Шахрайство (ст.. 190 КК)

Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності. Предмет злочину - чуже майно. Предметом відносин власності може бути право на майно (документ, що дозволяє отримати у свою власність майно, наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

Об'єктивна сторона шахрайства (ч. 1 ст. 190 КК) полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий (власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої перебуває майно) добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман - це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин (зрозуміло, що повідомлення потерпілому про такі відомості чи обставини було обов'язковим, що вводить потерпілого в оману). Зловживання довірою - це недобросовісне використання винною особою довіри потерпілого з метою викликати в останнього впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього.

Злочин є закінченим з моменту фактичного одержання винним чужого майна чи права на нього (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 190 КК) є вчинення шахрайства: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) що завдало значної шкоди потерпілому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення шахрайства: 1) у великих розмірах; 2) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК); 3) в особливо великих розмірах; 4) організованою групою (ч. 4 ст. 190 КК).

Незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки - це обманне використання можливостей і засобів такої техніки, пов'язане з умисним уведенням (закладанням) в її електронну систему неправдивих (завідомо помилкових) даних, що надає можливість шахраю отримати певну суму чужих грошей (наприклад, "зламування" коду електронної системи банківських операцій і введення команди на переведення певної суми грошей на поточний рахунок зловмисника). Через такого роду операції відбувається спотворення істинної інформації або вона отримує новий зміст з метою введення в оману потерпілу особу.

Про зміст деяких кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак шахрайства див. у примітці до ст. 185 КК.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Якщо при цьому винна особа схилила певну особу до замаху на давання хабара, її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною статті 15 та відповідною частиною статті 369 КК з посиланням на частину четверту статті 27 КК.

Якщо обман чи зловживання довірою при шахрайстві полягають у вчиненні іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК і статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення, привласнення, пошкодження та підроблення документів, штампів і печаток з метою подальшого їх використання при шахрайстві, використання при шахрайстві завідомо підробленого документа, а також зловживання владою чи службовим становищем потребують додаткової кваліфікації відповідно за статтями 353, 357, 358 та 364 КК.

24.Контрабанда (ст..201 КК).Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.. 305 КК)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення, авторитет органів державної влади тощо. Предметом злочину можуть бути будь-які товари у великих розмірах (якщо їхня вартість у 1000 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), а також, незалежно від їхньої вартості, історичні та культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, а також стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України. Відповідно до п. 39 ст. 1 Митного кодексу України товари - це будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні та культурні цінності), електрична, теплова й інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком тих, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів потрібно кваліфікувати за ст. 305 КК.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 201 КК) полягає в переміщенні через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю предметів контрабанди.

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем - це їх переміщення поза місцем розташування митного органу (тобто поза зонами митного контролю), або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовими особами митного органу своїм службовим становищем. Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю - це їх переміщення з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення - це митний кордон (межі митної території України, яка збігається з державним кордоном України, за винятком спеціальних митних зон).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постановах Пленуму Верховного Суду України № 8 від 3 червня 2005 р. "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" та № 8 від 30 травня 2008 р. "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил".

Злочин є закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України (формальний склад). Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо). Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, виявлених під час митного контролю, утворює закінчений склад злочину.

Суб'єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, з 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками контрабанди (ч. 2 ст. 201 КК) є вчинення її: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Службова особа, що вчинила контрабанду з використанням свого службового становища, за наявності необхідних до того підстав несе відповідальність за сукупність злочинів, передбачених статтями 201 та 364-366 КК. Якщо особа мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великих розмірах, але перемістила їх невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, її дії належить розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК (див. абз. 5 п. 3 названої вище Постанови).

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів або прекурсорів (Стаття 305 КК)

Основним об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення порядку переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України та охорони здоров’я населення.

Об'єктивна сторона контрабанди може бути здійснена у двох формах активних дій - переміщення через митний кордон України: а) поза митним контролем або б) з приховуванням від митного контролю.

Незаконне переміщення предметів поза митним контролем – складає перелік наступних дій:

- переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу (тобто поза зонами митного контролю),

- переміщення поза часом здійснення митного оформлення,

- переміщення з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання посадовими особами митного органу своїм службовим становищем (1).

Незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю (ст. 352 Митного кодексу):

- їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення,

- шляхом надання одним товарам вигляду інших,

- з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Відповідно до п. 37 ст. 1 МК під спеціально виготовленим сховищем (тайником) треба розуміти сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.

Використанням інших засобів чи способів, що утруднюють виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину – це митний кордон, тобто межі митної території України, які збігаються з державним кордоном, за виключенням кордонів спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону Ук­раїни.

Злочин визнається закінченим з мо­менту фактичного виявлення у винного під час митного контролю наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів на території України або при спробі перетнути державний кордон України в іншому місці, поза зоною митного контролю.

Якщо вищеназвані предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо), діяння являється замахом на контрабанду і кваліфікується за ст.15 та ст. 305 КК.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 307 або ст. 309 і як контрабанда за ст. 305 КК.

Незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і пре­курсорів через митний кордон України в поєднанні з протиправними наркоопераціями, які були скоєні на її території до вивезення вказаних засобів, утворює сукупність злочинів - за ст. 306 або 309 та ч. 1 ст. 15 і 305; дії, які були пов'язані з їх збутом або використанням для особистих потреб в межах України, і скоєні після контрабанди таких засобів, — за сукупністю злочинів, передбачених ст. 305, 307 або 309.

Контрабанда вважається вчиненою за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 305 КК) тоді, коли в її здійсненні брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне її вчинення. Діяння кожного із співвиконавців кваліфікуються за ч. 2 ст. 305 КК незалежно від того, яку роль виконувала особа у злочині. У разі, коли особа вчинила контрабанду у співучасті з організатором, підбурювачем, пособником, зазначена кваліфікуюча ознака відсутня (2).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі пря­мого умислу: Винний усвідомлює незаконність своїх дій по пере­міщенню засобів і речовин через митні кордони чи поза митним контролем і бажає в обхід встановлених правил ввезти їх в Україну чи вивезти з неї.

Суб’єкт злочину загальний: це особа, яка на момент вчинення контрабанди досягла 16-річного віку.

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засо­бів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (Стаття 306 КК)

Об’єктом злочину євизначений законо­давством порядок використання правомочними суб'єктами кош­тів, отриманих від реалізації наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Предметом розглядуваного злочину являються кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у будь-якому вигляді (грошові кошти, матеріальні цінності та ін.).

Об’єктивну сторону злочину утворюють такі діяння як:

а) розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах;

б) використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб;

в) використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів – це внесення грошових коштів (готівкових або безготівкових) на рахунок будь-якої фінансової установи (банку, кредитної спілки), в тому числі відкриття накопичувальних, депозитних рахунків, переведення коштів з одного рахунка на інший, внесення їх у фонди підприємств, установ або організацій чи у фонди їх філій, придбання акцій підприємств та інші подібні дії.

Придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації – це здійснення правочину по відношенню до майна шляхом викупу, через тендер (міжнародні торги) або на аукціоні, купівля їх частки (акцій, майнового паю) підприємств. Майно, яке може бути предметом угоди, - це цінні папери, речі, рухоме майно: транспортні засоби; об’єкти (нерухоме майно): земельні ділянки, будинки, виробничі будівлі, транспортні системи.

Розміщення коштів, як і придбання об’єктів чи майна, може бути здійснене безпосередньо особою, яка отримала кошти чи майно від незаконного обігу, а також через залучення посередників, які виступають в таких випадках співучасниками злочину. Обов’язковою умовою притягнення такої категорії осіб до кримінальної відповідальності є факт усвідомлення ними джерела отримання коштів в результаті незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Обладнання для виробничих або інших потреб це - устаткування, виробничі лінії, апаратура, прилади та будь-які механізми або пристрої, призначені для виробничої та іншої господарської діяльності, щодо яких здійснюються правочини за рахунок коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Використання доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу - це надання їх для вчинення будь-яких незаконних діянь щодо наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що забезпечує незаконний обіг цих предметів в подальшому. До таких діянь, зокрема, відносяться оренда земельних ділянок для незаконного культивування снотворного маку чи конопель, подальше культивування цих рослин; фінансування виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів та інших предметів; надання коштів для придбання та обладнання приміщень з метою їх утримання для незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин тощо.

Злочин є закінченим з моменту вкладення особою фінансових кош­тів, одержаних від наркобізнесу, в банк, підприємство чи іншу структуру, приватизації об'єктів; придбання облад­нання для господарчого товариства або фінансування найнятих осіб для виконання будь-якої діяльності в сфері незаконного обігу.

Якщо використання коштів, здобутих від незаконного обігу, поєднується із вчиненням інших незаконних дій, - виробництвом, збутом, викраденням, вимаганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 306 та відповідно за статтями 307, 308, 309, 311, 312 КК.

За ознакою повторно кваліфікується вчинення двох або більше фактів використання коштів у будь-якій із форм діяння, передбаченого ч. 1 ст. 306: це розміщення коштів, здобутих від незаконної діяльності, у фінансовій установі, послідуюче їх використання для приватизації об'єктів або здійснення фінансових операцій, в тому числі і придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або здійснення будь-яких інших незаконних дій з метою продовження незаконного обігу вказаних засобів або речовин. Послідовність, кількість операцій з коштами, здобутими від незаконних діянь, на кваліфікацію злочину не впливають.

Кваліфікація злочину як використання коштів у великих розмірах здійснюється у випадках, якщо сума коштів становить двісті і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює протиправний характер своїх дій, спрямованих на "відмивання" (легалізацію) фінансових коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотроп­них речовин чи прекурсорів, і бажає набути права влас­ності на вкладені у банк, підприємство кошти (майно), придбати об'єкт, що підлягає приватизації, або обладнання для виробничих та інших потреб чи використати такі кошти (майно) з метою продовження наркобізнесу.

Суб’єкт злочину – це особа, яка досягла 16-річного віку, володіє правоздатністю, тобто фізична особа, яка згідно з положеннями цивільного і фінансового права може здійснювати угоди купівлі-продажу, вкладати інші угоди і нести відповідальність за них.