Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку. Масові заворушення (ст.. 294 ККУ).Хуліганство (ст.. 296ККУ)

Як відомо, КК 2001 р. встановив відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності в розділі XII. Цей розділ станом на 7 лютого 2013 року передбачає 13 статей (ст. ст. 293-304 КК), що містять 38 заборонювальних і 3 роз'яснювальні норми, які регламентовано двома примітками (статті 301, 303 КК). Заохочувальних чи компромісних норм цей розділ не передбачає790.

Суспільна небезпека діянь, передбачених у розділі XII Особливої частини КК, полягає в тому, що вони заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральності. Сукупність цих відносин і є родовим та одночасно видовим об'єктом вказаних злочинів.

Поняття "громадського порядку" у літературі трактується по-різному. Одні автори (І. М. Даньшін, М. І. Загородніков, С.С.Яценко) розглядають його в двох значеннях: у широкому і вузькому розумінні; інші (В.Т.Дзюба, Н. Ф. Кузнецова та ін.) трактують громадський порядок однозначно, не поділяючи його на види.

Уперше в сучасному вітчизняному законодавстві поняття "громадського порядку" як категорії права з'явилося в ст. 1 Закону України "Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів" від 8 липня 2011 р. (набрав чинності 1 січня 2012 р.), як "сукупності суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій під час підготовки та проведення футбольних матчів шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм ". Однак ця законодавча дефініція має певні межі, оскільки вказане поняття стосується певних часових характеристик (під час підготовки та проведення футбольних матчів).

Під громадським порядком слід розуміти суспільні відносини, які засновані на загальноприйнятих правилах поведінки, моральних принципах, найважливіші з яких урегульовані нормами права і покликані забезпечити нормальне функціонування різних установ та підприємств, недоторканість власності, життя та здоров'я, честь і гідність людей, а також нормальні умови їх праці, побуту та відпочинку.

Поняття "моральності" також неоднозначно тлумачиться в теорії кримінального права. При цьому, як правило, відрізняють терміни "мораль" та "моральність". У юридичній літературі "моральність" подекуди асоціюють із "громадською мораллю", "громадською моральністю", "суспільною мораллю" та "суспільною моральністю", "моральні засади суспільства", "моральнісними засадами суспільства".

Слід згадати, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист суспільної моралі" від 20 листопада 2003 р., суспільна мораль - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Моральність як родовий об'єкт - це суспільні відносини, що регламентовані соціальними нормами (принципами, поглядами, уявленнями) та виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя у свідомості людей у вигляді певних суспільно значимих категорій (добра, зла та ін.) і формують поведінку людей у суспільстві794.

Обов'язковими та факультативними додатковими безпосередніми об'єктами залежно від форми вчинення злочину та кваліфікуючих ознак можуть виступати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадська безпека та ін.

В окремих злочинах, здебільшого проти моральності, виділяється предмет злочину та потерпілий від злочину. До предметів слід віднести пам'ятки - об'єкти культурної спадщини - ст. 298 КК, тварин - ст. 299 КК тощо. До потерпілих від злочину треба віднести представників влади (ч. 1 ст. 294 КК), представників влади або представників громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку, чи інших громадян (ч. 3 ст. 296 КК), неповнолітніх (ч. 3 ст. 300, ч. 4 ст. 301, ч. 3 ст. 303, ч. 1 ст. 304 КК), малолітніх (ч. 4 ст. 303, ч. 2 ст. 304 КК).

З об'єктивної сторони більшість відповідних злочинів вчинюються шляхом активних дій (ст. 296 КК, ст. 293 КК, ст. 294 КК, ст. 295 КК тощо). Окремі злочини, наприклад, знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду - ст. 298-1 КК, може вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Більшість відповідних злочинів - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення діяння (ст. 296 КК, ч. 1 ст. 298 КК, ст. 299 КК, ст. 300 ККтаін.).

Момент закінчення двох злочинів (ст. 293, ч. 2 ст. 298 КК), пов'язаний з настанням саме суспільно небезпечних наслідків (матеріальний склад злочину).

Низку складів злочинів законодавцем сформульовано як формально-матеріальні (ст. 294 КК, ст. 297 КК, ст. 298-1 КК).

Суб'єктом відповідних злочинів можуть бути фізичні осудні особи, які досягли на момент вчинення злочину, як правило, 16 років. За хуліганство (ст. 296 КК) відповідальність настає з 14 років. Деякі з розглядуваних злочинів можуть вчинюватися спеціальними суб'єктами злочину: службова особа - суб'єкт за ч. 5 ст. 298 КК, батько, матір, вітчим, мачуха, опікун чи піклувальник або особа, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього - ч. 2 ст. 304 КК тощо.

Суб'єктом окремих злочинів є повнолітня особа (ч.ч. 2, 3 ст. 300, ч.ч. 2, 4 ст. 301, ч. 3 ст. 302 КК, ч. 3 ст. 303, ст. 304 КК).

Суб'єктивна сторона відповідних злочинів характеризується умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Необхідною ознакою окремих відповідних складів злочинів є мотив та мета. Наприклад, у ст. 295 КК визначені дві мети, залежно від форми вчинення злочину; хуліганство має обов'язковий мотив - хуліганський (явна неповага до суспільства).

Сформулюємо поняття злочинів проти громадського порядку та моральності - це протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, що заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральності.

У теорії кримінального права пропонуються різні класифікації таких злочинів795. Виходячи з безпосередніх (родових) об'єктів, ці злочини можна розділити на два види: 1) злочини проти громадського порядку (статті 293, 294, 295, 296 КК); 2) злочини проти моральності, які поділяються на такі види: 1) злочини проти моральності у сфері культури: а) злочини проти моральності у сфері релігійної свободи (ст. 297 КК України); б) злочини проти моральності у сфері охорони культурної спадщини (статті 298, 298-1 КК України); в) інші злочини проти моральності у сфері культури (статті 299, 300 КК України); 2) злочини проти моральності у сфері статевої недоторканості та статевого самовизначення особи (статті 301-303 КК України); 3) злочини проти моральності у сфері сімейних відносин та інтересів неповнолітніх (ст. 304 КК України).