наочним прикладом сумної долі старших поколінь, відсутністю адекватної трудовим зусил­лям оплати праці за сучасних умов. Значна частина молоді орієнтована на кар’єрні ус­піхи не внаслідок високих ділових та професійних якостей, а в результаті інших обставин.

Не виконуються вимоги статті 7 Закону України «Про сприяння соціальному ста­новленню та розвитку молоді в Україні» в частині щодо працевлаштування молоді та надання їй першого робочого місця. Тому один із можливих шляхів у цьому напрямку формування відповідної нормативно-правової бази стосовно заохочення роботодавців для надання молоді першого робочого місця, зокрема впровадження пільгового оподат­кування підприємств та організацій, які створюють і бронюють робочі місця для моло­ді, сприяють її працевлаштуванню.

Необхідно розширити залучення молодих людей до підприємницької діяльності, сприяти перепідготовці та навчанню молодих людей основам малого підприємництва в сучасних умовах господарювання.