Зв'язок міфології Древнього Єгипту з лікуванням

ПЛАН

Вступ

1. Джерела відомостей про медицину Стародавнього Єгипту

2. Зв'язок міфології древнього Єгипту з лікуванням

3. Навчання лікуванню

4. Папірус Еберса

5. Папірус Еберса

6. Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Єгипет - вузька смужка зрошеної землі, що простягнулася серед неозорих пісків у нижній течії Нілу, що постачає її водою і родючим мулом. Тут понад шість тисячоріч назад розцвіла одна з найдавніших цивілізацій світу. Традиції лікування в Древньому Єгипті складалися в тісній взаємодії з медициною Древньої Месопотамії. Вони дуже вплинули на становлення медицини Древньої Греції, що вважається попередницею сучасної наукової медицини.

На противагу Вавилону, похмурій батьківщині деспотизму, Єгипет був для древнього світу справжньою фортецею священної науки, школою для його найбільш славних пророків, притулком і разом лабораторією найбільш шляхетних переказів людства.

Історію Єгипту схематично поділяють на такі чотири періоди: архаїчний (5-4 тисячі років до н. е.), Давнього царства (4-3 тисячі років до н. е.), Середнього царства (3-2 тисячі років до н. е.), Нового царства (за 2 тисячі років до н. е.). Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є археологічні матеріали (останки людей і тварин, велика кількість мумій), письмові пам'ятки-папіруси, архітектурні пам'ятки з численними написами на них. З періоду Давнього царства, коли Єгипет був уже централізованою сильною державою з високорозвиненими землеробством та ремеслами, зберігся до наших часів папірус медичного змісту, відомий в історії медицини під назвою Кахунського (від м. Кахун), в якому розповідається про лікування жіночих хвороб та хвороб свійських тварин.

З періодів Середнього і Нового царства збереглися поодинокі папіруси медичного змісту (папіруси Сміта й Еберса) та 6 книг медичного змісту з 42 так званих «герметичних книг» (Книги, в яких викладалися положення герметизму - релігійно-філософської течії, що складалася з астрології, магії, алхімії.

Група дослідників із Центру біомедичної єгиптології Університету Манчестера (KNH Centre for Bіomedіcal Egyptology at The Unіversіty of Manchester, США), аналізуючи медичні папіруси, створені 3500 років тому, дійшла висновку, що стародавні єгиптяни застосовували рецепти та засоби, які заслуговують довіри, за 1000 років до народження Гіппократа.

У більш стародавніх писемних джерелах знаходимо лише збірки рецептів та короткі описи хвороб, причому характерно, що засоби лікування позбавлені містичного характеру, яким виразно позначені новіші джерела.

Аналізуючи папіруси, вчені Манчестерського центру виявили, що давньоєгипетські лікарі лікували рани медом, смолами й металами, відомими своїми бактерицидними властивостями. Були виявлені рецепти проносних засобів з касторового масла, і колоцинта на основі інжиру та висівок. Колоцинт (Cіtrullus colocynthіs) це особливий вид кавуна, що містить речовину колоцинтин, яка має сильну проносну дію. Його здавна використовують у медицині багатьох країн, для чого й вирощують.

При кольці єгиптяни використовували блекоту (Hyoscyamus nіger), що застосовується й сьогодні, завдяки своїм спазмолітичним і болезаспокійливим властивостям. При порушеннях опорно-рухового апарату використовували речовини, що подразнюють шкіру, щоб стимулювати циркуляцію крові. Єгиптяни використовували селеру й шафран для лікування ревматизму, що й у наш час є темою для фармацевтичного дослідження

Більшість давніх засобів, про які згадується в папірусах, залишилося на озброєнні й в XX столітті, а деякі використовуються й зараз, хоча активні компоненти лікарських рослин у цей час виробляються синтетично.

Виходячи з цього, цікаво простежити особливості медицини та медичних знань Стародавнього Єгипту.

1. Джерела відомостей про медицину Стародавнього Єгипту

Вивчення давньоєгипетських текстів почалося порівняно недавно, після того як французький учений Ж.Ф. Шампольон розгадав таємницю єгипетського ієрогліфічного листа. Перше повідомлення про це було зроблено 27 вересня 1822 р. перед зборами учених Франції. Цей день прийнято вважати вважати днем народження науки єгиптології. Відкриття Шампольона було пов'язано з вивченням написів на Розеттському камені, знайденому офіцером наполеонівської армії в 1799 р. при ритті окопів у місті Розетта в Єгипті. До розшифровки давньоєгипетського листа єдиними джерелами по історії Древнього Єгипту і його медицини були відомості грецького історика Геродота, єгипетського жреця Манефона, викладені давньогрецькою мовою, а також твори грецьких письменників Діодора, Полібія, Страбона, Плутарха й ін.

Численні давньоєгипетські тексти на стінах пірамід, гробниць і папірусних сувоїв залишалися для дослідників “німими”.

Уперше про існування медичних трактатів у Древньому Єгипті говориться в записі на стіні гробниці Уаш-Птаха - головного архітектора пануючої V династії Неферирка-Ра (ХХ ст. до н.е.). У цьому ж написі приводиться клінічна картина раптової смерті архітектора, що, по сучасних представленнях, нагадує інфаркт міокарда або інсульт мозку.

Найдавніші медичні трактати написані на папірусах. До наших днів вони не збереглися і ми знаємо про їх лише за свідченням древніх істориків. Так, жрець Менефон повідомляє, що Атотіс (другий цар I династії) склав медичний папірус про будову тіла людини.

В даний час відомо 10 основних папірусів, цілком або частково присвячених лікуванню. Усі вони є списками з більш ранніх трактатів. Найбільш старий медичний папірус, який дійшов до нас, датується приблизно 1800 р. до н.е. Один його розділ присвячений веденню пологів, а інший - лікуванню тварин. У той же час були складені IV і V папіруси з Ромессеума, у яких описані прийоми магічного лікування. Найбільш повні відомості про медицину Древнього Єгипту дають два папіруси, які датовані приблизно 1550 р. до н.е., - великий медичний папірус Г. Еберса і папірус по хірургії Е. Сміта. Обидва папіруси, очевидно, написані однією особою і є копіями більш древнього трактату. Єгиптологи вважають, що цей древній незбережений папірус був складений легендарним лікарем Імхотепом на початку III тисячоріччя до н.е. Згодом Імхотеп був обожнений.

Зв'язок міфології Древнього Єгипту з лікуванням

Єгипетська релігія, яка існувала протягом майже чотирьох тисячоріч, базувалася на культі тварин. Кожний єгипетський ном (місто-держава) мала свою священну тварину або птаху: кішка, лев, бик, баран, сокіл, ібіс і ін. Особливо шанувалися змії. Кобра Уаджит була покровителькою Нижнього Єгипту. Її зображення знаходилося на головному уборі фараона. Поряд із соколом, бджолою і шулікою вона уособлювала царську владу. На амулетах кобру поміщали поруч зі священним оком - символом бога неба Хору. Померла культова тварина бальзамували і ховалися у священних гробницях: кішок у місті Бубастіс, ібісів у місті Іуну, собак на місці своєї смерті. Мумії священних змій ховалися в храмах бога Амона-Ра. У Мемфісі в грандіозному підземному некрополі виявлене велике число кам'яних саркофагів з муміями священних биків.

Убивство священної тварини каралося стратою. По представленнях єгиптян душу померлої людини протягом 3 тис. років знаходиться в тілах обожнених тварин і птахів, що допомагає їй уникати небезпек загробного світу. Цим Геродот пояснює суворість покарання за убивство священної тварини. Головними богами лікування вважалися бог мудрості Той і богиня материнства і родючості Ісіда. Той зображувався у виді людини з головою птаха або ібіс втілювався в образі павіана. І ібіс, і павіан уособлювали в Древньому Єгипті мудрість. Той створив писемність, математику, астрономію, релігійні обряди, музику і що особливо важливо - систему лікування хвороб природними засобами. Йому приписуються самі древні медичні трактати. Ісіда вважалася створювачкою магічних основ лікування і покровителькою дітей. Ліки з ім'ям Ісіди навіть згадуються в працях давньоримського лікаря-фармацевта Галена. У давньоєгипетській медицині минулого й інших божественних заступників: могутня левоголова богиня Сохмет, захисниця жінок і породілей; богиня Тауерт, що зображувалася у виді самки гіпопотама. Кожний новонароджений єгиптянин незалежно від соціального статусу лежав поруч з невеликою статуеткою Тауерт.