Поверхневі води як фактор формування стану навколишнього середовища

Харківська область розташована на вододілі двох річкових басейнів Дона (Сіверського Дінця) та Дніпра. Водні ресурси області формуються, як за рахунок атмосферних опадів (місцевий річковий стік, ґрунтова волога, підземні води), так і за рахунок зовнішнього притоку з суміжних територій (транзитні води Росії).

Поверхневі водні ресурси міста Харків представлені річками, водосховищами, ставками, струмками.

Гідрологічна мережа Харкова відноситься до басейну річки Сіверський Донець. Найкрупнішою річкою, яка протікає в межах міста, є Уди. Довжина її становить 164 км. Площа водозбору 3894 км2.

Живлення, в основному, снігове. В період весняного сніготанення, звичайно на початку березня, протягом п’яти – десяти днів рівень підіймається на 1,5-2 м, а в окремі роки на три та більше метрів над меженним рівнем. У верхів’ї пересихає до 4,5 місяців. Середня витрата води в 42 км від гирла біля 11 м3/сек. Змерзає у жовтні – січні, скресає у другій половині лютого – на початку квітня [22].

У водних об‘єктах, які відносяться до басейну Сіверського Дінця, у середньому за 2012 рік спостерігалися, за наявною інформацією, підвищені середні рівні БСК5 (1,12 ГДКгп і ГДКрг), ХСК (1,55 ГДКгп), вмісту сульфатів (2,12 ГДКрг), азоту амонійного (1,33 ГДКрг), азоту нітритного (3,96 ГДКрг), заліза загального (1,57 ГДКрг), марганцю (2,07 ГДКрг), цинку (1,20 ГДКрг), свинцю (1,08 ГДКгп), нікелю (1,28 ГДКрг), нафтопродуктів (2,25 ГДКрг). Річка Уди на всій течії характеризується як надмірно забруднена.

У створі р. Уди, вище м. Харкова, смт. Пересічне спостерігалося перевищення санітарних норм господарсько-побутових нормативів по ХСК у 1,7 ГДК та БСК5 у 1,2 ГДК. Також було зафіксовано зріст середньорічних концентрацій: міді з 0,004 мг/дм3 до 0,005 мг/дм3, хрому6 з 0,002 мг/дм3 до 0,003 мг/дм3 та БСК5 з 3,2 мгО2/дм3 до 3,5 мгО2/дм3 у порівнянні з минулим роком. Ці зміни прозвели до погіршеня класу якості. Кисневий режим в даному створі був задовільний. Жорсткість в середньому складала 7,1 ммоль/дм3, мінералізація склала – 616,7 мг/дм3. Клас якості води змінився з 3 «помірно-забруднена» на 4 «забруднена» [11].

Найбільшою притокою р. Уди є р. Лопань. Впадає в річку Уди зліва на 55 км від її гирла на висоті 96,1 м над рівнем моря.

В створі р. Лопань, гирло, м. Харків, кисневий режим був задовільний. Перевищення санітарних норм спостерігалося по ХСК у 3,2 рази, по азоту амонійному у 2,9 рази, по БСК5 у 2,1 рази, нафтопродуктам 1,3 рази та фосфатам 1,1 рази. Також відмічався зріст концентарцій по цим показникам, що вплинуло на зміну класу. Концентрація інших показників знаходилась в межах санітарних норм господарсько-побутових нормативів. Загальна жорсткість в створі складала 7,7 ммоль/дм3, мінералізація склала – 764,3 мг/дм3. Клас якості води змінився з 4 «забруднена» на 6 «дуже брудна».

Основною притокою Лопані є річка Харків. Вона бере початок біля с. Бондарівка Октябрьского району Білгородської області на висоті 160 м над рівнем моря, впадає в Лопань на 11-ому кілометрі від гирла, на висоті 102 м над рівнем моря. Довжина ріки 74 км, площа водозбору 1160 км², середній нахил водної поверхні 0,74%.

У створі р.Харків, гирло, м. Харків, в цілому кисневий режим був задовільний. Спостерігалося перевищення санітарних нормативів ХСК – у 1,7 рази, по БСК5 – у 1,3 рази та нафтопродуктам – у 1,1 рази. Вміст інших показників варіював в межах ГДК. Загальна жорсткість складає 6,2 ммоль/дм3, мінералізація склала –626,9 мг/дм3. Клас якості води – 4 «забруднена».

Річка Немишля – ліва притока р. Харків, протікає зі сходу на захід і впадає в неї в районі Журавлівки. Довжина річки 25 км, площа водозабору 68 км² [23].

Результати аналізу зразків, що були обрані з кожного створа представлені в Таблиці 1.6 [5].

Таблиця 1.6

Середньорічні концентрації речовин в контрольних створах водних об’єктів

Продовження таблиці 1.6

Під впливом гідрологічних та метеорологічних факторів відбувається переміщення забруднюючих речовин з водоймищ на прибережну територію, в атмосферу та підземні води.

Основними джерелами забруднення поверхневих вод в м. Харкові є скиди міських очисних споруд – КБО „Диканівський” та КБО „Безлюдівський”, Житлово-комунальне експлуатаційне управління Комунгосп, а також промисловість і населення.(Таблиця 1.7)

Таблиця 1.7

Скидання зворотних вод та забруднюючих речовин водокористувачами - забруднювачами поверхневих водних об’єктів [5].

Продовження таблиці 1.7

До водогосподарської системи Харкова належать водосховища: Журавлівське, Новобаварське, Лозовеньківське. Їх призначення – рекреація,

сільгоспводопостачання та поповнення малих річок м. Харкова, але система не працює повною мірою.

Штучні водойми розташовані в межах міста і його околиць в значній мірі регулюють радіаційний і тепловий режим поверхні та мають певний вплив на мікроклімат міста.