Правильне мислення та його риси

Ми переконалися, що логіка – це наука про правильне мислення. Тепер розберемося докладніше, якими ж є риси правильного мислення.

Перш за все, необхідно відрізняти правильне мислення від істинного. У чому їх відмінність?

Поняття “істинність” стосується змісту думки, а поняття “правильність” – форми думки, її побудови.

За конкретним змістом думка може бути істинною або хибною. Істинна думка правильно й адекватно відображує об’єктивну реальність. Якщо ж думка не відповідає тому, що є у дійсності, викривляє її, то вона є хибною думкою.

За формою думка може бути правильною та неправильною. Правильна думка відтворює у своїй структурі об’єктивну структуру дійсності, тобто відповідає дійсним відношенням предметів та явищ. Якщо ж думка викривляє дійсні відношення речей, то ця думка – неправильна.

Яке ж значення мають істинність і правильність мислення в реальному процесі мислення? Найфундаментальніше. Істинність вихідних суджень – перша необхідна умова досягнення істинного висновку. При хибності хоча б одного з вихідних суджень істинного висновку отримати не можна: він може бути як істинним, так і хибним. Наприклад, хибне судження “ Усі підприємства є прибутковими”; відомо, що “Сидоров і Компанія” – підприємство”. Чи значить це, що “Сидоров і Компанія” отримує прибуток”? Висновок тут невизначений.

Але істинність вихідних суджень – недостатня умова для отримання істинного висновку. Інша необхідна умова – правильність їх зв’язку в структурі думки. Приклади правильної та неправильної структури міркувань були наведені на початку першої лекції.

Таким чином, істинні висновки отримуються (з необхідністю) лише з істинних основ у результаті правильних міркувань. У всіх інших випадках істинні висновки можуть отримуватися лише випадково.

Логіка, як ми пам’ятаємо, відволікається від конкретного змісту думки, її цікавить правильність мислення. А істинні висновки при правильному мисленні виходять самі, якщо вони виводяться з істинних основ. Ставити ж перед логікою питання “що істинне?”, за дотепним зауваженням одного філософа – це те саме, що й якби одна людина доїла козла, а інша – підставляла решето. Головне й домінуюче завдання логіки – аналіз правильності міркувань.

Правильне мислення відрізняє ряд рис. Найголовніші з них – це визначеність, послідовність та доказовість.

Що таке визначеність мислення? Це його властивість, яка передбачає, що в процесі даного міркування значення понять і тверджень не можна змінювати. Вони повинні лишатися тотожними собі, інакше властивості одного об’єкта можуть бути непомітно приписані іншому.

Наприклад, якщо ми почали говорити про зірки як про небесні тіла, то в процесі даного міркування ми повинні застосовувати це поняття саме у цьому значенні, а не в значенні “ялинкові прикраси” або “зірочки на погонах”.

Послідовність – властивість правильного мислення відтворювати структурою думки ті структурні зв’язки та відношення, які притаманні самій дійсності, слідувати “логіці речей”.

Послідовність мислення являє собою певний, внутрішньо зумовлений зв’язок тверджень; проявляється в несуперечності мислення. Якщо ми визнаємо істинність якихось суджень, то ми змушені визнати істинність і тих суджень, які випливають з них, незалежно від того, подобається це нам чи ні, чи сприяє це нашім цілям, чи заважає. Припустивши одне, ми автоматично позбавляємо себе можливості стверджувати інше, несумісне з припущеним раніше.

Наприклад, людина, упевнена в тому, що всі водоплаваючі обов’язково дихають зябрами, змушена буде або не вважати, що кити та дельфіни плавають у воді, або все ж таки переглянути свої погляди.

Таким чином, почавши мислити, людина може раптом усвідомити, що всі її погляди на світ обмежуються набором стереотипів, що зв’язали її по руках та ногах і заважають жити. Часто навіть ця невелика кількість стереотипів суперечить один одному. Наприклад, чоловік, упевнений, що всі люди в окулярах серйозні, а також, що всі жінки – легковажні, зустрівши жінку в окулярах, може, звичайно, на деякий час забути про свої суперечливі «переконання». Але якщо попросити його охарактеризувати нову знайому, він буде змушений з двох стереотипів вибрати один або відмовитися від обох. Відмовляючись же від таких стереотипів, людина стає більш гнучкою, вільною та відкритою новому досвіду. І все це завдяки тому, що вона просто почала думати. Ось яку роль відіграє в нашому житті така властивість правильного мислення, як послідовність, несуперечливість.

Ми бачимо, що послідовність мислення виключає довільність, одні думки випливають з інших немовби насильно. Властивість одних думок з необхідністю випливати з інших пов’язана також з іншою рисою правильного мислення – доказовістю.

Доказовість є властивість правильного мислення відображати об’єктивні основи предметів і явищ навколишнього світу. Доказовість проявляється в обґрунтованості думки, установленні її істинності або хибності на основі інших думок.

Візьмемо, наприклад, таке міркування: “Якщо йде дощ, то земля мокра; дощ іде; отже, земля мокра”. Схема цього міркування проста: якщо перше, то друге; є перше, отже, є й друге.

Тепер трохи змінимо цю схему й будемо міркувати так: якщо перше, то друге; є друге, отже, є й перше. Наприклад: “Якщо йде дощ, то земля мокра; земля мокра; отже, дощ іде”. Такий висновок, звичайно ж, неправильний. Правильно буде так: кожного разу, коли йде дощ, земля мокра. Але з цього твердження й того факту, що земля мокра, зовсім не випливає, що йде дощ. Земля може бути мокрою й без дощу, її можна намочити, наприклад, зі шлангу, вона може бути мокра після танення снігу тощо. Тобто це міркування неправильне, а доказовість – це властивість саме правильного мислення, яке, ще раз нагадую, з істинних основ завжди приводить до істинних висновків.

Саме цим і пояснюється той величезний інтерес, який логіка пред’являє до правильного мислення. Воно дає можливість зі знань, які вже є, отримувати нові, причому за допомогою «чистого» міркування, без будь-якого звернення до досвіду, інтуїції тощо. Правильне міркування дає стовідсоткову гарантію успіху, а не просто ту чи іншу вірогідність отримання істинного висновку.

Чим же зумовлена правильність міркувань? Очевидно, існують певні закони – закони мислення. Порушення вимог, що випливають з них, веде до логічних помилок.

Наприклад, візьмемо два такі істинні судження: “Фільми за участю Сильвестра Сталоне не можна переглянути за одну добу” і “Рембо ІV” – фільм за участю Сильвестра Сталоне”. З цього, здавалося б, випливає, що фільм “Рембо ІV” не можна переглянути за одну добу. Але ми розуміємо, що такий висновок хибний.

Чому ж з істинних суджень ми отримали хибний висновок? Через ототожнення нетотожніх понять. У першому випадку поняття “Фільми за участю Сильвестра Сталоне” застосовується у збірному значенні – мова йде про всі разом узяті його фільми, які дійсно не можна переглянути за одну добу. У другому ж випадку поняття “Фільми за участю Сильвестра Сталоне” означає “кожен фільм”, тобто застосовується в розділовому значенні. Тому поняття, яке має пов’язати ці два судження, насправді відсутнє. Порушено один із законів мислення – закон тотожності, згідно якому всяка думка в процесі міркування повинна бути тотожною самій собі. Що ж таке закон мислення?