Міркування. Правила ведення дискусії

1 Робота над науковими поняттями і категоріями:

Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий поля­гає в побудові припущення про те, що таке досліджува­не явище, та в доведенні цього припущення.

Термін «гіпотеза» Вживається з подвійним значен­ням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в ці­лому, який включає висовуване припущення, його розвиток і доведення. Гіпотеза є методом пізнання предметів і явищ навколишнього світу.

Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення не поясненим явищам, фактам, подіям. Гіпотеза — це форма розвитку наших знань. Мис­лення людини не знає інших способів логічного опра­цювання емпіричного матеріалу і проникнення в сут­ність речей, окрім гіпотези. Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Гіпотеза — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:

1) висування гіпотези

2) доведення гіпотези.

Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій:

1) вивчення обставин дослі­джуваного явища (збирання фактів),

2) формування гіпо­тези

3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпо­тези),

4) перевірка цих наслідків на практиці

5) ви­сновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.

Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голо­му місці. Щоб ЇЇ висунути необхідно мати певну сукуп­ність фактів, що відносяться до спостережуваного яви­ща, котрі б обгрунтовували імовірність якогось припу­щення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побу­дова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснює­мо. На підставі зібраних фактів висловлюється припу­щення про те, що таке досліджуване явище, тобто фор­мулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень), його ви­словлюють внаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.

Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за ана­логією, в інших — вони є висновком індуктивного чи де­дуктивного умовиводу.

Висування припущення, тобто формулювання гіпоте­зи, становить основний зміст гіпотези. Гіпотеза в науці, як і версія в судовому слідстві, вважається складеною, якщо задовольняє такі вимоги:

1. Гіпотеза має бути несуперечливою.

2. Вона має бути принципово провіряючою, а що стосується судової версії, то і допускати перевірку фактами.

3. Гіпотеза вважається складеною правильно, якщо вона основана емпірично та теоретично.

4. Евристична функція гіпотези оприділяється її інформативністю.

2 Робота над вузловими проблемами та ключовими питаннями теми: Доведення — це процес думки, що полягає в обгрун­туванні істинності якогось положення за допомогою ін­ших положень, істинність котрих установлена раніше.

Наприклад, нам треба довести істинність судження про те, що «Одержання хабара є діяння небез­печне для суспільства». Для цього ми наводимо такі два судження:

1) «Всякий злочин є діянням суспільне небезпечним»;

2) «Одержання хабара є злочин» — і виводимо з них за правилами категоричного силогізму істинність доводжуваного судження.

Доведення є умовиводом. У нашому прикладі воно від­бувається у формі одного умовиводу. У більшості випад­ків доведення є складними, вони складаються не з од­ного, а багатьох умовиводів.

Термін «доведення» вживається в кількох значеннях.

1. Під доведенням розуміють факти, за допомогою котрих обгрунтовується істинність того чи іншого поло­ження.

2. Словом «доведення» позначають джерела даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, ме­муари тощо.

3. Доведення — це процес мислення, логічний процес обгрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. У формальній логіці термін «доведення» вживається саме в цьому значенні. Логіка вивчає дове­дення як мисленний процес.