Поділ понять

Ми побачили, що визначення понять розкриває їх зміст. Поділ же понять розкриває обсяг, тобто кількість класів предметів.

Логічна операція, що розкриває обсяг поняття, називається поділом.

В операції поділу слід розрізняти поняття що поділяється, обсяг якого слід розкрити, члени поділу – співпідпорядковані види, на які поділяється поняття (вони ж – результат поділу) й основу поділу – ознаку, за якою здійснюється поділ. Про важливість поділу говорить те, що він лежить в основі всякої класифікації.

Розрізняють два види поділу: 1) за видозміною ознаки; 2) дихотомічний поділ.

Поділ за видозміною ознаки. Основою поділу є ознака, при зміні якої утворюються видові поняття, що входять до обсягу поняття, яке поділяється (родового). Основою такого поділу можуть бути різні ознаки, це залежить від мети поділу, від поставлених завдань. Але ці ознаки завжди повинні бути об’єктивними, інакше поділ буде суб’єктивним. Наприклад, якщо поділяти книги або кінофільми на цікаві та нецікаві, то це буде суб’єктивний поділ: для когось цікаві, а для когось – ні.

Правила поділу.

1. Поділ повинен бути співмірним – сума всіх видів має дорівнювати роду. З приводу першого правила прослухайте одне міркування: “Ті студенти, які хочуть учитися, будуть добре вчитися й без усяких заохочень. Ті студенти, які не хочуть учитися, усе одно не будуть учитися, як їх не карай”. Тут порушене правило співмірності – цей поділ неповний. Є велика категорія студентів, у яких немає стійкого ставлення до навчання, і тому система заохочень, а можливо й покарань, змогла б зіграти якусь роль. Правило співмірності буде порушене й у тому випадку, якщо будуть указані зайві члени поділу, тобто поняття, що не є видами даного роду. Наприклад, якщо при переліченні всіх фруктів, крім них, будуть указані ще й помідори, які, як відомо, є овочами.

2. Поділ повинен здійснюватися лише за однією основою. У процесі поділу вибрана ознака має лишатися однією й тією самою та не підмінятися іншою ознакою. Приклад поділу за різними основами: “Населення України поділяється на українців, жінок, шахтарів та інвалідів”.

3. Члени поділу повинні виключати один одного. Це правило тісно взаємопов’язане з попереднім. Якщо основи – різні, то й члени поділу – видові поняття будуть знаходитися у відношенні часткового збігу, як у наведеному вище прикладі. Подібний же результат отримаємо, якщо поділимо всіх студентів на заочників, першокурсників і спортсменів.

4. Поділ повинен бути безперервним. У процесі поділу родового поняття треба переходити до найближчих видів, не пропускаючи їх. Так, іноді буває, що види, у свою чергу, поділяються на підвиди. Тому не можна переходити від поділу на види одного порядку до поділу на види наступного порядку, наприклад, поділяти ссавців на хижаків, парнокопитних та коней. Якщо перші два – це види першого порядку, то третє – це вид другого порядку (тут пропущений вид першого порядку – непарнокопитні). Такий поділ позбавлений послідовності, він називається стрибками в поділі.

Дихотомічний поділ, або дихотомія (від грец. dicha + tome – “переріз на дві частини”) являє собою поділ обсягу поняття, що поділяється, на два суперечних поняття. Якщо А – поняття, що поділяється, то членами поділу будуть два поняття: В й не- В. Наприклад, усіх громадян можна поділити на повнолітніх та неповнолітніх. Часто поділ на цьому не закінчується, негативне поняття можна поділяти далі. Неповнолітніх можна поділити на тих, що досягли 16 років і тих, що не досягли (вони мають різний ступінь юридичної відповідальності), і, нарешті, поділити останніх на тих, що досягли й не досягли 14 років. Але, у будь-якому випадку, скільки б разів ми не роздрібнювали негативне поняття, кожний дихотомічний поділ завжди охоплює весь обсяг поняття, що поділяється.

Дихотомічний поділ дуже корисний, коли треба послідовно і швидко звузити коло предметів, щоб відшукати той, що цікавить нас, наприклад, звузити коло підозрюваних. Але інколи дихотомічний поділ лише ускладнює завдання. Наприклад, нам треба класифікувати домашніх тварин. Припустимо, нам більше за всіх подобаються коти, тоді ми поділяємо всіх тварин на дві групи: “коти” і “не коти”. Далі, “не котів” поділяємо на “собак” і “не-собак”, при цьому не забуваючи, що “котів” уже виділили раніше. Чи буде раціональним такий поділ? Звичайно, ні. Простіше одразу поділити домашніх тварин на котів, собак, хом’ячків тощо.